Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Молю — помнож на Україні число одержимих...” Є. Маланюк · с. 8сторінка оригіналу ↗

ВІД УЛЮБЛЕНОГО — ДО ЗАСЛУЖЕНОГО

Слово Просвіти, №31 за 2007 рік

Олександр СТУСЕНКО, член НСПУ, випускник Барської ЗОШ № 1 Фото автора Якби мене спитали, чи зміг би я працювати у школі, відповів би чесно й однослівно: ні. Звичайно, працювати в школі можна директором, завгоспом чи буфетницею, але найважчий хрест — то хрест учителя. І саме його поруч зі своїми колегами ось уже тридцять шостий рік несе Борис Михайлович Нетупський, вчитель української мови та літератури Барської ЗОШ №1, що на Вінниччині. У минулому навчальному році його вагомий внесок у розвиток освіти було нарешті гідно пошановано: Борис Михайлович став заслуженим учителем України. Коли він, закінчивши Вінницький педагогічний інститут і відслуживши у війську, прийшов у Барську школу №1, класів із поглибленим вивченням рідної мови та літератури було на Вінниччині всього три: у Вінниці, Козятині й Барі. Та, мабуть, найцікавіші уроки “поглибленикам” давав саме Борис Нетупський. Кожна його година — це не просто заглиблення в життєвий шлях і творчу лабораторію письменника: науку про літературу Борис Михайлович перетворив на науку бути людиною. Його уроки — то передусім уроки гуманізму, і навіть найзапекліші бешкетники й учні, від книжки далекі, виносять для себе з сорока п’яти хвилин вдумливого спілкування з учителем те невловне й невимовне, що потім неодноразово озиватиметься в їхніх душах у найрізноманітніших життєвих ситуаціях. Уроки Бориса Нетупського — це понад шістдесят зустрічей у форматі “Урок веде письменник” або “Урок веде актор”. У його класах побували Володимир Яворівський і Ганна Чубач, Марія Людкевич і Ніна Гнатюк, Наталя Сумська й Анатолій Хостікоєв, Петро Перебийніс і Анатолій Бортняк, Абрам Кацнельсон і внук Великого Сонцелюба Юлій Коцюбинський, меценат із Австралії Михайло Гоян та чимало інших письменників, артистів, громадських діячів. Уроки Бориса Нетупського — це розкішні вистави одного актора, це екскурсії рідним містом (у Барі жив і вчився М. М. Коцюбинський), це репетиції й постановки шкільного театру “Життєві історії”, зрештою, це виїзди з учнями на різно- Святослав КАРАВАНСЬКИЙ ВІДШУКОВУВАТИ чи ВІДШУКУВАТИ? Взявши до уваги попереднє, читаю: “Відшуковуючи” в земному неземне…” У жодному з наявних у мене словників слова “відшуковувати” не значиться. Отже, новотвір. У згоді з мовним смаком? Мабуть, ні. Наш мовний смак, поза всім іншим, не схвалює задовгих слів. Нащо говорити “відшуковувати”, коли існує коротше — “відшукувати”? Чи “відшуковувати” має якісь естетичні переваги перед словом “відшукувати”? Жодних. Як бачимо, мовний смак якоюсь мірою узгоджується зі звичайною логікою: навіщо зайві звуки? ВІДЧУТИ ТВЕРДИЙ ҐРУНТ ПІД НОГАМИ чи ВІДЧУТИ ВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ? До новотворів слід зарахувати переробки сталих зворотів із протилежним або трохи іншим значенням. Відомий автор пише: “Прошу пробачення, — …втрутився Лібіх, “відчувши твердий ґрунт під ногами”. Існує низка сталих зареєстрованих зворотів зі словом “ґрунт”: “вибити ґрунт з=під ніг”, “втратити ґрунт під ногами”, “мати твердий ґрунт під ногами” тощо, але звороту “відчути ґрунт під ногами” — немає. Це авторська новація, авторська праця над словом. Новотвір образний і пасує до художнього твору. ЧУТИСЯ У СВОЇЙ ТАРІЛЦІ чи ПОЧУВАТИ СЕБЕ У РІДНІЙ СТИХІЇ? До переробок стандартних виразів належить і вживання звороту “чутися не в своїй манітні творчі конкурси й олімпіади, звідки ніколи або майже ніколи Борис Михайлович не повертався без переможця чи дипломанта. Навіть свій творчий звіт, бенефіс, де його вітали вдячні учні й колеги, депутати й літератори, Борис Михайлович побудував у формі уроку, який почався з його вдячного слова своїй першій учительці Дорі Іванівні Рудій, а закінчився неповторним співом тріо “Золоті ключі” у складі Ніни Матвієнко, Марії Миколайчук і Валентини Ковальської. Проте бенефіс, як кожне свято, швидко відшумить, подарунки й слова вдячності відійдуть на задній план, і ще тут, у залі барського кінотеатру ім. Тараса Шевченка, я бачу, як уже завтра скромний чоловік із благородною сивиною й глибокими очима, тримаючи в руці великий портфель, де завше ховається якийсь сюрприз для учнів, піде своєю звичною стежиною до школи. Понесе свого важкого вчительського хреста… Незважаючи на “заслуженість”, проблему Бориса Нетупського не поменшало. Значно додалося роботи на плантації жоржин, а тарілці” без заперечення: “чутися /почуватися/ у своїй тарілці”. Приміром, пише авторка: “Серед книг я “почуваюся у своїй тарілці”. Мовний смак таку переробку може тільки привітати. І коротко, і просто, і зрозуміло. ВПАСТИ В ДИТИНСТВО чи ЗДИТИНІТИ? Іноді авторові доводиться для точного зображення події чи факту іти проти течії усталеного слововжитку, а то і вдаючись до запозичень. Критерієм доречности такого кроку буде художній успіх або невдача. Усе вирішує творча доцільність. Ось письменниця розмірковує про Різдво: “Різдво — це шанс і право кожного стати дитиною… — радіти, “впасти в дитинство”. Згідно з нормами уквін їх надзвичайно любить, плекає, і навіть має кілька патентів на власноруч виведені сорти. Треба невтомно доглядати величезну книгозбірню (а це тисячі книг, на які йшла часом уся зарплатня вчителя-методиста), а також унікальний шкільний музей. Чомусь обласні організатори урочистостей до дня народження Михайла Коцюбинського знов оминули увагою шкільний музей письменника, де є на що подивитись і є кому про це розповісти. А ще деякі прагматики від освіти вимагають перепрофілювати клас із поглибленим вивченням рідної мови й літератури у клас із поглибленим вивченням економіки… Утім, вище голову, дорогий і рідний багатьом Борисе Михайловичу! Вам на все вистачить сил і рішучості. Бо навіть коли журналісти попросили вас сфотографуватись із тріо “Золоті ключі”, ви категорично відмовилися зніматись без своїх учнів, заявивши, що світлина для преси має бути тільки така. Довгих і плідних вам літ, дорогий мій учителю, високої мудрості вам і наснаги й далі міцно стояти у правді! Б. Нетупський, Н. Гнатюк, М. Гоян, А. Бортняк у шкільному музеї раїнської мови, вираз “впасти в дитинство” — русизм, бо ми маємо слово “здитиніти”. Але звороти зі словом “впасти” цілком українські: “впасти в розпуку”, “впасти у гріх”, “впасти в непам’ять”, “впасти в амбіцію” тощо. У цьому тексті сказати “…стати дитиною… — радіти, “здитиніти” просто нема як, бо тимчасово стати дитиною — це таки не “здитиніти”, а “впасти в дитинство”. І наша мова має всі права користуватися цим виразом, якщо того потребує розповідь. Але “впадати в дитинство” треба обережно. Цей вираз не слід уживати, наприклад, як це зробив інший автор: “…просторікування… скидалися на маячіння… людини, яка на сторості “впала в дитинство”. Тут якраз на місці було б “здитиніла”. ПРЕЗЕНТАЦІЯ Ведучи мову про лексичні новотвори, треба підкреслити, що словотворчість вдала тоді, коли вона не суперечить мовному смаку. Дехто може спитати: “А що таке мовний смак? Як його визначити?” Почнімо зі смаку взагалі. Беру тлумачний словник. Слово смак має кілька визначень. До мовного смаку найкраще підходить таке: “Розвинуте почуття прекрасного, здатність до естетичної оцінки”. Наша мова з естетикою — нерозлийвода. Що ж до того, як визначити “почуття прекрасного” і “естетичну оцінку”, то не будемо лізти у нетрі людської мудрости. Правда, ми знаємо, що “смаки різняться” і “на смак товариш не всяк”. Отже, і мовний смак, і “почуття прекрасного” можуть бути різними. Як тут бути? А дуже просто — я висловлюю свою точку зору, а хто має іншу, хай висловить свою. Найкраще у такій ситуації перейти до прикладів, домовившись, що новотвором є слово, досі не зафіксоване у більшості відомих словників або ж ужите з невідомим досі значенням.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин