Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“У нашій країні немає розуміння стратегічної ролі закордонного українства в державотворенні”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

ЄДНАЙМОСЯ, БО МИ ТОГО ВАРТІ

Слово Просвіти, №31 за 2007 рік

Надія ОНИЩЕНКОм. Ніжин — Гімназія вищих наук князя Безбородька з часу її відкриття 1820 року активно вписується в світову культуру. Її очолювали визначні вчені, добре знані в Європі. У другій половині ХІХ століття — на початку ХХ ст. у Ніжинському історико-філологічному інституті було сформовано філологічну та історичну школи й налагоджено наукові зв’язки з ученими та навчальними закладами Німеччини, Австрії, Франції, Іспанії, Югославії, Чехії, Болгарії, Польщі, Англії. На жаль, у другій половині 30-х та в 40—50-х роках ХХ століття міжнародні зв’язки не підтримувалися. Поновилися вони лише в 60-ті роки. Набагато ширшими й різноманітнішими стають зарубіжні зв’язки університету наприкінці 90-х років, зокрема з навчальними закладами та центрами США, Греції, Росії, Білорусі, Польщі. Ми активно обмінюємося з ними науковою літературою, поповнюючи бібліотечний фонд, у якому близько ста тисяч примірників є раритетами й зберігаються в музеї рідкісної книги. — Очевидно, помітна роль Гоголевого університету в історії становлення й розвитку вітчизняної освіти, науки й культури зумовила створення саме тут Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою. — Так, наш університет славиться своїми духовними традиціями, започаткованими ще в Гімназії вищих наук: вона несла в народ знання, була центром становлення духовної та історичної свідомості й виховання національної еліти. І ще одна причина утворення такої інституції в Ніжині — це велика ніжинська еміґрація. Маємо на увазі тих понад 30 ніжинців, які опинилися поза межами Батьківщини й належать до визначних діячів української культури у світі. Ще в 1993 році Ніжинське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка, очолюване першим директором Центру, доктором філологічних наук, професором Олександром Астаф’євим, та кафедра української літератури, керована доктором філологічних наук професором Олександром Ковальчуком, розробили культурно-видавничу програму “Літера- — Розкажіть, будь ласка, чи вдалося досягти українській та німецькій сторонам запланованих результатів у розв’язанні порушеної проблеми? — На зустрічах, проведених з ініціативи української громади в Дюссельдорфі та Боннського відділення Посольства України в Німеччині, порушено надзвичайно глибоку проблему використання примусової робочої сили на території Третього Рейху і використання праці німецьких полонених на українських землях після звільнення від німецько-фашистських загарбників 1944 року. Цей захід викликав неабиякий інтерес у громадськості Кельна, Бонна, Аахена й Ешвайлера. На підтвердження цього скажу, що бургомістр міста Ешвайлер, де відбувалася остання зустріч, особисто очолив оргкомітет. Німецьку сторону представляли доктор історії Ґізела Шварце, авторка двох книжок про примусових радянських робітників, та доктор історії Таня Пентер. — А хто представляв українську сторону на цих зустрічах? — Передусім це Ірина Ястреб, голова української громади та Дмитро Мєшков, доктор історії, викладач філософського факультету університету в Дюссельдорфі. Від Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка виступив я, оскільки довгий час досліджую цю проблему. На зустрічі в Бонні були присутні також працівники відділентурна діаспора”. Велику роль у втіленні програми відіграла газета “Просвіта”, яка відкрила читацькому загалові імена Петра Одарченка, Анатоля Калиновського, Леоніда Полтави, Марії Юркевич… Ці публікації викликали великий суспільний резонанс. На запрошення кафедри української літератури й товариства “Просвіта” до Ніжина приїздили Ігор Качуровський, Ольга Мак, Іван Кошелівець, Емма Андієвська, Яр Славутич, Омелян Коваль, Анатоль Лисий. Вони брали участь у наукових конференціях, творчих вечорах, прочитали студентам спецкурси. Спільно з видавництвом “Смолоскип” було організовано збір літератури для бібліотеки Ніжинського університету. Надійшло близько 500 видань із бібліотеки Конґресу США, видавництва “Смолоскип”, фундації Івана Багряного, приватних збірок. — В останні роки Центр почав приділяти більше уваги українцям східної діаспори. — Сьогодні Центр підтримує тісні зв’язки зі 109 українськими організаціями, товариствами в 42 країнах світу. Прикладом таких контактів є співпраця з товариством “Кобзар” у Башкортостані (в Уфі при педагогічному університеті відкрили відділення з вивчення української мови та літератури, і це єдиний у східній діаспорі вищий навчальний заклад з підготовкою спеціалістів-українознавців). Тут проводяться щорічні науково-практичні семінари з проблем викладання україністики в умовах Росії, почав працювати літній український мовний табір для дітей Башкортостану, Татарстану, Приуралля, Оренбуржжя, в якому наставниками працюють викладачі й студенти Ніжинського державного університету. Цікаві форми співробітництва започатковано з університетами м. Бішкек (Киргизстан), де за сприяння Центру гуманітарної співпраці та Посольства України сьогодні створено три університетські кафедри українознавства, які вже стали доброю школою україністики в Киргизькій Республіці. Усі праців= ники цих кафедр пройшли різні форми стажування при Ніжинському державному університеті. Тісні ос= вітньо-наукові контакти Центр під= тримує також із кафедрами украї= нознавства Бєлгородського, Тюменського, Мінського, Варшавського університетів, Латиського національного університету, Слов’янського університету Новосибірська, з Українським Науковим Центром м. Цюріх, центром Українських Студій Інституту св. Андрія в м. Вінніпеґ, Українською асоціацією імені Ольги Мак у м. Мельбурн, Українським Католицьким університетом у Римі, Інститутом св. Володимира в Торонто, Манітобським університетом, Вроцлавським університетом та ін. Центр надає освітньо-методичну допомогу українським середнім школам у Ризі, Тбілісі, Варні, Сігеті, суботнім і недільним у Сургуті, Нефтєюганську, Татарстані, Таллінні, Сілламяе, Кишеневі, Тирасполі, Сочі-Лазарівському, Ярославлі, Нижньому Новгороді, Будапешті. За підтримки Центру з жовтня 2005 року відкрито українську недільну школу в Москві (при Українському культурному центрі). — Під час роботи конференції я звернула увагу, що, на відміну від двох попередніх, її учасники більше уваги приділяли нинішнім проблемам закордонного українства, а не тільки видатним постатям історії. Дуже актуальною була доповідь на пленарному засіданні Ірини Ключковської — директора Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету “Львівська політехніка”. — Доповідачка зосередилася на світових міґраційних процесах: понад 130 мільйонів населення планети перебуває поза межами своїх країн. Чужі держави використовують їхній інтелектуальний потенціал, дешеву найману працю. У багатьох країнах існують урядові програми, які залучають еміґрантів до співпраці. На створення доброго іміджу Уже втретє зібралися в Ні( жинському державному універ( ситеті імені Миколи Гоголя на Міжнародну наукову конферен( цію “Українська діаспора: істо( ричні пошуки, еміґраційні яви( ща, культурно(мистецькі набут( ки, функціонування наукових установ” українці з Грузії, Росії, Румунії, Молдови, Білорусі, Австралії, Німеччини. Її органі( зував і провів Центр гуманітар( ної співпраці з українською ді( аспорою, створений тут 2000 року постановою Кабінету Мі( ністрів України. А підтримали цей захід ректорат, Ніжинська міська рада, Посольство Кана( ди в Україні. Про міжнародні зв’язки Гоголевого університету і його роль у розв’язанні проблем закордонного українства наша бесіда з проректором із наукової роботи та міжнародних зв’язків, доктором фізико(математичних наук, професором Олександром МЕЛЬНИЧУКОМ.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин