“У нашій країні немає розуміння стратегічної ролі закордонного українства в державотворенні”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ПОРОЗУМІННЯ
Слово Просвіти, №31 за 2007 рік
Нещодавно в чотирьох містах Німеччини — Кельні, Бонні, Аахені й Ешвайлері — відбулися зус( трічі німецьких і українських науковців, присвячені темі підневільної праці радянських і німецьких полонених у воєнні та повоєнні роки. Ці зустрічі зініціювали представники четвертої хвилі україн( ської еміґрації в Німеччині, а саме Ірина Ястреб — голова громадської організації “Український дім”, член ради Міжнародної громадської організації українців “Четверта Хвиля” та її заступник доктор історії Дмитро Мєшков (Дюссельдорф). Саме вони виявили в німецьких архівах документи про поховання понад 300 тис. української молоді, яку вивез( ли в Німеччину на примусові ро( боти. У заходах брав участь Во( лодимир Сергійчук — доктор іс( торичних наук, професор Київ( ського національного універси( тету імені Тараса Шевченка. Пропонуємо читачам інтерв’ю з Володимиром Івановичем.
ня Посольства України, зокрема його керівник Анатолій Ільницький. — Які головні проблеми було обговорено? — Стосовно української робочої сили було акцентовано увагу на тому, що спочатку праця українців у Німеччині вважалася добровільною, насправді ж вона виявилася каторгою, новітньою формою рабства, оскільки ці люди були підневільними, не мали змоги вільно пересуватися, масово гинули від непосильних навантажень і недоїдання. Хоч як дивно, але для багатьох учасників засідань став відкриттям факт праці німецьких полонених на території України. Майже ніхто не знає про те, що Хрещатик у Києві чи всесвітньо відомий Дніпропетровський ракетний завод “Південмаш” відбудовували німецькі військовополонені. Говорили і про те, що й українцям у Німеччині, і німцям у радянському полоні було несолодко, бо ні сталінський, ні гітлерівський режими не дотримувалися Конвенції про права полонених, унаслідок чого загинули не тисячі, а мільйони людей. А ті, хто повертався з німецьких каторг, піддавалися новим переслідуванням із боку радянського режиму. Вони проходили через фільтраційні табори, спецперевірки НКВС. — Чи заплановано сторонами якісь заходи для ліквідації наслідків цього “фашистсько(радянського рабства”? — Так, на зустрічах домовлено провести роботу з пошуку зниклих безвісти і в Німеччині, і в Україні. Та-
Учасники зустрічі: д#р Ґізела Шварце, д#р Дмитро Мєшков, д#р Таня Пентер, проф. д#р Володимир Сергійчук, перекладач Надія Зімон
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
