“Бувають книги#долі, книги#відкриття, книги#освідчення...” · с. 14сторінка оригіналу ↗
МИТЕЦЬ ВІД БОГА
Слово Просвіти, №31 за 2007 рік
Микола ЦИВІРКО
Поділюся маленькою таємницею. Книжка “Віктор Зарецький. Митець, рокований добою” (К., 2006) — ваговита, гарно і щедро проілюстрована монографія з обширним і різноплановим довідковим матеріалом — перша серйозна праця її авторки, молодого мистецтвознавця Лесі Медведєвої. Чому це, спитаєте, таємниця? Та тому, що книжка про відомого українського художника-шістдесятника європейського рівня, новатора у багатьох мистецьких напрямах, аж ніяк не справляє враження несміливого дебюту, першого боязкого кроку. Ґрунтовність у висвітленні творчого шляху Віктора Зарецького, шляху, тісно пов’язаного з діяльністю інших шістдесятників — письменників, митців, учених, таких, як Іван Драч, Іван Дзюба, Валерій Шевчук, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Ліна Костенко, Тетяна Яблонська, Георгій Якутович, Алла Горська, Опанас Заливаха та інші, вагомість у судженнях і оцінках, виваженість і намагання розглянути те чи інше явище з різних точок зору — це лише загальне враження від знайомства з працею Лесі Медведєвої. Мабуть, уважний читач і дослідник, — а монографія ця — не лише вагомий дебют мистецтвознавця, а й, по суті, перша в Україні узагальнена наукова розвідка про самобутнього художника, яку дослідники не можуть не взяти на озброєння, — віддасть належне авторці й за виняткову тактовність у висвітленні певних драматичних, трагічних епізодів у житті й творчості Віктора Зарецького. Не відкрию Америки, якщо скажу, що дев’ять із десяти її ровесників і ровесниць віддали б перевагу не тактовності, а смакуванню саме кримінальних подробиць і для цього не шкодували б словесних фарб. Леся Медведєва гідно вшанувала пам’ять загиблої від рук тоталітарного режиму дружини Віктора Зарецького Алли Горської — талановитої художниці, яскравої особистості з чіткою громадянською позицією. Усі її портрети, виконані чоловіком, представлено у книжці як ілюстрації, мова про неї тепла і душевна. Але мета видання — не біографія митця як така. Важливо було простежити етапи творчого шляху Віктора Зарецького, визначити його місце не тільки у шістдесятницькому русі, а й в українському образотворчому мистецтві ХХ століття загалом. Особливо рельєфно і переконливо авторці вдалося показати відданість митця європейським школам, зокрема творчі пошуки в імпресіонізмі й експресіонізмі, його новаторство у монументальному живописі, а також органічне поєднання цього всього із національними традиціями, елементами народного мистецтва. Ранній період творчості Віктора Зарецького можна було б “делікатно” обминути або обмежитися коротеньким оглядом. Соціалістичний реалізм, мовляв. Хто засудить, якщо мистецтвознавець ХХІ століття утримається від глибокого аналізу картин на шахтарську або колгоспну тематику? Але Леся Медведєва свідомо не уникає “незручного” часу. І у полотнах про життя шахтарів вона розгледіла те, що, за висловом поета, не вмирає. А що вже казати про портрет арфістки чи повні життя і далекі від політики та ідеології сценки (“Теща”, “На канапі”)? Ну, а переповідати глави, присвячені зрілим рокам майстра, його яскравим злетам, які вражають, часом шокують несподіваними поєднаннями кольорів, сміливістю форм, не будемо свідомо. Адже виокремлювати тут щось не варто та й навряд чи ми зробимо це краще, ніж дослідниця, яка з честю впоралася зі своїм завданням. На першій сторінці книжки можна прочитати: “Грант Президента України”. Гадаємо, коментувати цей лаконічний напис потреби немає. Добре, що Глава держави підтримує такі проекти. Вдячна авторка за допомогу Міністерству України у справах сім’ї, молоді та спорту, Київському національному університетові культури і мистецтв, а також багатьом колегам, перелік яких подає у коротенькій передмові. Зворушує присвята батькам — Валентині й В’ячеславові. Книга Лесі Медведєвої, безумовно, збагатила галерею вітчизняних мистецтвознавчих портретів. І залишається побажати цій молодій людині й далі працювати з таким натхненням і завзяттям.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
