“Рідкісна країна, де поезія посідає пріоритетне місце, затребувана читачем”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
«КНИЖЕВНО ЖЕЗЛО»
Слово Просвіти, №31 за 2008 рік
весний автограф у гарячих древніх небесах рідної Македонії. У затінку лип, у супроводі джерельного гомону невеличкого фонтану македонські поети назавжди запам’яталися мені природністю і безпосередністю, дитинною відкритістю й відвертістю — і в поезіях, і в манері спілкування. Це було не панібратством, а справжнім дружеством — співдружністю, спільнотою єдиних духом, побратаних таємницею слова.
Србо ІВАНОВСКИ
ТАЄМНИЦЯ
Мить, коли кров дозріває в плоді,
ім’я, зате зі мною лишається балада:
Місяць липень сонцеликий місяць довгих світлих днів в кроні липи тихі схлипи снів дитячих, юних снів…
Поет Борче Панов дарує мені свою збірку “Такт” з лаконічним автографом: “Од срця. Од Борче”, і це вже майже початок вірша — мого, звичайно. А ось вірш Борче:
Борче ПАНОВ
ГРА ТІНЕЙ
Зненацька побачив як тінь гралася зі своїм котом зненацька і місяць побачив як сонце грається з моїм тілом у цьому місті у якому ніхто не може згадати чому називається Містом рук коли ніхто не бачив споконвіків рука почалося з гри тіней перед старою лампою у якій жив привид
V Нова македонська поезія поєднує традиції й модерність, має різноманітні напрямки і школи з тематичними та естетичними засадами, поєднує релігійність і світскість. Її лірична основа вкорінена в багатий фольклор — народні пісні та балади. Нинішня авторська поезія веде відлік від творчості Костянтина Міладінова, народного поета ХІХ сторіччя, відомого фольклориста, збирача народних пісень. Власне, і його твори — за тематикою і за стилістикою, близькою до баладної мелодійності, тяжко від-
“Книжевне жезло” і його лауреати, македонські поети турним потугам у здобутті широкого читацького інтересу до нового поетичного письма. Блискучі метафори, пластичність, анти-конформізм, справжня оригінальність дали можливість їхнім творчим доробкам не лише знайти широке коло читачів, але й увійти до пісенної скарбниці народу: багато пісень на їхні слова стали народними. Македонія — та рідкісна країна, де поезія посідає пріоритетне місце, затребувана читачем. Поетичні книжки охоче купують в книгарнях і читають в бібліотеках. Можливо, саме тому рясно примножуються новими іменами поетичні антології, значне місце в літературному процесі посіли Світлана Христова Йоцик, Гордана Михайлова Бошняковська, Тодор Чаловські й ще добрих три десятки імен. Як сказав Раде Сілян, нинішня поезія особливо акцентована на метафоричності й новій версифікаційній структурі, помірізнити від народних. Саме йому й належить започаткування тих традицій, які нині примножені як його послідовниками, так і новаторами в поезії. Кочо Рацин, Григор Прлічев, Блаже Конескі наповнили пошуки і відкриття Міладінова історичними мотивами, синтезували національні та особистісні ідей. Значних творчих результатів у ХХ сторіччі досягли Славко Яневскі, Блаже Конескі, Ацо Шопов, Матей Матевскі, які звільнили віршовий канон від надміру дидактики, збагатили поетичний словник мовними перлами, поєднали традиції й модернізм. Залишаючись вірними високій патріотиці, вони навчили поетів бути відкритими викликам сучасності. Гане Тодоровскі, Петре М. Андреєвскі, Радован Павловскі належать до третьої генерації сучасних македонських поетів, яка розвинула македонську поетичну мову, дала нове дихання літера-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
