Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Віддай, що маєш найкращого в собі”. Матір Тереза · с. 9сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «ПОДОРОЖНІ НОТАТКИ», с. 8

ПОДОРОЖНІ НОТАТКИ

Слово Просвіти, №31 за 2008 рік

ла”. Є і такою зостанеться, бо почуваюсь зобов’язаною перед Дружеством, перед Скоп’є. У таких випадках я завжди даю собі обіцянку: відпрацюю! І роблю, що можу. Читаю цілу бібліотечку видань “Матиці”, подарованих Раде Сіляном і дещо вже перекладено. Сьогодні я дебютую як перекладач із македонської. ..Літак із Скоп”є теж дуже ранній, ще до сходу сонця. Ще не стихли нічні цикади і тягуча, тепла і тиха ніч лише почала набиратися прохолоди. В аеропорту Олександра Великого дивлюся на його мармурове обличчя і згадую македонську легенду про те, що, коли настане час, Македонський відкриє свою найбільшу таємницю. Передчуття мені підказують, що цей час не далекий. Уже з-під крила літака оглядаюсь на Скоп’є і згадую ім’я поета з гітарою, автора “Балади про липу” — Міле Йовановскі Поречанец. І Валю Ізову Велеву згадую. І Віолету Златеву Танчеву, і Косару Гочкову — це поети “Свята лип”, його лауреати. І мої посестри і побратими. До побачення, Скоп’є! Живи, Македоніє! Адже це твоя дочка, яку світ знає як Матір Терезу із Калькутти, говорила “Віддай, що маєш найкращого в собі”. Здається, саме за цим принципом і живуть духовні воїни — письменники Республіки Македонія: реалізують свою мету, чинять добро, чесно і щиро допомагають співвітчизникам зберігати й примножувати македонський ідентет, македонський культурно-історичний спадок, високий дух поступу. А як може бути інакше там, де все найкраще називається “татковіна”? І яким є ти, тримаючи “Книжевне Жезло” в руках? у диявольське тіло ангела принаджуєш Вечорами відкриваю книгу радості на пожовклих сторінках впізнаю імена розмиті лики дитинства чудернацькі долі сховані в темних кутках стривожені поглядом сповнені тиші Вечорами осінніми чистоти прагну Уважно розглядаю малюнки багато звірят приручено у роки важкі мандрувалось різними країнами світу дочасу посивілі голови тіні світла сховані в поглядах Вечорами перечитую книгу радості перечитую беззвучно і сором”язливо на папері зчорнілому занотоване тугою мереживне павутиння стало обкладинкою молодість спить місяцем заколихана Вечорами гортаю книгу поглядом надії Дерево життя вивертаю з корінням болюче видихаю з грудей світ створений з ілюзій і очам не йму віри багато тіней щезає з книги радості друзі на мумії перетворились Переклала Любов ГОЛОТА

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин