Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“У найтяжчих життєвих ситуаціях, великому нещасті, терпіннях і боротьбі віра в Христа дає найсильнішу поміч”. Степан Бандера · с. 2сторінка оригіналу ↗

ПОДІЇ, ФАКТИ, КОМЕНТАРІ В УКРАЇНІ НІКОЛИ НЕ БУЛО ЄРЕСІ

Слово Просвіти, №31 за 2008 рік

Закінчення. Поч. на с. 1 Йосипа Сліпого, потім його наступника кардинала Мирослава Любачівського і нинішнього Любомира Гузара, відбуваються постійні зверненення до Римських конгрегацій, щоб легалізувати патріарший статус Української греко-католицької церкви, яка нараховує кілька мільйонів віруючих в Україні, має розвинену церковну структуру… Поки що ці звернення не увінчалися успіхом. — Чи володієте внутрішньою інформацією УПЦ Московського патріархату про настрої парафіян? — Точною інформацією не володію. То, як кажуть, закрита фірма. Народний депутат Стретович нещодавно розповідав, що мав у кабінеті митрополита Володимира розмову тет-а-тет. Коли Стретович виходив, то йому зробили серйозне зауваження, що з митрополитом не можна розмовляти в чотири ока: обов’язкова присутність “соглядателів”. Цікаве повідомлення… Скажімо, Патріарх Філарет майже з усіма розмовляє сам на сам. Тобто, можемо зробити висновок, що митрополит Володимир перебуває під суворим контролем російських спецслужб, які дуже пронизали цю, так звану незалежну церкву. І всетаки дещо просочується з цієї закритої структури. Нам відомо, що майже 50 % простих людей, в основному віруючих Придніпров’я, Правобережної і Західної України хотіли б мати свою незалежну православну церкву. Проте вони залякані отими самими структурами, які діють в усій Україні і практично єв кожній парафії та єпархії. Не менш залякані й їхні священики. Адже якщо їх виженуть, то вже з вічним вовчим білетом. — А як Ви оцінюєте постать митрополита Володимира в контексті того, що він виховувався у націоналістичній родині, а його близькі родичі брали активну участь в УПА? Вам відомий цей факт? — Ні, біографію митрополита Володимира я досконало не знаю. Відомо, що він не позбавлений патріотичних почуттів. Зокрема, колекціонує все, що пов’язане з Шевченкіаною: раритетні видання “Кобзаря”, особисті речі поета і т. д. Це викликає симпатію, але в цілому це трагічна постать і його стан здоров’я якраз є наслідком тих глибоких психологічних стресів, які він постійно переживає. Факт примусової присутності “соглядателів” свідчить про те, що митрополит Володимир є пташкою, одягнутою у золоті ризи. Якось журналісти спитали митрополита Володимира, чи міг би він вчинити так, як Філарет: відійти від Москви і створити незалежну церкву? Тоді, умить відвертості, він відповів, що якби хоч словом комусь про це прохопився, то з Києво-Печерської лаври живим би не вийшов… І це справді трагічна постать. — Кого ще, крім Віктора Ющенка, Ви бачите серед політиків, які б продовжили ідею об’єднання Української православної церкви? — Нині важко говорити, хто буде після Ющенка. Можливо, що він і залишиться. Особливо, як зуміє до виборів другого терміну вирішити це складне вузлове питання — об’єднання українських церков. Це був би величезний плюс. Хоч, звичайно, цей процес треба було розпочинати раніше. З іншого боку, він є невідворотнім. Я вірю в Бога і бачу, що Господь сприяє Україні. Навіть, коли буде опір або майбутні керівники України говоритимуть так, як свого часу Кучма: “А чому я повинен підтримувати церкву, яка у меншості?” Тобто, він мислив електорально… Проте я знаю, що Бог справедливий і він любить Україну. Повторюю: у нас не було єресі. Ні в православії, ні в греко-католицизмі. Ми дуже вірні, ми створили прекрасну культурну інфраструктуру у богослужінні, в особливому, навіть опоетизованому статусі наших церковних піснеспівів, архітектурі та розписі наших церков… Тож якими б не були інтриги Москви, її ворожість приречена на поразку. Україна переможе. Дмитро Степовик — І насамкінець… Чи є у церковній термінології поняття „канонічної території”? — Було таке поняття… Коли повстала візантійська церква і довгий час йшла боротьба між Римом і Константинополем за стратегічно важливі Балкани, виникло поняття “канонічної території”. Воно якийсь час фігурувало у церковній боротьбі, навіть у рішеннях деяких Вселенських соборів, яких у першому тисячолітті було всього сім. Потім, після великого церковного розколу 1054 року, поняття “канонічної території” зникає. Повернення його сьогодні є анахронізмом раннього середньовіччя. — Отже, можемо не зважати на те, що Москва вважає Київ своєю канонічною територією… — До слова, це використовує і Константинополь. Мовляв, треба перетрактувати Україну з канонічної території Москви до Константинополя — невеличкої території у Стамбулі… Говорити на серйозному рівні, що величезна, 600 тисяч квадратних кілометрів, з 50-мільйонним населенням країна у центрі Європи повинна бути чиєюсь канонічною територією є нонсенсом. Тобто цей термін, як не крути, вже не наповниш реальним змістом. Спілкувалася Уляна ГЛІБЧУК

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин