Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Я іду, мій Кобзарю, до тебе Так, як спраглий у спеку іде до Дніпра”. Світлана Жолоб · с. 11сторінка оригіналу ↗

ДОРОГОЮ З ЛУБЕН ДО НІЖИНА

Слово Просвіти, №31 за 2008 рік

Євген БУКЕТ У початкових класах школи я знав про Прилуки завдяки однойменним цигаркам, які курили сільські дядьки. Про славне минуле полкового містечка дізнався дещо пізніше, під час вивчення курсу історії України, але по-справжньому зацікавився ним уже під час навчання в університеті. Мій одногрупник Сергій, родом із Прилук, увесь час переконував нас, що його містечко – найкраще в Україні й усі люди неодмінно мусять його відвідати. Обіцяв, що якось всі разом поїдемо до нього в гості. Через це, мабуть, його так і називали серед студентів — Прилуки... Але поїхати до Прилук тоді чомусь не склалося. Певно, зірки ще не так розташовувались... Побувати там уперше мені довелося лише нині. І, напевно, тільки зараз я зміг посправжньому оцінити це містечко. Прилуки тепер — центр українського нафтодобування, місто з найкращим в Україні театральним майданом і старовинними будинками, відоме багатою історією і сучасними економічними досягненнями. Адже нині місто забезпечує 64% надходжень до бюджету Чернігівської області й 1 % — до бюджету України. Вважають, місто заснували 1085 року, воно згадується в “Повчанні” Володимира Мономаха та Іпатіївському літописі (1085— 1092 рр.). З 1590 року Прилуками володів магнат О.Вишневецький. У 1648—1781 роках — центр Прилуцького полку. Місто розташоване там, де річка Удай робить крутий вигин. Такий крутий вигин на річці називають лукою. Назва міста могла бути утворена від одного з двох дуже схожих слів. Слово прилук означає “край закруту, коліно”; слово прилука (“прилучатися”) словник Грінченка тлумачить як “приєднання”. Проте в цьому словнику є й інше значення слова прилука — “поляна серед лісів”. Найвірогідніше, що в основі назви лежить лука, прилука — “закрут”. З містом пов’язані долі багатьох відомих людей, але світову славу Прилуки здобули насамперед тим, що в другій чверті ХІХ сторіччя тут кілька разів був Тарас Григорович Шевченко. Читаємо в повісті “Музика”: “Якщо ви, ласкавий читальнику, любите старовину, то раджу вам, коли переїжджатимете через місто Прилуки Полтавської губернії, спинитися на добу в цьому місті, а коли це трапиться не восени й не зимою, то можна зостатися й на дві доби...”. З краєзнавцем Анатолієм Риженком ми поїхали до будинку Михайла Данчича – прилуцького чиновника, колекціонера стародруків і фольклору. Саме тут, мандруючи 1845 року Україною, побував Т. Г. Шевченко. Альбом 1845 року відкривається малюнками, виконаними Шевченком саме в Прилуках. На звороті першого ж аркуша художник накидає ескіз жанрової сцени і постать селянина з косою, над якою підпис – Данчич. “Його садиба, — розповідає Анатолій Григорович, — займала більше половини кварталу і навіть частину сусіднього, в районі вулиць Кустівської та Шевченка, колишніх Михайлівської та Преображенської, а та площа, що нині засаджена парком, була раніше “Данчичевою левадою”. Із західного боку левади розміщувалися будівлі маєтку: два панські будинки, комори, клуні, стайні, кузня. Ще в другій половині ХІХ сторіччя частину левади віддали під забудову. Тут, розповів ще одну цікаву історію про Шевченка. В лютому 1846 року поет їхав із Лубен до Ніжина. У Прилуках, коли на поштовій станції перепрягали коней, на сусідній вулиці трапилася пожежа. Горіла вбога халупа, але гасили полум’я здебільшого євреї, бо там жив їхній одновірець. Тарас Григорович кинувся допомагати і нарівні з іншими виносив різний мотлох. Коли все скінчилося, Шевченко звернувся до присутніх українців-спостерігачів, докоряючи їм і доводячи, що “людина у скруті й біді, хоч би якої була нації, хоч би яку сповідувала віру, стає нам найближчим братом”. Потім ми попрямували до Преображенської церкви, яку в Прилуках у 1859 році, під

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин