“Я — Українець! В тім — моя молитва!” Людмила Степаненко · с. 13сторінка оригіналу ↗
РЕШЕТИЛІВСЬКІ ЧАРІВНИЦІ
Слово Просвіти, №31 за 2008 рік
Лине слава про Полтаву, Променем ляга на шовк… Але та неповна слава, Що без наших пелюсток, — Решетилівські по-праву Веселять живий вінок!
Цвіт землі ми переносим, Щоб співав на полотні. Свіжим думам, чистим росам Не відквітнуть довгі дні, І не стихнуть стоголосим Співанкам удалині.
То не квіти, а кохання, Мрії незабутих літ. То життю сердець вітання, То дівочий наш привіт. А на квіти — серця звіти — Задивився цілий світ.
І дивуються повсюди, Люба ненечко моя, Бачать квіти добрі люди, Чують співи солов’я. Хто ж тебе коли забуде, Решетилівко моя!
Отому цвіте й Полтава, Радісна тому вона, Що вінок барвистий слави Збагатила сторона Решетилівська, яскрава, Квітка наша чарівна!
* * * Квітку-мрію чарівниці Вишивають отаку, І кому ж то не присниться Чарівниця у вінку — Люба, Христя і Галина, Ксеня, Ївга, Василина, Коваленко, Бондаренко, Задорожня, Лісовенко…
Рушники та гобелени, Сорочки та килими Ксеня, Люба та Олена — Позаквітчували ми!
Все, що квітне, виграє, То і наше, і моє! Квіти бачите живії? Знайте: квіти ми і є!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
