«Просвіта» · “При “Просвіті” створено оргкомітет з відзначення 20-річчя Незалежності України”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
У СТАХАНОВІ ПРАЦЮВАТИ НЕЛЕГКО
Слово Просвіти, №31 за 2011 рік
— на картині наше село, неначе пи! санка, церква, ставок, над ставком верби; друга належить до “хрущов! ської епохи”: розораний вигін, наша хата стоїть сиротою; на третій — на! шої хати вже нема, тільки дорога, якою я ходила до школи, та береза, яку дідусь посадив на честь того, що я відмінно закінчила педучилище і вступила до педінституту”. Ніна Семенівна поклала все життя на втілення української ідеї. 53 роки тому закінчила українське відділення філологічного факуль! тету Харківського університету. Навчалася на одному курсі з Наді! єю Світличною, яка розповідала однокурсникам про брата. До 80!річчя Івана Світличного в Старобільську відбулася наукова конференція, за матеріалами якої ви! дано збірник. Там є й стаття Ніни Гей! ко. Вона вважає, що український духу неї пробудився під час навчання в університеті. З їхнього курсу вийшов відомий професор, академік АН ВШ Володимир Калашник, завідувач ка! федри української мови Харківського національного університету ім. В. М. Каразіна. “За розподілом Надія Світлична поїхала в Антрацит на Луганщині, мене направили в Сабівку, — розпо! віла Ніна Гейко. — Коли я привезла туди своїх дітей, вони сказали: “Ма! буть, політичних в’язнів засилали в кращі місця, ніж тебе на роботу”. Але мені там було добре: мене лю! били люди, а я любила людей. Я стала директором школи, Надія Світлична в Антрациті також. Потім ми втратили зв’язок. Я про неї почу! ла по радіо аж тоді, коли вона виїха! ла до Америки”.
ПІД ЖОВТО-БЛАКИТНИЙ ПРАПОР СТАЛИ ПЕРЕВЕРТНІ 1989 року Ніна Гейко організува! ла в Стаханові, де працювала вчи! телькою в школі, ТУМ ім. Шевченка. Підтримали починання інженери, робітники, що симпатизують укра! їнській ідеї. Пані Ніна звернулася до вчителів, щоб приєднувалися. Пе! дагоги відповіли, що бачили, як нес! праведливо вчинили з нею і не хо!
чуть такої долі. “Ти вже на пенсії, а нам пенсію ще заробляти”. А історія була така. У той час дітей масово звільняли від вивчення україн! ської мови. Якось до Стаханова при! їхав представник Міністерства освіти. У міській адміністрації скликали збо! ри, пані Ніні запропонували виступити як голові методоб’єднання. Вона пові! домила, що в Стаханові звільнено від української мови тисячу школярів. Своїх дітей звільнила міська еліта: інс! пектори, лікарі, інженери, представ! ники місцевої влади. Зміст їхніх заяв анекдотичний, наприклад: дитина їха! ла в авто, вдарилася головою, через травму не може займатися україн! ською мовою. При цьому на фізкуль! туру, на математику ходить! Ніні Семе! нівні не давали закінчити виступ: мов! ляв, регламент. А представник Мініс! терства наполіг: нехай скаже все. “І сьогодні робота просвітян у
Євген БУКЕТ
Ініціювало зібрання Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка. Про те, як демократичні сили планують відзначати ювілейну дату, розповів відповідальний секретар товариства “Просвіта” Микола Нестерчук: “У кожному населеному пункті України, де діють структурні підрозділи національно-демократичних сил, планується провести урочисті заходи: мітинги, зібрання, святкові академії. На них запросять відомих політичних і громадських діячів, які конкретними справами долучалися і долучаються до утвердження української державності. Під час проведення урочистостей передбачено покладання квітів до пам’ятників борцям за волю України, мистецькі заходи. Окрім того, кожна партія і громадська організація звернеться з окремим листом до Президента України, в якому вимагатиме проведення 24 серпня святкового параду курсантів військових
Стаханові нелегка. Тут дуже живучі комуністичні ідеї, — розповідає Ніна Гейко. — Уся номенклатура Луган! ська зі Стаханова, під жовто!блакит! ний прапор стали перевертні, обій! няли високі посади. У Стаханові ли! ше одна українська школа з 25!ти. Її директор каже: стільки докладаємо зусиль, щоб набрати дітей, постійно з батьками працюємо. Але школа живе! Загалом у місті дітей зменши! лося, тут колись було шість шахт, ро! ків 10 тому їх закрили, люди виїхали. Коли 1990!го заснували газету “Стахановское знамя”, у ній десять років була сторінка “Рідна мова”, де друкували українознавчі матері! али, зокрема й мої статті про Гри! горія Сковороду, про Христю Ал! чевську, соратницю Бориса Грін! ченка та інші (до слова, в нас пре! красний музей Бориса Грінченка). Тепер такої можливості не маю.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
