Читацьке віче · “Материнська мова вкрай потрібна українцю у радості й горі”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
ПІСЕННОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ
Слово Просвіти, №31 за 2011 рік
Представник Книги рекордів України в західному регіоні, заслужений діяч мистецтв України Віталій Іваницький та автор ідеї проекту Олександр Шустерук: “Є диплом, — отже, є рекорд!”
Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська обл.
“Книга рекордів України” офіційно поповнилася ще одним досягненням — найбільшим письмовим пошануванням української пісні. Автором цього проекту став відомий журналіст з міста Острога Олександр Шустерук, на рахунку якого уже є два новаторські проекти, що увійшли до “Книга рекордів України”. Це створення найбільшого герба України з монет та написання найбільшого автографа. На теренах Національного університету “Острозька академія”, де нинішній рік проголошено роком української пісні, в рамках культурно-спортивного свята “Рекреація” спудеї, викладачі, гості свята висловили щиру любов до рідної пісні крилатими фразами, малюнками на близько 4 тисячах аркушів паперу, які склали докупи, створивши суцільний ланцюг завдовжки 1155 метрів. У встановленні рекорду взяло участь 770 осіб, з-поміж котрих — два Герої України — ректор Острозької академії Ігор Пасічник та народна артистка України Ніна Матвієнко. Представник Книги рекордів України в західному регіоні, заслужений діяч мистецтв України Віталій Іваницький вручив два дипломи “Книги рекордів України” — Олександрові Шустеруку як автору ідеї та Острозькій академії як організатору встановлення рекорду.
Неприємно, одначе, вразив коментар Р. Писанки до сюжету про утримування 27 собак у однокімнатній квартирі у “хрущовці”, про те, як “вони” (тобто, організатори шоу?) влаштували, роздали людям тих собак, як зробили у тій квартирі чудовий ремонт… І — головне — як реагувала сусідка: “Йєйо проста пєрєкасіла… Всьо-такі мєнталітєт нікуда не спрячєш…” Інтонація акторки недвозначно показувала: вона говорить про заздрість, яка, на її переконання, є нашою національною рисою… І тут я подумала: може, міряє, як кажуть, по собі? Бо, як на мене, тут швидше постає питання про звичайну справедливість. Адже ту людину замість покарати (хоча б на рівні штрафу чи хоч громадського осуду), — так щедро винагородили. А як же права сусідів на життя в чистому тихому будинку? Як із обов’язком кожного не порушувати тих прав?! І хіба не було б справедливим зробити ремонт і в їхніх помешканнях — хоча б під тією злощасною квартирою?.. Тож нехай би краще та акторка розмірковувала про біотуалет — на те її рівня мислення якраз би вистачило.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
