З роси й води! · “У творчості Михайла Біласа — тонке відчуття чуда навколишнього світу”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу
Бойки, гуцули, лемки, поліщуки — на полотнах Михайла БІЛАСА До 88-річчя від дня народження Митця
Слово Просвіти, №31 за 2012 рік
Іван ПА СЕМ КО, ла у ре ат Фон ду Во ля ни ків- Шва бін ських при Фун да ції Ук - ра їн сько го Віль но го Уні вер си те - ту в Нью- Йор ку Не що дав но я від ві дав ро - дин ну осе лю на род но го ху дож ни ка Ук ра ї ни Ми - хай ла Бі ла са. Пан Ми хай ло меш - кає на по чат ку ву ли ці Бой ків - ської. Хто бу вав у Трус кав ці, знає: ця за тиш на про він цій на ву - лич ка, що по то ну ла в зе ле ні сад - ків, зне наць ка ви ри нає з обій мів сво єї стар шої по сес три По мі - рець кої, у мо ві стар шо го по ко - лін ня — По мя рець кої, ос тан ня да лі про ва дить на зна ні у Трус - кав ці По мір ки чи По мяр ки. Ос - тан ній то по нім По мяр ки і до сі збе ріг ся у вжит ку трус кав чан стар шо го ві ку. Люд ська пам’ять зас від чує май же 600-річ не па ну - ван ня Ре чі Пос по ли тої на дав ніх ук ра їн ських кня жих те ре нах Га - ли чи ни, Во ли ні, Бу ко ви ни та По діл ля, щоп рав да, вос тан нє піс ля за вер шен ня Дру гої сві то вої вій ни пе ре важ на біль шість тих кня жих зе мель по вер ну та до ло - на ма те рі Ук ра ї ни, за ви нят ком хі ба що Лем ків щи ни, Над сян ня, Під ляш шя та Хол мщи ни, за що Ук ра ї на й ук ра їн ці ма ють зав дя - чу ва ти вож де ві Ста лі ну, чи не най кра що му знав це ві іс то рич ної ге ог ра фії Ук ра ї ни. Тож ті єї спе кот ної су бо ти ми по вер та ли ся з ону ком теж на Бой ків ську, й “оса та ні лий пе сик так са”, так жар то ма на пи са но на хвір тці обій стя па на Ми хай ла, пис кля во за яв ляв про се бе: хто са ме тут най сер йоз ні ший і най - важ ли ві ший гос по дар, і хто сто - їть на сто ро жі всьо го май на зна - но го у Трус кав ці мит ця. Це вже по тім, ко ли п. Ми хай ло зас по ко - їв і пе ре ко нав так су, що це гос ті зі сто ли ці, він роз по вів, що ко лись так са, як і її по пе ред ни ця, не зу - мі ла прос те жи ти, як од на ро ди на із львів ських зав сід ни ків осе лі п. Ми хай ла ху дож ни ця Іри на Єлі - за ро ва ра зом з чо ло ві ком п. Єлі - за ро вим пос тій но на ві ду ва лись до йо го мис тець ко го па ла цу, зна - йо ми ли ся з кар ти на ми, го бе ле - на ми та пан но, а та кож з пре цін - ною біб лі о те кою і, ввій шов ши в до вір’я влас ни ка ма єт нос ті, ви - но си ли що най цін ні ші ху дож ні, пуб лі цис тич ні та на у ко ві пра ці ви дат них ук ра їн ських про за ї ків, по е тів, пуб лі цис тів, уче них, що їх да ру ва ли М. Бі ла су уп ро довж де ся ти літь. Не ста ло у ко лись ба - га тій кни гоз бір ні мит ця уні каль - них ви дань Дмит ра Пав лич ка, Ро ма на Луб ків сько го, Ро ма на Го ра ка, Іва на Дра ча, Мак си ма Риль сько го та ба га тьох ін ших, що ни ні мог ли б не а би як прик - ра си ти не ве лич ку біб лі о теч ку чи не єди но го в Ук ра ї ні му зею, від - кри то го за жит тя ху дож ни ка. Пан Ми хай ло із ледь по міт ним обу рен ням го во рить, що ці мит ці за по над трид ця ти літ ній пе рі од про жи ван ня се ред мис тець ко го, ук ра їн сько го бо мон ду Льво ва, так і не опа ну ва ли мо ву ук ра їн - ських ав тох то нів, до ре чі, дос ко - на лі шу од ті єї мо ви, яку нам сьо - год ні нав’язу ють не ві до мі у сві ті мо воз нав ці та за ко но дав ці, чим хо чуть прос ла ви тись су час ні ге - рос тра ти. Від ві дав ши мис тець ку свя ти - ню — Му зей М. Бі ла са у Трус кав - ці, ми ви я ви ли у кни зі від гу ків не од не одк ро вен ня від ві ду ва чів, для яких цей Ми тець до сі був нез на ним, а від ни ні во ни, спов -
не ні не за бут ніх вра жень від пе - рег ля ду екс по зи ції, — пал кі при - хиль ни ки йо го твор чос ті. Меш - кан ка м. Кри во го Ро гу Лю бов За - ві рю ха- Ба ра но ва, впер ше по бу - вав ши у Му зеї 4 жов тня 2003 ро - ку, вис ло ви ла своє за хоп лен ня вір шо ва ни ми ряд ка ми, у яких пе реп ле ли ся і ви со ке виз нан ня мит ця, і за хоп лен ня гу цуль - ським, лем ків ським і бой ків - ським мис тець ким роз ма їт тямлю ди ни. Ні з чим нез рів нян на на со ло да — вслу ха ти ся у сло ва по е тич ної твор чос ті лю ди ни то го Над дніп рян сько го краю, яка, ма буть, до сі не ві да ла про та ку ве ли ча ву на род ну сим фо ні ю- - твор чість цих ук ра їн ських су бет - но сів, що так яск ра во ви яв ля ють своє умін ня у різ них га лу зях люд - ської ді яль нос ті, влас не мис тец - тва, і не чу ла на віть тих ми лоз - вуч них, час то жар тів ли вих ко ло - ми йок, що роз но сять сла ву про слав ну Ко ло мию: “Коломия — не помия, // Коломия — місто, // в Коломиї файні дівки, // Як пшеничне тісто”. Ко ло мия — міс то, де нав ча - лись в ук ра їн ській гім на зії Дмит - ро Пав лич ко з Ро ма ном Іва ни чу - ком, і де Дмит ро кеп ку вав з тих Ро ма но вих рай ток, по ши тих сіль ським крав цем. Про ту Ко ло - мию, де впер ше пос тав Му зей Гу - цуль щи ни, Му зей ук ра їн ської пи сан ки, де зна ний су час ник Іва на Фран ка Во ло ди мир Шу хе - вич (не зу пи ня ти му ся на ро дин - них зв’яз ках то го уче но го з очіль - ни ком УПА Ро ма ном Шу хе ви - чем) ство рив шес ти том ну “Іс то - рію Гу цуль щи ни”, прак тич но пер шу ук ра їн ську ен цик ло пе дію про врод ли вих, смі ли вих, гор дих і во ле люб них гу цу лів та про їх ній край. А ось вра жен ня ди рек то ра од - ні єї з ки їв ських шкіл: “Ша нов - ний ве ли кий ху дож ни ку! Від усі єї ду ші пе ре даю Вам при віт від уч - нів, учи те лів, бать ків СШ №197 ім. Дмит ра Лу цен ка м. Ки є ва. Як пи сав Дмит ро Лу цен ко, “усе в жит ті лю бов’ю змі ря но до дна”, так і Ва ші ро бо ти не суть доб ро, ві ру, лю бов. Не хай Гос подь Бог обе рі гає Вас. З лю бов’ю, ди рек тор СШ №197 ім. Дмит ра Лу цен ка Світ - ла на Ва си лів на Ку ца”.
“Уни каль ный ху дож ник, изу - ми тель ный Мас тер. Со вер шен - ный, не пов то ри мый ко ло рит эт - но са! Сколь ко доб ро ты, оча ро ва - ния, ли риз ма. Ка кая же ду ша дол жна быть у это го на ро да! По - ис ти не Бо гом об лас ка на эта зем - ля и её лю ди. Низ кий пок лон та - лан ту это го че ло ве ка, са мо го ему свет ло го! 1 ап ре ля 2004 г. Ин на Пи ме нов на. Мос ква”. Так і хо четь ся до пи са ти піс ля цьо го від гу ку: “До ро га Ти чи нів ська Пан но Ін но! Спа си бі Вам за виз нан ня уні каль нос ті, ди во виж нос ті, не - пов тор нос ті ко ло ри ту на шо го ет - но су. За Ва шу доб ро ту, за ча ро ва - ність, лі ризм, за ви со ку оцін куду ші на шо го на ро ду. Але, ой ле ле! З’яви лись, на жаль, на цій свя щен ній Зем лі, да ро ва ній нам Бо гом, заб ро ди, які праг нуть і зем лю цю, і мо ву на шу, і куль ту ру, і на у ку і всі ля кі до сяг нен ня прос то се ред бі ло го дня пог ра бу ва ти, прис во ї ти все со бі, як бу ло у ча си цар ської Ро - сії, а нам хі ба що за ли ши ти ко ло - рит ний се ми по вер хо вий мат! Такі хо четь ся поп ро ха ти! Пан но Ін - но! Від ві дай те зно ву Трус ка вець. По мі няй те, будь лас ка, да ту з 1 квіт ня на 24 сер пня. То ді спра ви пі дуть у нас на кра ще. З гли бо - кою по ва гою І. П.”. “Який прек рас ний май стер, яке не пов тор не ба чен ня кра си жит тя рід но го на ро ду! Яке га ря че сер це і тон ке від чут тя чу да нав - ко лиш ньо го сві ту! Все зву чить, бри нить, як нат хнен на му зи ка… Хай ба га тоба га то ро ків ще ра дує Ху дож ник свій ук ра їн ський на - род, весь світ спов не ни ми кра си і внут ріш ньо го го рін ня чу до ви ми сво ї ми ком по зи ці я ми. Мно гії лі - та Ве ли ко му Майс тру. 12.V.2004 р. На род на ар тис тка Ук ра ї ни, ла у ре ат Шев чен ків ської пре мії ком по зи тор Ле ся Дич ко”. Але по вер ні мо ся до пос та ті М. Бі ла са. І ось я у тій сла вет ній бу дів лі — віл лі у цен трі Трус кав - ця, що нав про ти Па ла цу куль ту - ри ім. Та ра са Шев чен ка. Ця спо - ру да ма ла пев ний сто су нок до осо би Рай мон да Яро ша, бо ме - мо рі аль на дош ка на бу дів лі ни ні Му зею М. Бі ла са ствер джує: “1875—1937. Рай монд Ярош —
с. Кре хо ви чі До лин сько го ра йо - ну на Ста ніс лав щи ні 1.08.1924 р., де бать ко, ко рін ний трус кав ча - нин, був ліс ни чим. Уже 1927 р. бать ки Ми хай ла пе ре їж джа ють до с. Мед ве жі Дро го биць ко го ра - йо ну на Львів щи ні. Уп ро довж 1937—1943 рр. Ми хай ло нав ча - єть ся у Дро го биць кій ук ра їн - ській гім на зії “Рід на шко ла” ім. Іва на Фран ка. 1944—1949 рр. — ро ки і нав чан ня, і пра ці в Дро го - биць ко му об лас но му дра ма тич - но му те ат рі. 1949—1950 рр. Ми - хай ло нав ча єть ся у му зич но му учи ли щі на від ді лен ні во ка лу у м. Льво ві. 1950—1952 рр. М. Бі лас — сту дент ху дож ньо го учи ли ща ім. І. Тру ша у Льво ві; 1959—1967 рр. він — стар ший ху дож ник та го лов ний ху дож ник Бу дин ку мо - де лей міст Льво ва та Хар ко ва. Уп ро довж 1968—1973 рр. М. Бі - лас пра цює в Ки є ві. Ро дин ні обс - та ви ни, вік та зах во рю ван ня ма - те рі зму си ли п. Ми хай ла по вер - ну ти ся до Трус кав ця у бать ків - ський бу ди нок; у то му справ ді мис тець ко му па ла ці він меш кає та пра цює і сьо год ні. 1992 рік — важ ли ва ві ха в жит ті ху дож ни ка. То го ро ку від - кри ли єди ний при жит тє вий Му - зей на род но го ху дож ни ка Ми - хай ла Бі ла са на бать ків щи ні у рід но му Трус кав ці. Тво ри ху дож - ни ка вис тав ля ють ся у 17 му зе ях сві ту: 37 тво рів у Му зеї на род но - го мис тец тва Гу цуль щи ни і По - кут тя ім. Й. Коб рин сько го (м. Ко ло мия), 21 ро бо та — у Му зеї Дро го бич чи ни (м. Дро го бич), 4 тво ри у На ці о наль но му му зеї (м. Львів), 5 ро біт — у Му зеї ет ног ра - фії і на род них про мис лів (м. Львів), у Му зеї Т. Шев чен ка (м. Ка нів), ВДНГ (м. Мос ква), 39 ро біт — у Лю бо ві й Ми рос ла ви Куць (м. Ед мон тон- Ка на да). Ок - ре мі тво ри мит ця збе рі га ють ся у Поль щі, Ні меч чи ні, США та у при ват них осіб в Ук ра ї ні. При вер тає ува гу від ві ду ва чів Му зею стенд з Уря до вою те лег - ра мою з Ки є ва та ко го зміс ту: “Трус ка вець, вул. Бой ків ська, 2. Бі ла су. До ро гий па не Ми хай ле! Ві таю Вас з ве ли кою по ді єю у Ва - шо му жит ті і в куль тур но му жит ті всі єї Ук ра ї ни — з від крит тям Му - зею твор чос ті Ми хай ла Бі ла са. Це ви со ке виз нан ня, яке Ви зас -
лу жи ли сво єю ба га то річ ною нев - том ною та ла но ви тою твор чіс тю. Му зей тво рів Ми хай ла Бі ла са має ста ти осе ред ком на ці о наль - ної куль ту ри, тра ди цій та ес те - тич но го ви хо ван ня. Жал кую, що не мо жу бу ти осо бис то при сут - нім при від крит ті Му зею. Ба жаю Вам і на да лі твор чих ус пі хів, нат - хнен ня та доб ро го здо ров’я. Мі - ністр куль ту ри Ук ра ї ни — Іван Дзю ба”. Схо жі ві тан ня на ад ре су Ми - хай ла Бі ла са у день від крит тя Му зею на дій шли і з Ко ло миї: “Щи ро ві та є мо з на го ди від крит - тя Ва шо го Му зею. Ду же шко ду є - мо, що не мо же мо бу ти ни ні ра - зом з Ва ми, але ша ну є мо Ваш ва - го мий до ро бок. З гли бо кою по - ва гою ко лек тив Ко ло мий сько го му зею “Гу цуль щи на”.
М. Бі лас звер та єть ся, як свід - чить екс по зи ція у різ них за лах, до най роз ма ї ті ших твор чих за ду - мів. Від ві ду вач не прой де бай ду - же повз го бе лен “Лі со ва піс ня”, ва зу “Кри ла ду ху” (це квіт ко ва ком по зи ція руч ної ро бо ти, фетр, тка ни на). Вза га лі у ро бо тах ху - дож ни ка не вод но раз фі гу ру ють каз ко ві фоль клор ні пос та ті Ле сі Ук ра їн ки, час то у ньо го присутня жи во пис на, ча рів на і та єм ни ча каз ка во лин сько го лі су, так по е - тич но ос пі ва на ве ли кою по ет кою Ле сею Ук ра їн кою і з ніж ніс тю пе ре да на цим ху дож нім лі то пис - цем каз ко во го Під гір’я Кар пат М. Бі ла сом. Упи су єть ся в по пе - ред ню те ма ти ку і ва за “Кві ти ко - хан ня”, го бе лен “Нос таль гія”. Тут же за ла “Поб ра ти ми” — це про вір них поб ра ти мів Олек си Дов бу ша, ос пі ва них у кіль кох про зо вих тво рах чесь ко го лі то - пис ця Кар пат ської Ук ра ї ни Іва на Ольб рах та, в епіч них тво рах Гна - та Хот ке ви ча, ви хід ця зі Сло бо - жан щи ни, який піс ля ре во лю - цій них по дій 1905 ро ку шу кав при тул ку са ме на Гу цуль щи ні, тоб то в то діш ній Авс тро- У гор - ській ім пе рії, яку вождь сві то во - го про ле та рі а ту на зи вав “в’яз ни - цею слов’янсь ких на ро дів”. Щоп рав да, ця “в’яз ни ця”, проб - ле ми якої час то по ру шує у сво їх тво рах Ми хай ло Яки мо вич Бі - лас, ста ла для ба га тьох кла си ків ук ра їн ської куль ту ри справ жнім вті лен ням сво бо ди. І на за вер шен ня від гук пред - став ни ків При бал ти ки. “Мы пот ря се ны твор чес твом, выс тав - кой, всем ду хом кар тин. Здо ро - вья и даль ней ших твор чес ких ус - пе хов па ну Ми ха и лу Бі ла су! Аl la Bo bo ri ki na, Ді а на Кri lo va, Lud mi - la Lev- uk. Lat vi ja — 13.06.2004 г.”. Я збе ріг на пи сан ня ла тись - ких гро ма дя нок. Мо же, па ні Люд ми ла і ук ра їн сько го по ход - жен ня, то її пріз ви ще, мож ли во, зву чить Лев чук, тоб то Le vŁuk, але хо четь ся від зна чи ти, що цей при бал тій ський ет нос, як і ли - тов ці, ско рис та в ся до сяг нен ня - ми че хів, зок ре ма Яна Гу са, у зас - то су ван ні ді ак ри тич них зна ків і вже кіль ка сто літь ко рис ту єть ся ко лись най роз ви не ні ши ми до - сяг нен ня ми чесь ких мо воз нав -
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
