Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Чи таць ке ві че · “Гоянові літературознавчі есеї стають під світлом Тарасової свічі пізнанням таланту великих українців”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Освячений родинною молитвою

Слово Просвіти, №31 за 2012 рік

Ва силь МА РУ СИК, зас лу же ний жур на ліст Ук ра ї ни Фото ав то ра В од но му з ін терв’ю ві до мий ук ра їн - ський пись мен ник, член Цен траль но го Про во ду ВУТ “Прос ві та” ім. Т. Шев чен ка Яре ма Го ян, який два ро ки то му від зна чив свій 70-річ ний юві лей, на за пи тан ня “Яке Ва ше кре до?” від по вів так: — Кре до для ме не — це піс ні, які над ко лис кою ме ні ма ма спі ва ла. Ма буть, це кре до — ма ми на і та то ва мо лит ва, лю бов до рід но го сло ва, не пос туп ли вість у цьо - му… Кре до — це зна ти, що ти син Ук ра ї ни, що ти на ро див ся на цій зем лі, це — твоя зем ля, пра цюй для неї, по ки мо жеш — ро - би ук ра їн ську спра ву. Мо лит вамрія бать кама те рі за гар ту ва - ла юну ду шу у при род но му пат рі о тич но му се ре до ви щі, — тут про яс ню єть ся весь жит - тє вий, на по лег ли вий, пра це люб ний шлях об да ро ва ної лю ди ни. І все стає яс ним, як “Світ ло з не ба” (так на зи ва єть ся од на з книг пись мен ни капуб лі цис та), як ве сел - ка — ві но чок не ба і зем лі — ра діє для кож - но го з нас. Так пою наць ки, ди тин но піз - на є мо світ і ро зу мі є мо йо го у зрі ло му ві ці. Чи тай мо Яре му Го я на і зро зу мі є мо се - бе, піз на є мо свою Бать ків щи ну. І тут не має жод но го пе ре біль шен ня. Мо жу це ствер - джу ва ти, бо доб ре знаю твор чість жур на - ліс та і пись мен ни ка Яре ми Го я на з ча сів “се ред ньо го і стар шо го шкіль но го ві ку”: від ра йон ної га зе ти у Сня ти ні на При кар - пат ті аж до щой но ви да но го ошат но го то - му есе їв “Про віс ни ки” з ілюс тра ці я ми ака - де мі ка Ва си ля Ка сі я на (Ки їв, “Ве сел ка”, 2011, упо ряд ник тек стів та ілюс тра цій Оле на Го ян). Це сво є рід не від крит тя ав то - ром для нас жит тє вої до лі твор ців ук ра їн - ської куль ту ри, її на ці о наль но го ду ху. За вис ло вом дос лід ни ка, “це — 12 ук ра їн - ських апос то лів: Гри го рій Ско во ро да, Іван Кот ля рев ський, Та рас Шев чен ко, Мар кі - ян Шаш ке вич, Юрій Федь ко вич, Іван Фран ко, Ле ся Ук ра їн ка, Оль га Ко би лян - ська, Ми хай ло Ко цю бин ський, Па нас Мир ний, Ва силь Сте фа ник, Мар ко Че - рем ши на”. Цей “іко нос тас” на фрон тис - пи сі із ма люн ка ми В. Ка сі я на ав тор “обож нює”: “Об ні мі мо, бра ти і сес три, чуй ною ду шею слав них си нів і до чок Ук - ра ї ни — про віс ни ків її вос кре сін ня, бу дів - ни чих ве лич но го ду хов но го Со бо ру Сло ва — ук ра їн сько го крас но го пись менс тва, що ви со чіє в об ши рі сві то вих лі те ра тур вер хо - ви ною світ ла як ві ща Зо ря з ран ньо го ди - тинс тва. Бо жес твен ні пос та ті ук ра їн ців- - про віс ни ків за по віт ної дер жав ної со бор - нос ті, пра вед ни ків у Хра мі Сло ва, ох ре ще - них Апос то ла ми, як спо ві даль но мо вив Бать ко На ції Та рас Шев чен ко: Ми прос то йшли: у нас не ма Зер на неп рав ди за со бою. І цю пе ре мож ну ду му чує світ”. Іри на МОЛ ЧА НО ВА, член НСЖУ Чую сло ва ці єї піс ні, й сер це зав ми рає від зах ва ту, бо хто ж не мрі яв бу ти со ко лом? Хто не ма рив зле ті ти до са мо го сон ця, від чу ти се бе не ва го мим і щас ли вим, віль ним од усіх зем них тур бот? Не бо, ро ман ти ка, во ля — ці по нят тя зав жди жи вуть в уя ві не по кір ли во го ук ра їн ця. То му вже по над 170 ро ків хви лю - ють нас сло ва Ми хай ла Пет рен ка, яко му Бог дав вис ло ви ти уго лос за по віт ну на ці о наль ну дум ку. Ад же хто пер ший у сві ті на діс лав кос - міч ний ко ра бель до не ба? Ук ра ї нець Ко ро - льов! Хто роз ра ху вав по літ на Мі сяць? Ук ра ї - нець Кон дра тюк! І се ред кос мо нав тів пріз ви - ща си нів Ук ра ї ни по сі да ють по чес ні міс ця. Ми хай ло Пет рен ко, ав тор сла вет ної піс - ні, на ро див ся у міс ті Слов’янсь ку на До неч - чи ні, жив в од ну до бу з Та ра сом Шев чен ко з 1817 до 1862 ро ку. Чу до во зна ю чи су час ну йо му по е зію, по ет зміг про то ру ва ти влас ний шлях у лі те ра ту рі. Вір шіроз ду ми, вір шіме - ди та ції ста ли оз на кою но во го для ук ра їн - ської лі ри ки жан ру. Пет рен ко лю бив і зби рав зраз ки на род - ної твор чос ті. Під час нав чан ня у Хар ків сько - му уні вер си те ті він став іні ці а то ром про ве - ден ня мод них ук ра їн ських му зич но-пі сен них ве чо рів. Від так не ди вує, що йо го влас ні тво - ри бу ли спов не ні на ці о наль ної ме ло дій нос ті. Ко ли 1840 р. він на пи сав вірш “Не до ля”, Го я но ві лі те ра ту роз нав чі есеї ста ють під світ лом Та ра со вої сві чі піз нан ням та - лан ту ве ли ких ук ра їн ців і для шко ля рів, і для сту ден тів, та й на віть для умуд ре них жит тє вих дос ві дом лю дей. Я пе ре ко на ний, що об раз ний лад Го я но во го сло ва — особ - ли ве но ва торс тво, яке під но сить тра ди цій - ну бі ог ра фіч ну есе їс ти ку — час то нуд ну йне ці ка ву — на ви со кий стиль крас но го пись ма і та ке ж ви со ке про ник нен ня ав то - ра й чи та ча у твор чу ла бо ра то рію то го чи ін шо го ге роя опи су. Нап рик лад: “Ро дить іро дить на ці о наль не пі сен не дже ре ло но ві об ра зи, нур тує, спі ває, ди хає, жи ве. Пли веу ві ки і бу де плис ти — вип ли ва ти з по е зії Мар кі я на Шаш ке ви ча, тіль ки сер цем при - гор тай мось до цьо го нез рад ли во го дже ре - ла, будь мо вір ні йо му, як дів чи навер хо - вин ка, що дов го че ка ла сво го ко ха но го з вій ни і прос лав ле на по е том…”. …Ве ле люд не пред став лен ня-но вої книж ки Яре ми Го я на “Про віс ни ки” кіль ка мі ся ців го ту ва ло ся в Ко ло миї. Зем ля ки пись мен ни ка доб ре зна йо мі з йо го твор - чіс тю. В ос тан ні два де ся ти річ чя час то від - бу ва ли ся йо го зус трі чі у ба га тьох се лах і міс теч ках Іва но- Фран ків щи ни, у шко лах, гім на зі ях, у При кар пат сько му уні вер си те ті іме ні В. Сте фа ни ка. Три го дин не дійс тво в Ко ло мий сько му На род но му До мі, ор га ні зо ва не Іва но- - Фран ків ським зем ляц твом у Ки є ві, Інс ти - ту том ук ра ї ноз навс тва і То ва рис твом “Прос ві та” під час лі те ра тур номис тець - кої ака де мії “Ко рінь ро ду”, бу ло прис вя че - не твор чос ті зем ля ків, двох ви дат них ді я - чів куль ту ри — ла у ре а там На ці о наль ної пре мії Ук ра ї ни іме ні Та ра са Шев чен ка ака де мі ку Ва си ле ві Ка сі я ну і пись мен ни ку, мис тец твоз нав це ві, зас лу же но му ді я че ві мис тецтв Ук ра ї ни Яре мі Го я ну. Та ке по єд - нан ня не ви пад ко ве, ад же ба га то хто на Іва но- Фран ків щи ні знає, що Яре ма Го ян — пле мін ник ви дат но го ху дож ни ка по мо - лод шій сес трі Оле ні. По дія пе ре вер ши ла усі спо ді ван ня і гля да чівко ло ми ян, і гос тей: най біль ша за ла На род но го До му бу ла пе ре пов не на, на по дію при бу ли пред став ни ки чис лен - но го ро ду Го я нів не тіль ки з Ко ло миї, а й із сіл За луч чя та Ми ку лин ців су сід ньо го Сня тин сько го ра йо ну, зі Льво ва та Львів - щи ни. Лей тмо ти вом зус трі чі ста ло сло во МО ЛИТ ВА. На аван сце ні — збіль ше ні гра фіч ні ро - бо ти Ва си ля Ка сі я на: пор тре ти Та ра са Шев чен ка, Іва на Фран ка, Ле сі Ук ра їн ки, Ва си ля Сте фа ни ка, ав то пор трет ху дож ни - ка. У гли би ні сце ни на пис: “Ма ми на мо - лит ва зав жди зі мною. Я. Го ян”. Ві до мий на При кар пат ті ре жи сер і ком по зи тор Бог дан Ку чер зап ро сив де ка - на Ко ло мий сько го Со бо ру ар хан ге ла Ми - ха ї ла Пет ра Чи бо ра ка від кри ти цю свя - точ ну ака де мію мо лит вою “От че наш”. Улі те ра тур номис тець ких ком по зи ці ях, кі - но-і те ле сю же тах, дек ла ма ці ях у ви ко - нан ні ак то рів Ко ло мий сько го те ат ру іме - ні Іва на Озар ке ви ча і ама то рів по е тич но - го те ат русту дії бу ло роз кри то твор чу сут - ність мит ців, які сяг ну ли вер шин ук ра їн - ської куль ту ри. За хоп ле ний спад щи ною Ка сі я но вих тво рів на біб лій ні те ми, Я. Го - ян на пи сав: “Ві ра хрис ти ян ська єд нає рід наш і на род ук ра їн ський”. Це ста ло дже - ре лом для роз ду мів са мо го Яре ми Го я на, вті ле них у книж ках ос тан ніх двох де ся ти - річ: “Вос крес не мо!”, “Прис вя та”, “Про - рок” “Ав то пор трет”, “Світ ло з не ба”, “Про віс ни ки”. Во ни об’єд на ні нас кріз - ною іде єю лю бо ві до бать кама те рі, до Ук ра ї ни. Вша ну ва ти рід Ка сі я нів- Го я нів прий - шли зас туп ник го ло ви Сня тин ської рай - дер жад мі ніс тра ції Сте пан Мак сим’юк, ака де мік Во ло ди мир Кач кан з Іва но- - Фран ків ська, ді я чі Ко ло мий ської “Прос - ві ти”, цер ков ний хор від цер кви св. Ми - хай ла. Роз чу ли ла при сут ніх На та лоч ка Бой чук, яка про чи та ла по е му Яре ми Го я на “Виш не вий ан гел”. Ок ра сою ве чо ра став вис туп со ліс та Ярос ла ва На ду лич но го із Сам бо ра, що ви ко нав піс ню ком по зи то ра Ми хай ла Ка ща ка на сло ва Я. Го я на “Лас - тів ка”. При сут ні теп ло при ві та ли мит ців, ата кож ге ро ї ню ці єї лі рич ної опо ві ді Оле ну Го ян, дру жи ну ав то ра слів. Під час сце ніч но го дійс тва бу ли гуч ні оп лес ки, сльо зи ра дос ті і, на ви мо гу за лу, — ро дин ний ви хід на сце ну. До імп ро ві зо - ва но го хо ру до лу чи лись Яре ма Го ян, Бог - дан Ку чер і на род ний ар тист Ук ра ї ни Ми - хай ло Кри вень. Нес по ді ва но ви ник ло й прек рас не чо ло ві че тріо: во ни зас пі ва ли ус лав ле ний ро манс С. Во роб ке ви ча “Заг - рай ми, ци га не ста рий”, який нат хнен но під хо пив зал: “…заг рай, ста рий, ми’ тую піснь, що ко лись спі ва ла рід нень ка нень - ка, як ме не в ко лис ці ко ли са ла…” Учас ни ків твор чо го ве чо ра від На ці о - наль но го інс ти ту ту ук ра ї ноз навс тва та сві - то вої іс то рії та йо го ди рек то ра ака де мі ка П. Ко но нен ка ві тав ке рів ник фі лії “Гу - цуль щи на” у Вер хо ви ні Пет ро Шкріб ляк. Те пер у цьо му сто лич но му на у ко во му зак - ла ді пра цює Яре ма Го ян. На за вер шен ня дійс тва за тра ди ці єю, яка скла ла ся у ви дав - ниц тві “Ве сел ка”, яко му Яре ма Пет ро вич від дав май же 25 ро ків, зал зас пі вав ві до - мий пе ан з “На тал ки Пол тав ки”: “Де зго - да в сі мейс тві”. У піс ля мо ві до но вої кни ги “Про віс ни - ки” Я. Го ян заз на чає: “Ве сел ко ві жни ва ос віт лю ють мою до лю — жни ва на ро дю - чо му по лі ук ра їн сько го сло ва, щед рі зер на яко го ви зо рі ли в рід ній ха ті од ма ми і та та і щас ли во по сі я ли ся зо ра ни ми го на ми — пе ре ло га ми.” А ни ні пан Яре ма в Інс ти ту ті го тує до дру ку “Чи тан ку” Мар кі я на Шаш ке ви ча із влас ною пе ред мо вою. До ре чі, са ме він, по ет-про віс ник, увів це сло воно вот вір до шкіль ної ос ві ти. В “Із бор ни ку Свя тос ла ва” (1076 р.) сказано: кра са во ї на — зброя, ко раб ля — віт ри ло. А для пра вед ни ка — чи тан ня Свя - то го пись ма… …Чи тай мо Яре му Го я на.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин