Чи таць ке ві че · “Гоянові літературознавчі есеї стають під світлом Тарасової свічі пізнанням таланту великих українців”. · с. 11сторінка оригіналу ↗
Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу
«Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…»
Слово Просвіти, №31 за 2012 рік
Люд ми ла Алек сан дро ва пок ла ла йо го на му - зи ку (піз ні ше бу ла аран жо ва на ком по зи то - ром В. За рем бою), і вірш “ор лом бис трок ри - лим у не бо поль нув” та на зав жди за ли шив ся у ви со кос ті ук ра їн ської пі сен нос ті! Бо ця піс - ня по над ча сом, але зав жди у прос то рі ду ші ук ра їн ців. Піс ню “Див люсь я на не бо” дру ку ва ли без - ліч ра зів у Вкра ї ні, Ро сії, за кор до ном, особ ли - во в Авс тра лії, Ка на ді, США, де ба га то ук ра їн - ських еміг ран тів. Най ліп ші спі ва ки: Мо дест Мен цин ський, Ми хай ло Ми ки ша, Іван Коз лов - ський, Ана то лій Со лов’янен ко, Дмит ро Гна - тюк, Бо рис Гми ря, Во ло ди мир Гриш ко й без - ліч ін ших — вва жа ли за честь ма ти її в сво є му ре пер ту а рі. Піс ня ста ла на род ною, ві до мою кож но му, а ось про її ав то ра — Ми хай ла Пет - рен ко — май же за бу ли. Ук ра їн ська ра дян ська ен цик ло пе дія за 1963 р., на пи сав ши про ньо - го кіль ка ряд ків, на віть вка за ла, що да та йо го смер ті не ві до ма… Час то за пи ту ють: чо му М. Пет рен ко так швид ко скін чив свою лі те ра тур ну ді яль ність? Ска жу те, що ко лись чу ла по ра діо. Пет рен ко був членом ро ман тич но-по е тич но го гур тка у Хар ко ві, де вчив ся. Ту ди вхо ди ли Із ма їл Срез нев ський (1812—1880), Лев ко Бо ро ви - ков ський (1806—1889), Амв ро сій Мет лин -
ський (1819—1870), ін ші. Ці, то ді ще мо ло ділі те ра то ри, на діс ла ли свої тво ри най ві до мі - шо му в цар ській Ро сії кри ти ку — Віс са рі о ну Бє лін сько му. По ба чив ши вір ші ук ра їн ською мо вою, “нес трим ний Віс са рі он” жор ст ко за - су див їх і по ба жав мо ло ди кам на да лі або при пи ни ти вір шу ван ня, або ро би ти це ро сій - ською мо вою. Ду же враз ли вий Ми хай ло Ми - ко ла йо вич зов сім при пи нив пи са ти піс ля та - ко го су во ро го ви ро ку. Ось так брат-де мок - рат із цар ської Ро сії од ним ма хом за ру бав твор чість М. Пет рен ка, хо ча той на пи сав ли - ше 19 по е зій і три з них ста лі на род ни ми піс - ня ми (“Взяв би я бан ду ру”, “Хо дить хви ля по Ос ко лу”)! Зва жа ю чи на не у ва гу сус пільс тва, особ - ли во цін ною є пра ця зем ля ків Ми хай ла Ми - ко ла йо ви ча з дос лід жен ня йо го бі ог ра фії. 1985 ро ку вчи тель ка В. Нес те лє є ва від кри ла кім на туму зей Ми хай ла Пет рен ка спо чат ку в шко лі №15, а по тім у пе да го гіч но му лі цеї Слов’янсь ка. Те пер уч ні Слов’янсь ка й ін ших міст при їз дять до му зею, що би біль ше діз на - тись про по е та. Ба га то ві до мих лю дей від ві - да ли му зей Пет рен ка. Олесь Гон чар на діс лав кра єз нав цям свою кни гу з на пи сом: “Всім нам ро бить честь, що ви ша ну є те сво го слав - но го зем ля ка, кла си ка ук ра їн ської піс ні”. Дві -
чі ге рой Ра дян сько го Со ю зу, льот чиккос мо - навт Пав ло По по вич схви льо ва но про мо вив: “Піс ня “Див люсь я на не бо” зво ру шує фі ло - соф ськи ми роз ду ма ми про Всес віт, йо го нес кін чен ність. Ви ко ну ю чи її, ні би на бу ва єш крил, з’яв ля єть ся ба жан ня бу ти ко рис ним лю дям і Віт чиз ні”. На віть пе ре бу ва ю чи у кос - мо сі, Пав ло По по вич спі вав ряд ки піс ні: “І вго рі спіз нав я, що тіль ки од на — да ле кеє не - бо — моя сто ро на”. До 170-річ чя по е та на бу дин ку місь кої біб - лі о те ки Слов’янсь ка від кри то пам’ят ну дош ку. А в чер вні 2012 ро ку там, де річ ка Ба кай впа - дає у Ка зен ний То рець і де ко лись бу ла са ди ба Пет рен ків, вста нов ле но пам’ят ний знак на честь 150-ї річ ни ці з дня смер ті піс ня ра. Це — гра ніт ний ка мінь з на пи сом, прик ра ше ний звер ху со ко лом-мрій ни ком, що рветь ся у не - до сяж ні не бе са. Ба га то слов’ян ців доб ре поп - ра цю ва ли для йо го від крит тя. Іні ці а то ри — учи тель О. Та ра сен ко, піс няр В. Ан то нен ко, май стер кам’яних справ В. Квіт ниць кий, го ло - ва об лас ної ор га ні за ції кра єз нав ців В. Ро мань - ко, го ло ва міс та Слов’янськ Н. Ште па. Спра ва з увіч нен ня пам’яті ви дат но го дон - ба сів ця тіль ки по чи на єть ся. Спо ді ва є мось, ім’я Ми хай ла Пет рен ка не за ба ром бу де ши - ро ко ві до мим, як і йо го не за бут ня піс ня.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
