Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Палітра · “Найкоротший шлях до пізнання світом України, української душі — національне мистецтво”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Душа великого роду-народу

Слово Просвіти, №31 за 2012 рік

Ми ко ла ЦИМ БА ЛЮК Ша ну валь ни ків йо го мис тец тва: і дру зів, і заз дріс ни ків (що по ро - биш, є й та кі!), вра жає не ви чер - пність йо го жит тє вої і твор чої енер гії. Ось і за раз, не встиг він звер ши ти чер го ву, 143-ю вис тав ку жи во пи су, гра фі ки й де ре в’я ної скуль пту ри в На ці о наль но му му зеї лі те ра - ту ри Ук ра ї ни (до ре чі, ра зом із донь кою Ма рі єю, ви пус кни цею Ди тя чої ака де мії мис тецтв), як по чав го ту ва ти свої ро бо ти до від прав ки на Львів щи ну, аж у Сам бір. — Ди рек тор там теш ньо го му зею Бой - ків щи ни Рок са на Дань чин, — ні би вип - рав до ву ю чись, роз по ві дає ху дож ник, — якось по ба чи ла чи про чу ла про мою де ре - в’я ну скуль пту ру. Те ле фо нує, про сить: зро бі мо вис тав ку й у нас! По го див ся, тим біль ше, що всі вит ра ти на пе ре ве зен ня (а це май же 700 кі ло мет рів) бе руть на се бе ор га ні за то ри. Для на ших ху дож ни ків кло по - ти з влаш ту ван ням пер со наль них вис та вок, як пра ви ло, не а би я ка проб ле ма. Не дос тат ньо ма ти ли ше ім’я в мис тець ко му сві ті — тре ба ма ти та кий “дріб’язок”, як кош ти, від най ти прис той ні за ли, від дру ку - ва ти афі ші, пе ре вез ти й роз ві си ти ро бо ти, по тур бу ва тись про бо дай най мен шу ін фор ма цію в пре сі, на ра діо… Про те ле ба чен ня го ді мрі я - ти, бо при ват ні те ле ка на ли сур кі - сів-ах ме то вихпін чу ків і по діб них до них ук ра їн ське мис тец тво не ці - ка вить. Це ж не “нек ро фільс тво”, як влуч но оха рак те ри зу вав один із мис тец твоз нав ців су час не мо дер не мис тец тво, що вис тав ля єть ся в “Мис тець ко му Ар се на лі” і за яке на ші олі гар хи вик ла да ють де сят ки, сот ні ти сяч до ла рів. Бо на ці о наль - не, ук ра їн ське — то не їх нє. То му й до во дить - ся ху дож ни кам, які не за бу ва ють, час ткою яко го ро дуна ро ду во ни є, са мо туж ки дба ти про шлях сво їх тво рів до гля да ча. Так бу ло й на пе ре дод ні Єв ро—2012. Вла да зах ли на ла ся від те ля чо го зах ва ту й штуч но під стьо бу ва но го оп ти міз му що до тем пів і об ся гів під го тов ки спор тив них, го тель них об’єк тів до справ ді не пе ре січ ної по дії в жит ті Ук ра ї ни. Але будь-я кий гро - ма дя нин, да ле кий від фут бо лу, ро зу мів, що тут ос нов ним мо ти вом бу ло не стіль ки ут - вер джен ня імід жу Ук ра ї ни як дер жа ви з влас ною дав ньою іс то рі єю і са мо бут ньою куль ту рою, скіль ки фі нан со ві ін те ре си чи - нов ниц тва та ма лень кої куп ки пров лад них олі гар хів. На цьо му тем но му тлі сон ми ща ци ніч них праг ма ти ків різ ко ви різ ни ла ся пос тать од но го з не ба га тьох на ших ху дож - ни ків — Ва ле рія Фран чу ка. Влас ни ми си ла ми, влас ним кош том на пе ре дод ні Єв ро—2012 він ор га ні зу вав дві ху дож ні вис тав ки: од ну — в Му зеї лі те - ра ту ри, дру гу — в Му зеї Ми хай ла Гру шев - сько го. Пред ста вив ши на пер шій по руч із жи во пис ни ми ро бо та ми гра фі ку й де - рев’яну скуль пту ру в сти лі конс трук ти віз - му. На дру гій — по над пів сот ні олій них пей за жів, на пи са них переважно ос тан німча сом. Це ро бо ти зде біль шо го не ве ли ко го фор ма ту, які от ри ма ли по зи тив ні ре цен зії і від гу ки пре си та від ві ду ва чів. Ху дож ник пе ре ко на ний: най ко рот ший шлях до піз - нан ня сві том Ук ра ї ни, ук ра їн ської ду ші — на ці о наль не мис тец тво. Чи не на йу люб ле ні ший жанр Ва ле рія Фран чу ка — пей заж. При ро да є до мі ну ю - чим сю же том пе ре важ ної біль шос ті йо го по ло тен. Але яких по ло тен! Кож не з них не пов тор не у пе ре да чі внут ріш ньої сут - нос ті, жи вої ду ші на пер ший пог ляд зви - чай них, до яких ми так зви ка є мо, пар ків, га їв, са дів, ма лень ких по тіч ків і при віль - них вод рі чок, очей зем лі — озер. Кож не де ре во під чут ли вим шпа те лем (улюб ле ний інс тру мент мит ця) стає оду хот - во ре ною іс то тою, що жи - ве влас ним жит тям. Во но ор га ніч но впи су єть ся в бар ви не - бес но го сві чен ня і зем ної твер ді, що ди хає. Для Фран чу ка, як і для Лі со вої Мав ки, де ре во справ ді жи - ве, чут тє ве і чут ли ве, з ним мож на го во ри ти, йо го тре ба слу ха ти, во но є ак тив ним учас ни ком люд ських емо цій, ду мок і за га лом жит тя. На - віть кро ни де рев не рід ко в ху дож - ни ка пов то рю ють улюб ле ні ним обер не но-кап ле по діб ні об ри си люд ських го лів. До ре чі, якось я за пи тав у ньо го, чо му він люд ські об лич чя ма лює са ме та кої фор ми. “Бо з ран ньо го ди тинс тва за па ли ме ні в ду - шу ли ки свя тих з ікон на шої сіль ської цер - кви, яку бу ду вав ще мій дід і яку зруй ну ва ли у 1980-х”, — від по вів Фран чук. Оду хот во ре ність нав ко лиш ньої при ро - ди пе рей шла не ли ше на по лот на ху дож ни - ка. Вкот ре від ві ду ва чі йо го вис тав ки в лі те - ра тур но му му зеї за хоп лю ва ли ся й ми лу ва - ли ся до сить нез вич ною для пе ре важ ної біль шос ті гля да чів скуль пту рою — ком по - зи ці я ми з на бір но го кле є но го де ре ва. У нат хнен них ру ках майс тра зви чай ні сос но ві об різ ки лиш тви, брус ків, ре йок, ба - ге тів то що зав дя ки твор чо пе ре ос мис ле ній уя ві ожи ва ють, при би ра ю чи чіт кі лю ди но - по діб ні об ри си. І ожи ва ють йо го “Спів ці зви тяг” (коб за рі), “На ба зар”, “Кож ний про своє”… Са ма тек сту ра сос ни ні би від тво рює лі нії вправ но го різ ця гра фі ка, під си лю ю чи чи прит лум лю ю чи за дум ав то ра ідеї. Тож див ля чись на ту чи ту ком по зи цій ну гру пу (а по діб них ро біт в ав то ра не один де ся ток), гля дач без по миль но про чи тує за дум ху дож - На пев но, ду ша будь-я кої твор чої лю ди ни, — ні, на віть прос толю ди ни чуй ної, щи рої, лю дя ної, — яка не заш ка руб ла під тов - стим, зам ші лоза ду бі лим ша ром чор ної юх ти при зем ле но-праг - ма тич них ін те ре сів, за ли ша єть ся ого ле ним, віб ру ю чим нер вом у сприй нят ті всьо го то го, що від бу ва єть ся у на шо му стрім ко му й да ле ко му від пас тель них то нів сьо го ден ні. Ва ле рій ФРАН ЧУК, ві - до мий ук ра їн ський ху дож ник, ла у ре ат На ці о наль ної пре мії Ук ра - ї ни ім. Та ра са Шев - чен ка, тут не ви ня - ток, а швид ше яскра вий прик лад. І ключ до ро зу мін ня фе но ме ну на ці о - наль но го ду ху й ве - ли ко го та лан ту.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин