Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Борись і добувайся батьківщини, бо прийдеться загинуть у вигнанні ”. 9 Пам’ять · с. 9сторінка оригіналу ↗

Духу заповіт

Слово Просвіти, №31 за 2013 рік

Cилою юної інтуїції, потугою генія, що втілюється в Слово, совістю і мужністю неординарної особистості вона знайшла свій оберіг, своє духовне ім’я, яке окреслює її життєвий шлях і її безсмертя: Леся Українка. 1 серпня на Байковому кладовищі у Києві небагатолюдно поминали геніальну українську письменницю Лесю Українку, яка померла сто років тому (19 липня за ст. ст.) в селищі Сурамі (Грузія). У церкві Вознесіння Христового священики Київського Патріархату відслужили панахиду. Після молитви всі, хто хотів вклонитися Ларисі Петрівні Квітці (уроджена Косачівна), рушили з квітами на її могилу на старій частині Байкового. Тут, між могилами батька і улюбленого брата Михайла, її поховали на сьомий день після смерті (26 липня за ст. ст.). Згодом до сімейного поховання долучилися могили тітки Олени Антонівни Косач (1927 р.) і матері — відомої письменниці і громадської діячки Олени Пчілки (1930 р.). Похорони Лесі Українки в Києві 1913 року відбувалися під жорстким жандармським контро лем — ніяких промов і жалобних піснеспівів на могилі “неблагонадійної”. Її, велику трудівницю на ниві високої літератури, що стала врівень з літературними геніями інших народів, дбала про мову, культуру, освіту, духовність рідного народу, її, тендітну, виболену, але незгаслу жінку — боялися навіть мертвою. Не полишали політикування навколо високого імені поетеси за радянських та й за нинішніх часів. Яким анахронізмом звучить сьогодні напис-цитата з комуністичної “Правди” на її надмогильному пам’ятникові! Якими спекуляціями відгонять потуги різношерстих політиків записати Лесю Українку в свої ряди посмертно! ...Одна з найвеличніших душ, що в будь-які часи приходила в Україну, жила й творила ради цієї землі і цього народу. За силу і шляхетність духу, за неповторну ніжність і відвагу її поезій, за обшир зробленого Лесю Українку людство пам’ятатиме завжди. Покладаючи троянди до її могили, згадала серпень 1983 року, коли ми, група українських письменників, побували в грузинському Сурамі, в будинку (колишня дача Попова), де грузини дбайливо оберігають кожну деталь побутування нашої землячки. І досі в пам’яті зручне крісло під величезною чинарою – у ньому Лариса Петрівна востаннє сиділа під благодатним сонцем, очима до руїн старовинної фортеці на горі, у якій нерушимою залишилася лише одна стіна. Та, яку було найважче мурувати – люди котили каміння з долини на гору, але стіна падала. І тоді, за легендою, вирішили замурувати в проломі юного красеня Зураба – єдиного сина у матері, що, крім нього, не мала іншого роду. Доки працювали майстри, Зураб співав, коли голос стих – постала стіна, яку не зруйнували вороги і час, фортеця встояла і завжди захищала батьківщину разом із сурамцями… Україна Лесі Українки – фортеця, яку тримає її голос. Любов ГОЛОТА Світлини Олександра ЛИТВИНЕНКА Народні артистки України, виконавиці творів Лесі Українки Лариса Кадирова і Раїса Недашківська Іван Драч читав поезії Лесі Українки, Дмитро Павличко — присвяту поетесі. Співав хор “Гомін”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин