Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №31 за 2013 рік

Слово Просвіти, №31 за 2013 рік

"У роки минулої війни "Просвіти" відроджувалися, але були під пильним прицілом гестапо". повіту. Наприкінці грудня 1917 року Центральна Рада призначає Степуру комісаром Подільської губернії. Царські портрети змінюються на портрети Т. Шевченка, І. Франка, П. Куліша та інших видатних діячів української культури. Григорій Степура також був губернським комісаром і на Слобожанщині, але, виступивши проти П. Скоропадського й підтримавши С. Петлюру, знову повертається на Поділля, де його вдруге призначають губернським Борис Сулковський комісаром. Восени 1920 року емігрував до Польщі. З 1922 року оселяється в Луцьку, займається адвокатурою, ючолив "Бюро правних порад і писання прохань? при міській і повітовій " Просвіті"?. Був головою батьківського комітету Луцької української гімназії товариства імені Лесі Українки. Мета цього товариства -- дбати про розвиток українського шкільництва. Адвокат Г. Степура допомагав просвітянам залагоджувати усі юридичні справи з польською владою. У Державному архіві Волинської області зберігаються листування Г. Степури з М. Левицьким, кобзарями К. Місевичем (колишній член ЦР, подолянин), Д. Щербиною. Після вступу на територію Західної України "совєтів", восени 1939 року енкаведисти заарештували Г. Степуру в селі Уляники Луцького повіту (нині Рожищенський район Волинської області). Був висланий в Узбекистан, звідти написав листа Й. Сталіну, посилаючись на семінаристське товаришування, аби той полегшив його долю. Прохання залишилося без відповіді. Г. Степура помер від тифу в каракалпацьких степах. Більшовики, прийшовши до влади, 1923 року остаточно припинили діяльність товариства "Просвіта", просвітянські бібліотеки перетворили на хати-читальні, а всіх очільників і активних членів під вигаданими політичними справами заарештували. Мало хто з них помер своєю смертю. Останній голова Подільської "Просвіти? Антон Шумлянський (1896--1995), повернувшись із заслання, учителював у Золотоноші, прийняв радянську дійсність, брав участь у Другій світовій війні. У роки минулої війни " Просвіти? відроджувалися, але були під пильним прицілом гестапо. Кого не знищили фашисти, виловлювали агенти "Смершу". Так, у Теофіполі районну " Просвіту" очолював Антон Каленикович Ярощук, учитель музики. Після визволення Поділля А. Ярощука заарештували лише за те, що співав гімн "Ще не вмерла Україна" і зробив доповідь на ра- йонній конференції, і засудили на 10 років тюрми. Повернувшись з неволі, вчителював у рідному селі Новоставці, керував хором, якому 1964 року присвоїли звання народного. Помер 1967 року, однак досі про цього подвижника національної ідеї мало хто знає. ІП. Упевнено дивимося вперед Наприкінці 1988 року на Хмельниччині почав ширитися рух за створення Товариства української мови імені Тараса Шевченка -- супроти тотального зросійщення українського населення. Адже станом на І вересня 1989 року лише в м. Хмельницькому в 28 школах і класах опановували російську мову 26 960 дітей -- переважно українці, тоді як в українських класах -- 10 926 школярів, або 28,8 96. Такою була ситуація на мовному грунті. 4 квітня 1989 року відбулися збори зі створення Товариства української мови. Головою Товариства обрали письменника Миколу Магеру (1922--2008). Він надсилає лист у Міністерство освіти Української РСР, у якому від імені громадськості вимагає покласти край зросійщенню українських дітей. До слова, за переписом 2001 року на Хмельниччині проживало 1 339 331 українців, що становить 93,88 90 від загальної кількості населення. Росіян мешкало 50 686 (3,55 96), поляків -- 23005 (1,61 96). Завдяки масовим акціям просвітян, громадськості уже 1990 року у школах Хо 5, 10, 15, 22, 26, 27 м. Хмельницького з'явилися українськомовні класи. Подібно працювали й районні осередки в Ізяславі, Кам'янці- Подільському, Шепетівці, Волочиську, Славуті та інших містах. Подільські просвітяни з під- «Просвіті» -- 145 ської мови реорганізовано у ВУТ "Просвіта" імені Т. Г. Шевченка. В обласних центрах відбулися конференції. Хмельницьку обласну "Просвіту" очолив письменник Василь Горбатюк. А 12 грудня 1994 року просвітяни області на конференції доручили мені очолити обласне об'єднання "Просвіти". Активно допомагав мій заступник, журналіст і письменник Петро Маліш. Ми з ним побували в усіх районах області, проводили заходи, скликали наради голів районних осередків, визначали плани й втілювали вжиття намічене, чітко дотримуючись статутних вимог. Кілька разів нашу діяльність перевіряли з обласного управління юстиції, інші контролюючі органи -- порушень не виявили. Активними на зорі незалежності України були просвітяни Микола Федунець (1944--2009), Олександра Ванжула, Василь Горбатюк, Ніна Шмурікова, Ніна Качеровська (Хмельницький), Володимир Мельничук, Лідія Ярохно (Старокостянтинів), Євгенія Сохацька, Людмила Третяк, Віталій Лозовий (Кам'янець- Подільський), Галина Островська, Тетяна Блажчук (Шепетівка), Марія Кундис, Сергій Рибак (Чемерівці), Василь Кравчук, Леонід Грозян, Надія Ковальчук (Ізяслав), Валентина Байталюк, Валентина Магера (Дунаївці), подружжя Ігор та Тетяна Русі, Любов Сердуніч (Стара Синява), Емілія Кондратишина, Людмила Шірпал, Лідія Яцькова (Летичів) та інші. Правління обласної "Просвіти" налагодило тісний контакт з обласною науковою універсальною бібліотекою імені М. Островського (директор Надія Синиця), обласним літературним музеєм (директор В. Горбатюк). Спільно провели чимало культурно-просвітницьких заходів, науково-практичних чя Кобзаря за участю Героїв України Д. Павличка та А. Паламаренка. До слова, Анатолій Паламаренко як професійний актор розпочав свою діяльність саме в Хмельницькому драматичному театрі імені Петровського (нині -- імені Михайла Старицького). У червні 2005 року відбулася звітно-виборна конференція, на якій головою Хмельницького обласного об'єднання 7" Просвіти" обрали члена НСПУ Ніну Шмурікову-Гаврилюк. Тоді ж делегати конференції проголосували за надання мені звання "Почесного голови "Просвіти? із врученням відповідного диплома. Ніна Миколаївна примножувала кращі традиції попередників. На засіданнях правління розглядали питання дотримання мовного законодавства, | вшанування на Хмельниччині пам'яті Тараса Шевченка, відзначення історичних подій, зокрема, перемоги військ Богдана Хмельницького під Пилявцями (нині с. Пилява Старосинявського району), проведення свята української мови тощо. У велелюдному святі 355-річчя перемоги козацького війська під Пилявою брав участь екс-Президент України В. Ющенко, народні депутати України Д. Павличко, І. Заєць, інші високопосадовці. Тоді ж у Меджибізькій фортеці-музеї відкрито за участю Президента України, громадськості, просвітян області Музей голодомору 1932--33 років. Так, у сусідньому селі Шрубків (6 км від Меджибожа) померло з голоду 1200 осіб. Меджибізька фортеця приймає чимало туристів. Наш письменник-земляк, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Володимир Маняк (1934--1992) разом із дружиною Лідією Коваленко упорядкував спогади очевидців під Урочиста академія, присвячена відзначенню 20-річчя відновлення діяльності Хмельницької обласної "Просвіти". 2012 р. несенням сприйняли Декларацію про державний суверенітет України, підтримували студентську революцію на граніті, адже молодь вимагала націоналізації майна компартії України та ВЛКСМ, перевиборів Верховної Ради на основі багатопартійності, недопущення підписання нового союзного договору, відставки голови Ради Міністрів В. Масола тощо. Тоді студентські акції відбулися в усіх обласних центрах. І грудня 1991 року відбувся референдум, на який було винесено питання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?". У референдумі брали участь 31 891 742 особи. З них 28 804 071 (90,32 96) проголосували зза". 1992 року Товариство україн- конференцій, симпозіумів, круглих столів. Просвітяни | Хмельниччини співпрацювали з Товариством української мови імені Т. Г. Шевченка (Чикаго, США), а мені як керівникові випала нагода двічі зустрічатися з очільником ТУМ (Чикаго) професором Вірою Боднарук-Лукаш (у Тернополі 1996 р., у Львові 2005 р.). Обласна " Просвіта" приділяла пильну увагу видавничій справі, друкованому слову. Просвітяни Хмельниччини вшановували кращих людей краю, інтелектуалів, що долучилися до розбудови незалежної України; щороку вшановували пам'ять Тараса Шевченка, а 28 лютого 2004 року в обласній філармонії провели велелюдне урочисте засідання з нагоди 190-річ- назвою 733-Й: голод". Володимир Антонович заохотив тоді й мене досліджувати цю тему, уже й книжка була готова до друку, він мав написати до неї передмову. На жаль, трагічна смерть обірвала його благородний намір. Тому моя книжка "Голод на Поділлі" за фінансової підтримки обласної "Просвіти" вийшла 1993 року з передмовою Лідії Коваленко-- Маняк. Три тисячі примірників розійшлися швидко. Саме тоді вперше за 60 років на державному рівні відзначали цю трагічну дату. Отож не лише вчителі, громадські активісти, а й навіть райдержадміністрації зацікавилися цим виданням. Сьогодні чомусь інтерес громадськості до сумної події спав. Та й живих свідків стає дедалі менше. 30 червня 2013 ро- Захар Івасишин, 70-ті рр. ку члени правління обласної "Просвіти", побратими по перу, мешканці села Гелетинці Хмельницького району провели в останню путь члена НСПУ, художника-пейзажиста, ветерана минулої війни Григорія Храпача (1924--2013). Для нащадків він залишив чимало автобіографічних творів про події 1930-х років, які довелося пережити, зокрема повість про голод " Під хрестом". Та й остання його книжка " Падали дзвони" присвячена історичним віхам українського народу. Мою рецензію, опубліковану в газеті "Подільські вісті", Григорій Якович устиг прочитати. А ще виношував мрію написати такий твір, про який говоритиме вся Україна, бо там мав оприлюднити такі факти, про які знав тільки письменник і сам Бог... Вірші та проза інших подільських просвітян знаходять схвальний відгук у читачів. Їхні автори А. Ненцінський, В. Кравчук, М. Бабенко, В. Нечитайло, П. Савчук, І. Прокоф'єв, П. Гірник, Б. Гришук, П. Карась, В. Горбатюк, Н. Шмурікова, О. Радушинська, М. Красуцький, В Міхалеський, П. Маліш пишуть і про історію України, і про сучасність. Скажімо, просвітяни Василь Горбатюк і Петро Маліш розкривають епоху 1930-- 40-х років, масових репресій на Поділлі. Петро Маліш надрукував трилогію ("Розгул червоного диявола" (2008), "Розгул диявола триває" (2011), "Сталіноїди" (2013). У творах змоделював диявольський легіон жорстоких убивць, які нищили людей за розпорядженням тирана. Лише на Хмельниччині жертвами Великого терору стало понад 16 тис. осіб, а за всі роки режиму -- репресовано понад 59 тисяч подолян. Тому й присвятив автор трилогію світлій пам'яті жертв Великого терору на Хмельниччині. Навів кілька прикладів, аби проілюструвати, як сучасні просвітяни Хмельниччини і словом, і ділом долучаються до державотворення, перетворюють намічене в практичну площину. Віриться, робота значно активізується з приходом до керівництва Віталія Міхалевського, якого 14 травня ц. р. учасники просвітянської конференції обрали головою Хмельницького обласного об'єднання "Просвіти". Вісім років він був заступником голови. Отож на першому засіданні правління Віталій Цезарійович одразу ж визначив відповідальних за ту чи іншу ділянку роботи, уточнив й проаналізував виконання плану на поточний рік, закцентував на перспективі діяльності товариства. Просвітяни Хмельниччини примножують традиції своїх попередників, упевнено дивляться вперед, спрямовуючи знання і сили на розбудову незалежної України, пропаганду національної ідеї. ч. 31, 8-14 серпня 2013 р. Ф.-СЛОВО ПРОСВІТИ"

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин