Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Родинні рецепти · “Гостей неодмінно частували всім найкращим та ще й давали гостинці з собою”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Деренківське частування

Слово Просвіти, №31 за 2017 рік

Валентина АНТОНЮК, письменниця, народна артистка України ...Щосуботи вдосвіта бабуся з мамою місили в діжі тісто й пекS ли хліб. Для цього напалювали піч грабовими дровами. ОбережS но пересували в печі на рогачах великі глиняні горщики з борS щем чи капустою, чавунці з каS шею чи голубцями. Затамувавши подих приставляли до вигреблеS ного на припічок жару високі глечики з молоком. Затим, сипS нувши в розпечену пащу печі зо дві жмені борошна, висаджували на черінь книші, паляниці, балaS бушки, коржі й пиріжки, вправно соваючи тудиSсюди плоскою деS рев’яною лопатою, вкритою каS пустяним листям. Ставлення до їжі в сім’ї було культовим: даваS лися взнаки пережиті голодомоS ри. Гостей неодмінно частували всім найкращим та ще й давали гостинці з собою. Ці страви готуS вали найчастіше. Суп із салaти У маминому селі Деренківець на Черкащині соковита, ніжноS зелена й круглолиста салaта неS вивідно росте на пасіці в ҐeнивоS му лісі. Такий суп варять у чавунS ці, приставленому скраєчку палаS ючої печі. Сиплють жменю добре змитого пшона (як на кандьор), дрібно кришать бараболю, ллють свіжу криничну воду. ЗаправляS ють підсмаженими морквою й цибулею, насамкінець солять і додають салaту. Їдять лише свіS жим, а що не з’їли — висипають поросяті. Затируха Головне в затирусі — це круS тенько замішане на воді тісто, яке слід старанно й довго терти між долонями, доки не з’являться дрібненькі кульки, які потім виS сушують і зберігають у полотняS ній торбинці скраю печі. ЗатируS ху додають у пісний суп. Борщ Деренківський борщ буває зеS лений і червоний, пісний і скоS ромний. Спершу варять у чимаS лому чавуні вимочені протягом цілої ночі квасолю й картоплю, додають підсмажені з борошенS цем моркву, цибулю й білі (цукS рові) бурячки; наприкінці – моS лоденьку кропиву, лободу, буряS чиння чи щавель (у червоний борщ — свіжу або квашену каS пусту й неодмінно — окрему заS жарку з томату й червоних буS рячків, де розминають ще й зо дві варені картоплини). ВкидаS ють по півжмені сухих сливSугоS рок та грибів, а наприкінці доS ливають кухоль сироватки й заS пускають півсклянки свіженької сметани, солять, приправляють до смаку прянощами й залишаS ють у печі “упріти”. Подаючи на стіл, зелений борщ прикрашаS ють часточками крутенько зварених яєць і притрушуS ють свіжою чи сухою петS рушкою. До миски з червоS ним борщем неодмінно встромляють гірку перчину. У міських умовах такий борщ слід варити у товстостінному чавунному посуді. Варена капуста Це — суто місцева страва, без якої не обходиться жодна сільська оказія. Пізню каS пусту (без моркви!) закладаS ють на зиму в дерев’яному шаплику, та не шаткують, як звичайно, а подрібнюють на маленькі квадратики спеціS альним сікачем. Отже, беS руть полумисок такої капусS ти й стільки ж води, зо дві чималі картоплини й варять на малому вогні. Тим часом слід затовкти півсклянки добре змитого пшона з кусS ником старого сала, роS зім’яти варену картоплю й додати до капусти разом із двома жменями дрібно покришеної циS булі, підсмаженої з борошенцем і томатом. Цукор, сіль і прянощі — за смаком. Буває так, що в готоS вій капусті — все нaрізно: тоді воS на не вдалась. Подібну страву можна приготувати, замінивши капусту свіжими кабачками, подS рібненими на тертці, й вона все рівно називатиметься капустою. Квас Для приготування квасу беS руть трилітровий глиняний глеS чик і двійко бурячків: білий цукS ровий та червоний столовий, які кришать кружальцями й заливаS ють хатньою водою днів на три. Коли квас перепіниться, його обережно зціджують і вживають як напій, охолодженим. Бурячки настоюють іще раз, – то вже буде такий собі “квасок” для холодS ного борщу. Книш Про книшi мені також не доS велося чути більш ніде поза мамиS ним селом. Тісто для них готують опарне, як на паляниці. Довго виS мішують. Книш формують у вигS ляді пуп’янка: виплескують товS стий чималий корж і надрізають від країв до середини. Змащують збитим яйцем, згортають пелюсS тками досередини та вкладають у глибоку круглу посудину. СпечеS ного в печі книша ламають на лискучі “цілyшки”, якими полюбS ляють ласувати діти, натираючи шкуринку здором і часником. Балaбушки Саме так у нас називають пампушки з часником. Готують балaбушки із дріжджового тіста, сформованого у вигляді батонів із характерними глибокими надріS зами. Печуть, а коли балaбушки остигнуть, розламують їх та переS мащують підливою із часнику, розтертого з сіллю із додаванням

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин