Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сільська «Просвіта» · “Загальновживане нині слово “читанка” започаткував в українській мові славний галичанин”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

М Мааррккііяянн Ш Шааш шккееввиичч іі Й Йооссииппіівввккаа

Слово Просвіти, №31 за 2018 рік

Пам’ятний хрест. Світлина з архіву Йосипівської “Просвіти” У деякі з цих сіл приводила Маркіяна спрагла жага збирача народних пісень, оповідок, буT вальщин. Відтак вони ставали серцевиною його літературної творчості. Коли маршрутка з Олеська, не доїжджаючи до Ожидова, на роздоріжжі повертає ліворуч, то відкривається панорама, гідна пензля художника: на Білій горі, що гордо височіє над ожидівськими, підT лиськими, білокаT мінськими полями, стрімко здіймається у блакить неба веT личний пам’ятник у вигляді 25TметровоT го хреста на масивT ному гранітному постаменті. ПоставT лений він з нагоди 100Tріччя уродин Маркіяна: посвята відбулася 29 жовтня 1911 р. Це данина вдячності і шани земляку, який любив свій нужT денний, поневолений безпросT віттям народ, і сонячними проT менями свого слова священика і літератора запалював у їхніх серT цях віру і надію. І відразу ж приходять на згадT ку його поетичні рядки, сповнені смутку і любові до малої батьківT щини: Підлисецька горо біла! Як тебе не бачу Так ми тяжко, так ми сумно, Що трохи не плачу. (З вірша “Підлисє”). Ті мізерні відомості, які науT ковці, краєзнавці скрупульозно розшукують в різних архівах, наT писаних здебільшого польською мовою, дозволяють хоча б фрагT ментами відтворити реалії кільT касотлітньої минувшини. Яка інT формація дійшла до нас про ЙоT сипівку (тогочасні Юськовичі)? А її дуже мало: бідне село, оточеT не звідусіль хуторами, хоча і мало дрібних власників — грекоTкатоT ликів, але великими земельними угіддями володів поляк Тадей ВаT силевський. І не тільки в ЮськоT вичах, але і в Підлиссі, Розважі, Княжому, Закомар’ї. Невелика дерев’яна церква, збудована у 1770 р., була молиT товним храмом для грекоTкатоT ликів і римоTкатоликів. Село, що належало до Золочівського повіту АвстроTУгорської імперії, було щедро засаджене тополями, лиT пами, ясенами, яблунями, вишT нями. Якщо йти до містечка ОлесьT ка, то за якийсь кілометр від села, праворуч від узбіччя дороги, видT нівся маєток шляхтичів УрусьT ких. У густому саду росло багато горіхів, вишень, яблунь, кущів бузку. Картинна галерея і велика бібліотека свідчили про те, що їхT ні власники сповідували духовні цінності. Збіднілу документальну хроT ніку частково компенсують письT менники Роман Іваничук, Роман Горак. Творча уява старійшини історичних творів Р. Іваничука (роман “Вода з каменю”) дала йому змогу так майстерно відтвоT рити епізоди гостювання МаркіT яна (в той час студента Львівської духовної семінарії) у маєтку Уруських, що сприймаємо це, як факт доконаний. Зберігся лист місцевого дідиT ча віцеTмаршалка Галицького станового сейму Тадея ВасилевT ського до Маркіяна від 20 жовT тня 1837 р., де є такі рядки: “Запрошую Тебе до Юськович. Найдеш для себе спокійну кімT натку, книжки, папір і господаT ря, котрий буде тобі рад цілим серцем”. Не викликає жодних сумніT вів, що відвідини таки відбулися. Тим паче, що 1837 рік був для моT лодого літератора особливим, незвичайним: саме тоді в БудаT пешті побачив світ альманах “РуT салка Дністровая” — перша книжка народною мовою і украT їнським алфавітом на західноукT раїнських землях. І одним зі співT авторів був юний Маркіян. А роT ком раніше він написав “Читанку для діточок”. Можливо, не всі знають, що таке загальновживане нині слово “читанка” започаткуT вав в українській мові славетний галичанин. ВсьогоTнаTвсього п’ять років не дожив Маркіян до ліквідації кріпацтва у Галичині, коли свіT жий струмінь свободи прорвавT ся крізь тенета нужди, безT прав’я, мракобісся і темряви. І хрестами Свободи увічнили пам’ять про цю подію мешканці Йосипівки, Підлисся, інших наT селених пунктів, які пошановуT ють поетаTзачинателя нової укT раїнської літератури в Галичині, провісника її духовного відродT ження. Велелюдна громада шануT вальників і прихильників творT чості М. Шашкевича щороку орT ганізовує фестини на Підлиській горі, що відбуваються першої неT ділі серпня. МузейAзаповідник “Олеський замок” — пам’ятник архітектури XIV—XVII ст. на Стецюк — доцент цього ж виT шу, кандидат географічних наук. Відомі люди Олеська — це дуT ховенство, громадські і політичні діячі, науковці, представники культури і мистецтва, вчителі, ліT карі, підприємці, письменники. Історія рідного краю подана крізь призму їхнього життя. У передT мові автори книжки акцентують увагу на тому, що оберегом нашої минувшини має бути не лише піклування про історичні цінносT ті і природу рідного краю, але і збереження пам’яті поколінь. І наостанку повідомимо, що олеську “Просвіту” нині очолює Андрій Пархуць (1968 р. народT ження), агроном за фахом, палT кий драмгуртківець за покликанT ням. Виокремимо таких енергійT них членів товариства: Марія СоT ломка — директорка Народного дому; Ірина Міносора — художT ній керівник; Тетяна СухоставT ська — продавчиня; Мар’ян СуT хоставський — підприємець; ІриT на Нестер — директорка НародT ного дому у Цикові. Сторінку підготував Ігор БІДЮК, с. Йосипівка Львівської обл. Мова про уродженця Підлисся Маркіяна Шашкевича — священика, літера= тора, громадського діяча. Про близькість духовну з ним мають право говори= ти і близькі сусіди — сельчани Розважа, Ожидова, і мешканці Гумниська (міс= це його першої парохії), Новосілків (тут він закінчив свій земний шлях 7 чер= вня 1843 р.), Соколівки (їхній парох Володимир Кальба очолював комітет з будівництва пам’ятника М. Шашкевичу), Олеська, Підгірців, Бужка, Княжого (тут проводив богослужіння батько Маркіяна).

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин