Сільська «Просвіта» · “Загальновживане нині слово “читанка” започаткував в українській мові славний галичанин”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
Олеська «Просвіта»: фундатори майбутнього, обжинки на ниві духовного зростання
Слово Просвіти, №31 за 2018 рік
Як їхати автотрасою з Бродів до Львова, то на тридцятому кілоT метрі здалеку видніється на висоT кому пагорбі стародавній замок. Значить, ви наближаєтеся до місT течка Олеська, де кожна вулиця, кожна частина населеного пункT ту дихають минувшиною. СвідT ченням сказаного є, наприклад, такі назви вулиць: Валова, ЗамT кова, Покрова. Західну частину Олеська і понині місцеві називаT ють “Пушкарнею”, бо ще в минуT лому столітті тут знаходилися кузні; правда, кували там не гарT мати, а сільськогосподарський інвентар: плуги, борони, підкови для коней. А місцина, яку йменуT ють “За брамою”, — це теритоT рія, що тягнеться від старого клаT довища в бік сусіднього Хватова. Про те, що з давніхTдавен в Олеську жили люди різних націоT нальностей, засвідчують спорудT жені храми: церква Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ, риT моTкатолицький костел, синагога (правда, зруйнована). А завод міT неральної води, який працював десятиліттями і мав широку геогT рафію збуту продукції, примноT жував авторитет цього галицькоT го містечка. Є ще професійноT технічний ліцей, який готує в осT новному механізаторів широко профілю, робітників будівельних професій. І навчаються тут юнаT ки і дівчата не тільки зі ЛьвівщиT ни. Про те, що Олеська земля — земля героїв, промовляють чисT ленні історикоTкраєзнавчі праці, видані окремими книжками, надруковані у місцевій періодиці. Є нагода згадати таку істоT ричну постать як воєвода Івашко ПреслужичTРогатинський, обоT ронець останнього оплоту ГаT лицькоTВолинського князівства від польських загарбників у 1432
році. Він загинув останнім на саT мому вершечку вежі — сніжнобіT ле полотнище із золотим левом більше не було кому захищати. Дівчина Олеся, що в часи таT тарських набігів тікала вранішніT ми росами урочищем Покрова, щоб врятуватися від неволі, стала легендою. Від її імені і походить, мабуть, назва населеного пункту. Олещани мають ким гордитиT ся: їхнім духовним наставником, починаючи з 1896 року, була така особистість як отець Олександр Левицький (1862—1945 рр.). Він засівав їхні душі молитвами, просвітлював знаннями, наповT няв серця любов’ю до Бога і УкT раїни. Цей духовний керманич — один з фундаторів відкриття в 1910 році Народного дому, в якоT му знайшлося місце для “ПросвіT ти”, інших громадських організаT цій. Отця Левицького обрано скарбником, коли 25 липня 1911 року сформували комітет побудоT ви пам’ятника Маркіяну ШашкеT
вичу. Як благодійник, він виділяв кошти для потреб “Просвіти” в Олеську і навколишніх селах ЦиT ків, Теребежі. Його причетність до заснуT вання товариства “Сільський господар” особливо вагома, зваT жаючи, що це була перша у СхідT ній Галичині хліборобська оргаT нізація, яка допомагала зубожіT лим селянам і навчала їх господаT рювати. У 1918 році священик був орT ганізатором ПершолистопадовоT го повстання в Олеську. Потім зорганізував членів місцевого “Сокола” до військових формуT вань УГА. Встановлення в 2010 році меT моріальної таблиці пам’яті отця Олександра Левицького на фасаT ді Народного дому — свідчення того, що він назавжди в серцях олещан. У 1989 році, коли волелюбний дух нашого народу набував все більшої і більшої потуги, і на близькому обрії було видно контури дерT жавності, в Олеську було створено ТоваT риство української мови імені Тараса Шевченка (сьогодні “Просвіта”). ОчолиT ла його педагог СтеT фанія Пшанська. БіT ля витоків цієї оргаT нізації стояли також вчителі Володимир Жолнович, Любов Березович. Були заT початковані такі секT ції: лекторська, драT матична, фольклорноTетнограT фічна. Виходила рукописна газеT та “Народна криниця”. Великий спалах активності, що припав на перше десятиріччя з часу проголошення нашої незаT лежності і наступних п’ять років, знайшов відображення у таких заходах: вечірTреквієм “Ви назавT жди у нашій пам’яті”, свято коT зацької слави, Різдвяний вертеп, гаївки, Шевченківські дні, свято Олеська “Роде мій красний”, урочистості з нагоди чергових річниць проголошення ЗУНРу. На сцені олеського Народного дому йшли вистави “Назар СтоT доля”, “Невольник”, “ТитарівT на”, “Наймичка”, “Не судилоT ся”, “Бояриня” за творами клаT сиків української літератури. З нагоди 650Tріччя Олеська побачила світ книжка “Сторінки життя і діяльності знаних людей Олеського краю”: НауковоTістоT рикоTкраєзнавче видання / УклаT дачі: С. П. Позняк, О. В. Стецюк. — Львів: Простір — М., 2016. — 168 с. Коротко про авторів: СтеT пан Позняк — заслужений проT фесор Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор географічних наук; ОксаT
Самодіяльні аматори сцени у постановці вистави “Назар Стодоля” за твоA ром Тараса Шевченка. Світлина з особистого архіву Андрія Пархуця
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
