Про-читання · “В земному світі наші дороги — це щоденна важка боротьба ”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Середньотехніки-українці
Слово Просвіти, №31 за 2018 рік
Сергій ПЛЕМА, Ростов-на-Дону Фото автора
Сьогодні нікому й на думку не спаде, що цей старовинний будинок у Ростові-- на-Дону має якийсь стосунок до української історії. За понад сто років свого існування будівля на Красноармійській (у давнину Скобелєвській) вулиці зовні не змінилася. Нині тут розташовано коледж радіоелектроніки. А на початку XX століття це було середньотехнічне училище, де готували техніків-механіків та хіміків. Сюди приїздили навчатися і з-поза меж Донської області. 1904 року шістнадцятилітнім юнаком приїхав з Кубані Василь Іванис (1888—1974), майбутній голова уряду Кубанського Краю, а згодом діяч української громади в Канаді. У першій книзі своїх споминів “Стежками життя” він докладно розповів про події в Ростові під час російської революції 1905—1907 років, про участь у них учнів--
середньотехніків (і свою особисту), але… і словом не згадав про український рух у своєму навчальному закладі. Тож про існування в училищі учнівського українського гуртка ми довідуємося з київської газети “Рада” тих часів. 1907 року часопис надрукував лист ростовських середньотехніків на підтримку вимоги київських студентів щодо заснування українських кафедр в університеті св. Володимира. “Бажаємо, щоб в школах та інших інституціях на Україні була заведена українська мова, — писали середньотехніки, — щоб більш не калічили нас, учнів і усіх українців, російською мовою, бо і наша рідна мова може бути громадянською мовою!” Цього відвертого і гострого листа підписало 63 учні! Засноване середньотехніками “Товариство українців” пробувало влаштовува-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
