Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Ніхто у всьому світі не відчував так глибоко свободи, рівності і братства, як Запорожжя”. · 13 Постаті · с. 13сторінка оригіналу ↗

Рєпін і Яворницький До 175-річчя від дня народження І.Ю. Рєпіна

Слово Просвіти, №31 за 2019 рік

Валерій ГЕРАСИМЧУК Відомий мистецтвознавець, один із редакторів “Художньої спадщини” І. С. Зільберштейн у своєму ґрунтовному дослідженні “Рєпін у роботі над “Запорожцями” писав: “Картина Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану” належить до невеликого числа тих творів художника, які не лише глядачі і критики, але й він сам цінував дуже високо. Рєпін знав, що “Запорожці” — один із найпопулярніших творів його пензля. І справді, жодна із його картин не розійшлася у такій кількості репродукцій, як ця, і ні одну не копіювали так часто ще за життя художника. …Почувши влітку 1878 р. в Абрамцевому зміст знущальної відповіді, посланої запорозькими козаками… турецькому султану, художник накидав олівцем перший ескіз “Запорожців”… Але закінчив цей свій твір Рєпін лише через дванадцять років, що засвідчив сам, поставивши на полотні дати: “1880—1891”. Поза всяким сумнівом, Рєпін відклав роботу над “Запорожцями” проти своєї волі, а зовсім не тому, що інші задуми захопили його сильніше. Вибравши складну історичну тему, Рєпін виявився неспроможним реалізувати свій задум без порадника, який доставляв би йому необхідні документальні матеріали, іконографію, орієнтував би в музейних фондах. І довго біля Рєпіна не було людини, яка могла б ознайомити його зі зброєю, реманентом та іншими предметами побуту запорожців ХVІІ століття, з літературно-історичними джерелами і, врешті, могла б підшукати для нього живу “натуру”. Лише близько 1887 р. Рєпін познайомився зі справжнім “майстром історичних справ”, та ще й спеціалістом саме з історії ­запорозького козацтва. Це був професор Д. І. Яворницький. Почувши про те, що Д. І. Яворницький переселився в Петербург, Рєпін доклав зусиль, аби близько познайомитися з ним. Немалу роль у їхньому зближенні зіграло і те, що Яворницький взявся допомагати Рєпіну з палким бажанням і справді зробив для нього все, що міг: позував сам для центральної фігури писаря, шукав для Рєпіна живу “натуру” серед сучасників-українців, розповідав йому про історичні події тих часів, постачав йому документальні матеріали, знайомив його з колекціями предметів запорозької старовини і, нарешті, надав у розпорядження Рєпіна власне зібрання українських старожитностей: тут були і жупани, і “сап’янці”, і люльки усіх розмірів, і зброя, і навіть графин, викопаний з “горілкою” у могилі поблизу колишньої Січі (очевидно, цей самий графин і зображено на картині перед “писарем” — Яворницьким). Нічого і доводити, що все це повинно було стимулювати подальшу роботу Рєпіна і наблизити час завершення “Запорожців”. Дружню допомогу історика Рєпін приймав із великою вдячністю. Через кілька місяців після знайомства художник надав у розпорядження Яворницького дев’ять рисунків для його двотомного дослідження “Запорожжя в залишках старовини та переказах народу”. Деякі із цих рисунків були виконані ним спеціально. У той же період Рєпін подарував Яворницькому перший закінчений ескіз “Запорожців” (олія), який нині зберігається в Третьяковській галереї. У Петербурзі Яворницький прожив до 1892 р., потім бував у столиці лише наїздами. Кожного разу, коли Яворницький приїздив до Петербурга, він неодмінно бачився з Рєпіним. (Так, у листі Рєпіна до Яворницького від 9 лютого 1897 року читаємо: “Дорогий Дмитре Івановичу. Я дуже, дуже буду радий, якщо Ви ощасливите мої казенні хороми Вашим неповторним читанням, у товаристві люб’язних наших земляків. Я просив би Вас, якщо у Вас не передбачено раніше де-небудь, — прямо до мене з вокзалу і зупинитися у мене”. — В. Г.). А з переїздом історика у 1902 р. на постійне проживання в Катеринослав, де він найенергійнішим чином взявся за здійснення своєї мети — створення музею української старовини, — його зв’язок із Рєпіним підтримувався листуванням. Коли в листопаді 1913 р. в Катеринославі відбулося урочисте засідання, присвячене тридцятиріччю літературно-наукової діяльності Д. І. Яворницького, Рєпін надіслав ювіляру вітальну телеграму: “По-дружньому обнімаю безсмертну душу Запорожжя”. Їхнє листування продовжувалося — з деякими перервами — до останнього року життя великого художника. Усіх листів Рєпіна в архіві Яворницького збереглося більше шістдесяти: останній із них датовано 31 травня 1930 р.; це означає, що він був написаний Рєпіним за чотири місяці до смерті”. Велика роль Яворницького в історії створення Рєпіним картини “Запорожці” для дослідників настільки очевидна, що жоден із них не обходить мовчанням цей беззаперечний факт. Так, О. Лясковська у монографії “Ілля Юхимович Рєпін” підкреслює, що саме “знайомство з Д. І. Яворницьким дало Рєпіну можливість заглибитися у вивчення Запорозької Січі і її пам’яток, тому що історик надав у його розпорядження всі матеріали”, а С. Пророкова у своїй книзі “Рєпін” пише, що “біля цього полотна у художника з Яворницьким виникла міцна дружба, яка збереглася і потім”. Після написання “Запорожців” Рєпін ще не раз звертався за допомогою до Яворницького. 25 грудня 1903 року він писав йому із Петербурга: “Дорогий Дмитре Івановичу. Потрібне мені запорозьке знамено з галерою, копія з якого, Вами відтворена, гостювала у мене більш як 10 років тому… Ви, звичайно, пам’ятаєте, де оригінал. Будьте добрі і милі як завжди, напишіть мені, де мені його шукати. Мені дуже воно тепер потрібне”. У цей час Рєпін вже працював над “Чорноморською вольницею”. Хто знає — чи не з тієї копії, яку у свій час зробив Яворницький і надавав у розпорядження Іллі Юхимовича, і народився у художника задум картини?! 9 травня 1909 року, малюючи картину “Гайдамаки”, Рєпін знову звертається до Яворницького: “Дорогий Дмитре Івановичу. До Вас прохання. Вам, звичайно, відома форма свяченого ножа гайдамаків? Можливо, у Вашому музеї є зразки? Якщо є можливість мати фотографію з такого ножа, я був би дуже щасливий”. Історик одразу ж відгукнувся. У музеї імені О. М. Поля, яким він керував, тоді експонувалося два такі ножі. Було зроблено фотографії і відразу ж відправлено у “Пенати”. Багато історичних книг і фотографій відправив Д. І. Яворницький І. Ю. Рєпіну, коли художник у 1926—1930 роках писав картину “Гопак”. Це була міцна дружба і багаторічна творча співпраця двох Великих Подвижників, де ніхто не зважав на жодні небезпеки, — спочатку Ілля Рєпін не злякався того, що Дмитро Яворницький був “неблагонадійним” в очах царської охранки, а пізніше Яворницький не побоявся бути зарахованим до числа “ворогів народу”, коли після революції посилав Рєпіну до Фінляндії бандеролі з книгами про Запорожжя і писав “історичні” листи! У своєму подвижництві вони теж були дуже подібні один до одного. Ось рядки з листа І. Рєпіна до Т. Л. Толстої, де він пише про велику 5 серпня 2019 року виповнюється 175 років від дня народження видатного художника-гуманіста Іллі Юхимовича Рєпіна. Народився він в Україні, у м. Чугуєві під Харковом, тож українська тематика часто фігурує у творчості геніального митця: “Бандурист”, “Українка біля тину”, “Українська хата”, “Український селянин”, “Вечорниці”, “Ярмарок”, “Портрет Т.Г. Шевченка”, “Гетьман”, “Запорожець”, “Козак у степу”, “Запорожці пишуть листа турецькому султану”, “Чорноморська вольниця”, “Гайдамаки”, “Гопак”… Історія написання цих та інших картин (“Бурлаки на Волзі”, “Хресний хід”, “Толстой на оранці” та ін.), а також історія життя видатного художника досить детально висвітлені на сторінках нового твору Валерія Герасимчука “Рєпін. Біографічний роман у п’єсах”. Сьогодні ж, у ці ювілейні дні, ми пропонуємо увазі читача невеликий уривок із коментарів автора до драми “Запорожці”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин