Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Український шлях · “На все життя залишилися покаліченими руки, які їй слідчі защемляли дверима під час допитів”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

«Жіноча справа» Василина Мельничук: "Я не відчувала і не відчуваю за собою провини перед нашою Батьківщиною, перед своїм народом"

Слово Просвіти, №31 за 2021 рік

Галина ДАЦЮК, журналістка Анатолій ЛУКАЩУК, історик У березні 1946 року капітан Міхєєв, розглянувши матеріали, що надійшли в Шумський РВ МВС, про “злочинну” діяльність Мельничук Василини Павлівни, 1928 р. н., знайшов, що у квітні 1944 року вона була завербована як зв’язкова УПА на псевдо “Соя”. “Аж до затримання виконувала завдання “бандитів” з передачі грипсів, збирання продуктів для УПА та інші доручення. На підставі викладеного, керуючись статтями 88 і 93 КПК УРСР, постановив на затриману Мельничук порушити кримінальну справу №9385-П за ознаками статей 54-І “а” і 54-ІІ КК УРСР”. 20 березня 1946 року в Шумську співробітник РВ НКВС Ніколаєв, розглянувши матеріал на Мельничук Василину, українку, дівчину, безпартійну, – знайшов, що взимку 1944 року вона була “завербована в банду УПА для роботи по доправленню грипсів в обумовлене місце бандитами УПА. За період роботи Мельничук за дорученням банди УПА відносила грипси з Кордишева в Круголець 8 разів і віддавала їх учасниці банди УПА “Тетяні”. У червні-серпні 1945 року за завданням станичної неодноразово збирала продукти для УПА. Разом з учасницею банди Рижук Ганною вони зібрали серед населення 5 курей і 8 буханок хліба, все це передано бандитам. Вдруге Мельничук зібрала серед населення 5 буханок хліба і особисто передала “бандитам” УПА. Постановив: Мельничук Василину піддати арешту і обшуку з утриманням у тюрмі”. 20 березня 1946 року у постанові про обрання запобіжного заходу для громадянки Мельничук Василини Ніколаєв знайшов, що вона “підозрюється у злочинах, передбачених статтями 54-І “а” і 54-ІІ КК УРСР, і беручи до уваги, що, перебуваючи на волі, Мельничук може заховатися від слідства і суду та продовжувати свою злочинну діяльність, тому, керуючись статтями 143, 145, 155 КПК УРСР, постановив: запобіжним заходом відносно Мельничук Василини обрати утримання під вартою, про що оголосити заарештованій під розписку”. Копію постанови було направлено прокурору і передано начальнику тюрми для долучення до особисто-тюремної справи. Перед арештом органи НКВС провели певні процедури з уточнення року народження підозрюваної, опису майна, обшуків у присутності пойнятих тощо. 3 березня 1946 року “на громадянку Василину Мельничук було видано характеристику”, у якій написано, що її батько Павло Мельничук, 1903 р. н., належить до середняків, має 5 гектарів землі, сім’я складається з 7 душ. У квітні 1944 р. Павло Мельничук був мобілізований в Червону Армію, “брав участь на фронті”, поранений, повернувся до Кордишева в жовтні 1945 року. 6 березня 1946 року лейтенант Бушуков допитав затриману громадянку Василину Мельничук, попередивши про відповідальність за ст. 89 КК УРСР за надання неправдивих свідчень. (“Розкажіть, як ви попали в банду?”) “13 лютого прийшли червоноармійці із гарнізону і мене забрали, після чого відправили в Шумськ, в РВ НКВС. Мене затримали за зв’язок з УПА. В УПА я працювала зв’язковою, за псев- 19 березня секретар Шумського РВ НКВС Морозова в присутності пойнятої Чернової провела особистий обшук затриманої, не виявивши ні цінних речей, ні документів. 20 березня 1946 року в Шумську, після обстеження лікарняною комісією, було складено довідку за підписами лікаря Пінчук і фельдшерки Гіркіної, які засвідчили, що Василина Мельничук – дійсно 1928 року народження. Крім того, була видана довідка, що у церковних книгах вона теж записана 24 серпня 1928 року народження, в чому засвідчується інструкторкою ЗАГС Шумського РВ НКВС Митрофановою. У Василининій справі ми вперше побачили жіночі прізвища серед працівників органів місцевої влади та НКВС. Як правило, це були дружини представників військових формувань та каральних органів, насланих на Західну Україну для боротьби з УПА і розправи з її учасниками та учасницями. 19 березня 1946 року співробітник Шумського РВ НКВС старший лейтенант Ніколаєв допитав Мельничук Василину, попередивши про відповідальність за подання неправдивих свідчень. “Батьки мої: батько Мельничук Павло Лаврентійович і мати Мельничук Надія Іванівна, як до Радянської влади, так і при Радянській владі, вели господарство. Я проживала увесь час з батьками і разом із ними займалась сільською працею. Три роки навчалась у сільській школі. Свою приналежність в члени ОУН я не дав два грипси і сказав віднести в село Круголець, вказав будинок і назвав псевдонім жінки, якій я повинна передати грипси, псевдонім її “Тетяна”. Ці грипси я віднесла в Круголець і віддала “Тетяні”, прізвища та імені її не знаю. Мій псевдонім “Соя”, його дав чоловік, котрий мене вербував в УПА. Всього вісім разів я відносила грипси “Тетяні” – інколи носила по два. Останній грипс я віднесла навесні 1944 року і більше не носила. (“Чому ж ви припинили роботу в якості зв’язкової з весни 1944 року?”) З весни 1944 року УПА чомусь порвали зі мною зв’язок і завдань не давали. Влітку 1945 року мене зустріла Улита Миронюк і сказала, щоб я разом із Ганною Рижук зібрали продукти, причому нагадала, що я робітниця УПА, і назвала імена людей, з котрими я мала зв’язок в 1944 році. Разом із Рижук ми назбирали п’ять курок і вісім булок хліба, все принесли до Рижук. Куди вона поділа продукти, я не знаю. Через два дні Улита Миронюк запропонувала мені знову йти збирати продукти. Я пішла збирати одна, зібрала п’ять буханок хліба, принесла додому, того ж дня прийшли до мене два озброєні чоловіки і забрали зібрані хлібини. Більше продуктів я ніколи не збирала. В ОУН я не вступала, тому членом ОУН себе не вважаю, а також учасницею УПА не була. (“Ким же ви були, працюючи на бандитів?”) Я виконувала завдання по доставці грипсів у вказане місце і збирала продукти, тому я була і є прямою посібницею ОУН і УПА. Більше нікого не знаю”. 18 березня 1946 року співробітник Шумського РВ НКВС старший лейтенант Ніколаєв допитав в якості свідка Рижук Ганну. (Перед тим багатьох дівчат, на жаль, вона вже здала Шумському НКВС). “Мені відомо, що Мельничук Василина працювала зв’язковою банди ОУН. У грудні 1945 року я особисто бачила, що до неї на квартиру прийшла не- Василина з чоловіком та сином відома мені дівчина із села Круголець і принесла два грипси, які передала Василині. Кому передала їх Мельничук, не знаю. На початку лютого 1946 року я випадково зустрілась із Василиною в містечку Шумськ і спитала, куди вона ходила. Василина розповіла, що відносила грипси в Круголець. Кому особисто віддала, вона назвала ім’я, але я не запам’ятала. У 1945 році Василина 5 разів збирала продукти в Кордишеві, це я бачила особисто. Усі продукти передавала господарчій банди села Ганні Шергей, яка тепер перебуває під арештом в НКВС”. 29 березня 1946 року Ніколаєв допитав Василину Мельничук, звинувачену за статтями 54-Іа, 54-ІІ КК УРСР в тому, що будучи “завербованою бандою УПА, вона працювала зв’язковою, а також збирала продукти”. (“Визнаєте себе винною?”) “Винною себе визнаю, свої свідчення від 19 березня 1946 року підтверджую”. 12 квітня 1946 року у Кременці Василина Мельничук була допитана капітаном Міхєєвим. (“Розкажіть у хронологічному порядку про вашу злочинну діяльність”) І Василина ще раз розповіла, як після мобілізації батька Павла Лаврентійовича в лави Червоної армії, у квітні 1944-го, вночі до хати зайшли двоє невідомих у військовій формі, при погонах, озброєних автоматом ППШ і гвинтівкою. Вийшли з нею на ву- З родиною чоловіка — на Львівщині, вже після заслання

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин