Читацьке віче · “Коли в похід виходила батава, – її піснями плакала Полтава. Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її пісні”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
Державний прапор у воюючій Україні
Слово Просвіти, №31 за 2022 рік
Георгій ЛУК’ЯНЧУК
“Народ мій є, народ мій завжди буде / Ніщо не перекреслить мій народ”, – писав велет українського духу Василь Симоненко, який своєю творчістю вкотре наголосив, що для українців свобода і гідність завжди були основоположними цінностями, символами яких стали – Тризуб, Державний Гімн, Державний Прапор. Сонячно-Небесні кольори знамен не лише акумулювали національні традиції, тисячолітню історію краю, а й ідентифікують народ та територію від Чорного моря до Карпат. Вони спонукали до боротьби на різних етапах історичного поступу українців, вселяли віру і непоборну силу. Як зазначають в Українському інституті національної пам’яті (УІНП), жовто-блакитні барви символізували Київську державу ще до її християнізації у 988 році. Сучасні дослідники виводять традицію використання кольорів сонця і неба ще з далеких язичницьких часів. Поєднання жовтого і блакитного кольорів має на наших землях глибоке коріння. В їх майорінні — наш генетичний код, наша прадавня славна історія. Жовто-блакитні кольори здавна використовували на прапорах українських земель. Про давність традиції поєднання жовто-блакитних барв в українській символіці свідчить, наприклад те, що заснованому у 1256 році місту Львів надавався герб, на якому зображений золотий лев на блакитному полі. Майже всі герби міст Київщини й України обрамлялися сонячно-небесними кольорами. З XVIII століття полкові і сотенні козацькі прапори Війська Запорозького виготовляли з блакитного полотнища на якому жовтою фарбою наносили постаті святих, хрести, зорі, зброю. До початку Другої світової в Ермітажі виставлялися прапори з поєднанням наших національних барв. На одному із стягів зображений архістратиг Михаїл, одягнений в золоту кирею і блакитні штани. На іншому знамені 1774 року, створеному коштом останнього отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського, – продовгуватий прямокутник блакитного кольору, на якому яскраві золоті герби. Утвердження жовтого і блакитного поєднання – як українських національних кольорів – відбулося під час європейської “весни народів”. Уперше такий прапор замайорів у червні 1848-го на міській ратуші Львова. Відтоді полотнища в національних барвах використовували під час Шевченківських та інших свят у Галичині, Буковині та Закарпатті. На Наддніпрянщині жовто-блакитні кольори замайоріли після революції 1905–1907 років. З падінням ненависного царизму ці барви стали загальновизнаною українською символікою. З жовто-блакитними, рідними серцю, прапорами 25 березня 1917 року на вулиці Петербурга вийшли солдати-українці і студентська молодь. 25-тисячна маніфестація засвідчила прагнення українців до відокремлення від імперії зла і відбудови власної держави. За кілька днів – 29 березня – масова маніфестація відбулася і в Києві. Під час Свята Свободи кияни та українські військові теж вийшли на вулиці з жовто-синіми знаменами. “Ціле море людських голів навкруги, – описував “Свято свободи” Сергій Єфремов. Ось блакитно-жовті – сонце і небо – українські прапори”. У ті далекі дні Української революції жовто-блакитні знамена й стрічки стають символом, закликом, рушійною силою народу, що повстав проти московського панування й дикої імперії. 1 квітня в Києві з ініціативи Центральної Ради відбулася понад 100-тисячна маніфестація. Тисячі солдатів-українців Київського гарнізону несли жовто-блакитні знамена з написами: “Вільна Україна”, “Вічна пам’ять борцям за волю”, “Війна до перемоги”. У Харкові, Полтаві, Катеринославі та інших містах України і за її межами відбулися подібні акції під жовто-блакитними прапорами. Влітку 1917-го під цим прапором вирушав на фронт перший український підрозділ – полк імені гетьмана Богдана Хмельницького. Тоді ж частина кораблів Чорноморського флоту підняла українські прапори. Уперше – на есмінці “Завидний” з ініціативи керівника української ради корабля Івана Прокоповича. Жовто-синій прапор переможно затріпотів і над Кримом.
Під час подій Української революції 1917–1921 років стяги жовто-блакитних кольорів стали державними символами Української Народної Республіки та Української Держави Гетьмана Скоропадського. Після втрати державності використовувати національну символіку продовжив український національно-визвольний рух ОУН. Такі прапори використовували під час заходів та акцій в українській діаспорі по всьому світові. Століття тому більшовики, що вдалися до масового терору, окупували Україну. В комуністичному СРСР вживання української національної символіки було небезпечним. Українські символи потрапили під найсуворішу заборону – за Тризуб, Гімн і Прапор кидали у в’язниці і розстрілювали. Та наш прапор, як сонце і небо, незнищенний. Мужньо долаючи радянські заборони, 22 січня 1973-го в Чорткові на Тернопільщині українські патріоти вперше вивісили чотири українські прапори. Наприкінці 1980-х років жовто-блакитна символіка замайоріла на перших публічних акціях національнодемократичних сил. 26 квітня 1989 року у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято в Києві. 23 березня 1990 року синьо-жовте знамено з’явилося над Тернопільською міськрадою; 3 квітня – над Львівською ратушею... Як не дивно, але українські прапори почали в ті ж роки з’являтися не де-небудь, а на заходах української студентської молоді ...в перебудовній Москві, на півмільйонних заходах демократичних сил! Згодом вони з’явилися вперше (!) і на знаменитій першотравневій демонстрації на Красній площі 1990 року... 24 липня 1990 року – небесно-золотий прапор урочисто піднято над Київською міськрадою. А через рік під цими прапорами, 19 серпня 1991 року, українці вже гуртувались в “Українську сотню” на барикадах Білого дому столиці СССР проти ГКЧП! 23 серпня український прапор вносять до зали засідань Верховної Ради. 4 вересня 1991 року, вже після Відновлення Незалежності України, державний стяг замайорів над Верховною Радою. А після 1-грудневого референдуму цей прапор стає державним – 28 січня 1992 року Державний Прапор був затверджений парламентом офіційно. З початком російської агресії окупантів, подарував для світлиці унікальну бандуру. “Вона дуже цінна тим, що всередині інструменту зазначено рік її виготовлення – 1936. Подарували нам і старовині рушники. Світлиця буде розширюватися”, – повідомила в 2014-му державний прапор став символом боротьби та спротиву рашистським окупантам. 2022 року, коли агресор вдався до повномасштабного вторгнення, на підтримку України синьо-жовтими кольорами були підсвічені знакові споруди багатьох столиць світу, а громадяни багатьох країн Європи і Америки виходять з державними прапорами України на мітинги підтримки, на стадіони та на концерти... На виставці в Національному музеї історії України представлено 17 унікальних прапорів, зокрема: синьо-жовтий прапорець 1988 року з київського мітингу, який передав музею дисидент Олесь Шевченко; стяг, що підняли 1990 року біля Київської адміністрації, прапор, під яким знамените українське подружжя Петущак-Македон вперше обійшли на яхті “Лелітка” навколо світу в 1994–1998 рр., прапор України, що вперше було піднято над Антарктидою першою антарктичною експедицією 6 лютого 1996 року; фрагменти українського прапора зі зруйнованої окупантами телевежі на горі Карачун біля Слов’янська; прапор із донецького аеропорту з підписами українських захисників; прапор України, який волонтерка Вікторія Кононова врятувала та вивезла з окупованого Луганська; прапорець України, що побував на навколоземній орбіті... Нині прапор кольору гідності й свободи, кольору небаченої мужності й самовідданості в ім’я незалежної суверенної Держави — такий наш прапор, що сьогодні майорить закликом до відсічі знавіснілому ворогу, який зі зброєю в руках, із сотнями літаків і танків, смертоносними бомбами і крилатими ракетами вторгся на нашу землю і намагається знищити нашу країну і наш народ. Державний стяг нині на передовій лінії московсько-української війни — він у кожному бліндажі, в окопах, на танках і бойових машинах, на військовій формі наших захисників. Він у серцях мільйонів українців, які спільно з ЗСУ ще у 2014 році стали на захист країни від оскаженілої росії з її імперськими потугами і столітніми намаганнями знищити українство з його мовою, культурою, традиціями, церквою, історичною пам’яттю, стерти назавжди, викреслити з історії й книги буття.
На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів Указом Президента України встановлено День Державного Прапора України, який відзначається щороку 23 серпня. Цього року в Україні свято відзначали в час триваючої гарячої фази російсько-української війни. Напередодні Дня Незалежності України в Національному музеї історії України відкрилась виставка, де представлена унікальна колекція українських стягів періоду кінця ХХ–ХХІ ст.
Народний депутат Верховної Ради кількох скликань Іван Заєць
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
