Палітра · “Марина Соченко не дає нам забути тих, хто сьогодні нас захищає, вирішує долю України”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Держава будується нині
Слово Просвіти, №31 за 2023 рік
“Держава будується нині” – так Марина Соченко назвала свою нову персональну виставку, присвячену Дню Державності України (Національний музей літератури України). Творчим девізом художниці став вислів Яна Матейка “Мистецтво – це зброя, і відділити його від любові до Батьківщини неможливо”.
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото із соціальних мереж
На виставці представлено близько 50 творів різних років. Це ретроспекція творчого доробку художниці, оскільки цей рік для неї ювілейний. Так, глядач віднайде одну з перших її робіт “Баба Одарка. Онуки не їдуть” і зовсім нові, нещодавно створені художницею полотна, присвячені героїчній боротьбі українського народу з одвічним ворогом: “Молитва за Україну”, “Мамай-Переможець” та ін. Значна частина експозиції – це портрети поранених і полеглих у боях Героїв України, які віддали своє життя за Українську державу. Мисткиня багато працює і в жанрі історичного живопису. Він представлений портретами діячів Центральної Ради, героїв УНР. Картина-ікона “Нерушима стіна”, присвячена подвигу Героїв Крут. Є на виставці і портрети видатних українських поетів. Багато років життя художниці пов’язані з хором “Гомін”, адже й сама любить співати. На виставці представлено портрет засновника хору Леопольда Ященка “Молімося за Україну”. Викликає інтерес цикл “Українські народні пісні”, який Марина Соченко творить протягом усього життя (представлений кількома творами). Зацікавить глядачів і розпис “Покрова Богородиці” з військової каплиці на Аскольдовій могилі (2018 рік). На іконі зображено 5 історичних портретів Героїв, які віддали своє життя за Україну. – Сьогодні вечір пошанування відомої української мисткині, члена Національної спілки художників України, викладачки Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури України, волонтерки, великої патріотки України Марини Соченко, – зазначила на відкритті виставки директорка Національного музею літератури України Галина Сорока. – Цей рік для неї ювілейний, тож нову виставку ми сприймаємо як своєрідний творчий звіт художниці. До свого ювілею вона підійшла з великими творчими здобутками. Понад 50 персональних і 70 колективних виставок в Україні та за кордоном. Учениця видатного художника-шістдесятника Віктора Зарецького, Марина Соченко гідно несе кращі традиції українського живопису. Для нашого музею ця виставка незвичайна. Хто у нас часто буває, той пам’ятає, як у цьому ж виставковому залі відкривалася виставка “100 портретів побратимів” видатного художника Сергія Пущенка. На цих портретах – люди, осяяні незвичайним світлом, спокоєм і гідністю. А виставка пані Марини немов продовження тієї експозиції. Такі самі красиві обличчя з ясним чистим поглядом, так само красиві солдати, які захищають рідну землю від ворога. Для мене ця виставка – своєрідний літопис визвольної боротьби нашого народу. Тут і письменники, яких ми називаємо державотворцями, тут і генерали – очільники визвольного руху, тут і Герої Крут. Але головне, що тут сучасні герої. Надзвичайно непроста робота — увінчувати героїв. Мені запам’яталися слова пані Марини про те, скільки безсонних ночей і якого душевного болю вартувало їй створення цих портретів. Вона з дня в день, з місяця в місяць зустрічається з нашими воїнами і увічнює їх на цих портретах. Багато з них віддали своє життя за цінності, дорогі для нашого народу, – за волю, віру, рідну землю. Але вони залишилися на цих портретах завдяки тому, що цьому присвятила себе художниця Марина Соченко. Маленький розділ цієї експозиції – портрети, які пані Марина створила у шпиталях. Можна тільки уявити, наскільки морально важкий цей труд – приходити до поранених у боях воїнів. Є на цій виставці і світла для мене сторінка. З однієї картини на нас дивиться хор “Гомін” і безсмертний керівник Леопольд Ященко. Вони не раз виступали з концертами в нашому музеї. Є в експозиції роботи, які показують рідну батьківську хату з вишитими рушниками, зворушливими картинами, світлинами родичів. Вже немає тих хат, але для нас їх зберегла пані Марина. Все це дороге й непроминальне. Це наш рід, наші традиції. Це джерело, на якому виховуються нинішні герої і зростатимуть ще багато поколінь. Ми всі повинні вклонитися Марині Соченко, подякувати їй за цей мистецький подвиг. Вона присвячує свій талант людям, завдяки яким ми можемо відкривати такі виставки. Вона не дає нам забути тих, хто сьогодні нас захищає, вирішує долю України.
– Для назви своєї виставки Марина не випадково взяла слова Олега Ольжича: “Держава не твориться в будучині, держава твориться нині”, – наголосив голова Організації Українських Націоналістів Богдан Червак. – Вона, безсумнівно, є однією з найвизначніших художниць нинішнього століття. І ці картини – яскрава ілюстрація того, що у Марини непересічний талант. Її внесок в українське малярство надзвичайний. Думаю, вона досягла таких успіхів завдяки особливості свого стилю. Художники люблять зображати сучасні події. А Марина вирішила розповідати про минуле й сьогодення портретами. Вона розповідає про людей, які творили це минуле і творять сьогодення. Коли ми вдивляємося в ці постаті, то спостерігаємо історію своєї Батьківщини, історію своєї землі, роду. Вона зробила низку портретів діячів національно-визвольного руху, які для мене стали відкриттям. Подивіться на портрети Симона Петлюри чи Євгена Коновальця, ви побачите їх зовсім по-іншому, ніж звикли бачити раніше. З одного боку, це героїчні постаті, а з іншого – такі близькі для нас люди. – Це вже друга виставка Марини Соченко, яка відкрилася цього року, – розповів голова Конгресу Українських Націоналістів Богдан Брацюнь. – Дивуюся, коли вона встигає створювати нові роботи. Адже не тільки творить, а й займається викладацькою, громадською діяльністю, як волонтер допомагає ЗСУ. Хочу подякувати Національному музею літератури України. Це місце, де може збиратися українство і проводити такі важливі заходи, як відкриття сьогоднішньої виставки. – Марина – просто неймовірна жінка, яка поставила собі за мету відтворити у своїх роботах позавчора, вчора і сьогодні України, – наголосив громадський діяч Олександр Гудима. – Якби Україна не стала незалежною, то було б неможливим проведення такої виставки. Нам пощастило, що ми є свідками переможної ходи українського народу. Це відбувається з великими жертвами, горем, але відступати нам нікуди. Ми не можемо миритися зі споконвічним ворогом, маємо його знищувати і утверджувати себе. На цій виставці все наше, рідне, добре, миле серцю. Зробити так багато для України, як Марина, можуть лише обрані. – Завдяки чуйності пані Марини, її вмінню передавати свій досвід наші студенти розкрилися та продовжують навчання, – розповіла директорка Маріупольської філії Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури України Галина Батичко. – У військовому шпиталі вона не тільки малювала наших воїнів, а ще й керувала практикою. Поруч із Мариною було багато студентів, яких вона надихала на створення портретів. У темні часи найкраще видно світлих людей. До них належить пані Марина, а сама її виставка наповнена світлом. Роботи мисткині викликають у мене асоціацію з народною
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
