Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Театр · “Творчість, мистецтво під час війни – це порятунок не тільки для глядача, а й для мистецької спільноти, яка опинилася у стані безвиході”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

На одній хвилі з глядачем

Слово Просвіти, №31 за 2023 рік

Можливо, розгадка не така вже й проста, як здається? Можливо, в усьому винна покійна прабабуся? Тож чи буде розкрито таємницю роду і чи будуть колись щасливими жінки в цьому домі? Куди все-таки зник і чи повернеться наречений Саша?! Відповіді на ці та інші запитання – в сучасній українській матріархальній комедії за п’єсою Дар’ї Кулік. Авторка п’єси – учасниця конкурсу “Майстерня Молодого. Драматург#”. Мета проєкту – поява нових творів та ознайомлення всіх охочих (глядачів і фахівців) із новими п’єсами. – Під час повномасштабного вторгнення наш театр почав працювати одним із перших у Києві, – згадує виконавиця ролі Бабусі, народна артистка України Тетяна Стебловська. – Художній керівник театру, заслужений діяч мистецтв України Андрій Білоус запропонував поставити казку “Цап-ка-цап”, також готували концерт. Спершу працювали на безоплатній основі, готували їсти в театрі – кожен приносив, що міг. Випустили згадану казку, вона подобається і дітям, і дорослим. Потім почали грати інші вистави. Деякі вистави, у яких я раніше грала, зараз не йдуть. Я любила спектакль “Афінські вечори”, але його вилучили з репертуару, як і твори ще тринадцяти російських авторів. На сьогодні граю у двох виставах на камерній сцені. Виставу “Вона жила в Парижі” за п’єсою Ізраїля Горовіца поставили два роки тому. Режисер – Сергій Корнієнко, художниця-постановниця – Юлія Заулична. Крім мене, грають Анатолій Сомик та Олена Узлюк. Вистава йде при Чоловік та жінка – дві неповторні зірки, які все життя спрямовані одна до одної в бажанні об’єднатися в єдине ціле, переконані творці вистави. Вони називають це “Любов”, що є головною темою мистецтва і власне сенсом життя. Але що таке насправді любов – страждання, насолода, задоволення, діти, звичка, порятунок від самотності, боротьба, смерть? Можна багато говорити про те, що таке любов, але все одно остаточного пояснення головному почуттю людини, яке тримає її на Землі, ми так і не знайдемо. Герої вистави “Інтимні комедії” випробовують любов у своїх стосунках… жорстко, іноді жартівливо, зі сльозами на очах, з розлученнями і поверненнями одне до одного, з пастками й помстами. Але все одно любов у їхньому житті перемагає, хоча до кінця життя вони так і не знаходять відповіді на запитання, що ж таке любов. – З початку повномасштабного вторгнення я працюю вже над шостою виставою, – розповідає режисер-постановник Лев повних аншлагах, глядачі сміються та плачуть. Для мене головне, щоб вистава мала емоційний відгук. І я бажаю присутнім у залі, щоб сльози на очах у них були тільки в театрі. Люди живуть у постійних стресах. Те, що показують по телевізору, дивитися просто неможливо. А хочеться хоча б ковток нормального, мирного життя. Його може дати саме театр. Наприкінці березня ми показали виставу “Матір моєї мами”. Авторка – Дар’я Кулік, учасниця конкурсу “Майстерня Молодого. Драматург#”, який відбувався під керівництвом Андрія Білоуса. Дар’я запропонувала на цей конкурс свою п’єсу “Матір моєї мами”. Андрій Федорович дав мені її почитати, щоб я сказала свою думку щодо можливої постановки цього твору в нашому театрі. П’єса мені сподобалася. На сцені три дійові особи – бабуся, вона ж мати; мати, вона ж дочка, і дочка, вона ж онучка. Тобто три різних покоління. Ці три жінки по-своєму нещасні. Вони сильні, напористі, але чоловіки від них тікають, бо не витримують такої напруги. Непорозуміння між найближчими людьми – типове сьогодні явище. Рідні ображають одне одного. Але в підсумку вони усвідомлюють, що сім’я одна на все життя. І мама одна, іншої не буде. Однак для усвідомлення цього вони проходять через випробування, які ми бачимо протягом вистави. Режисерка-постановниця – Дарія Назаренко, цікава, талановита, вона закінчила режисерський факультет у Андрія Білоуса, зараз завершує навчання в магістратурі. Ролі матері в різних складах виконують Олена Узлюк та Світлана Бочарова, а роль дочки – Ніколетта Мочані та Альона Якименко. Художниця – Олеся Стрельбіцька. Дівчата мене надихають, а вони кажуть, що я надаю їм впевненості та сили. Зали під час вистави “Матір моєї мами” завжди повні. Люди залишають багато відгуків. Кілька разів писали, що цю виставу треба дивитися всією родиною, для мене це найвища оцінка. Ми донесли до глядача ту думку, яка є в п’єсі. Як на мене, ця вистава саме для камерної сцени. На великій вона б не сприймалася так добре. Мені пропонували перенести на велику сцену нашу попередню роботу – “Вона жила в Парижі”, але гадаю, що там вона просто загубилася б. Камерна сцена – це як крупний план у кіно. Ми залюбки граємо саме на камерній сцені. Відбувається єднання з глядачем, ми на одній хвилі. Вони це відчувають, як і ми. До війни ми мислили інакше, а зараз відчуття загострюються. Тому у виставі намагалися загострити стосунки, надати їм більшої імпульсивності, дієвості. І це них акторок мого проєкту “Театральна біржа”. Маю надію, що з вересня цей проєкт працюватиме активно. Думаю, років через п’ять-шість Тетяна буде відомою в театральному просторі не лише Києва, а й усієї України. Руфат Мамедов тільки закінчує навчання в університеті, але вже зайнятий у багатьох моїх роботах. Зокрема, грає у виставі “Те, що приховують французи”. А в нашому спільному проєкті, прем’єра якого запланована на жовтень, гратиме Фауста. Це нова акторська генерація нашої мистецької спільноти. Олександра Лелікова, який грає другого партнера Тетяни, я б назвав мультимедійним актором, який народився з театром у серці. Ще чотири роки тому, коли він був моїм студентом, я не давав можливості зробити йому зауваження, настільки інтуїтивно він розумів як актор. Олександр нагадує мені молодого Віталія Лінецького і досягне значних висот в акторській професії, якщо й надалі посилено працюватиме над собою. Радий, що в такому потужному складі вийшла ця вистава. Завдяки якостям акторів, їхній відданості та закоханості в театр і бажанню надати сенс театральному мистецтву вийшла цікава Київський національний академічний Молодий театр не зраджує своїй традиції говорити з гумором про серйозне. Так, жіноча команда створила яскраву комедію “Матір моєї мами”, що занурює в містично-іронічний світ, у якому три покоління – бабуся, мати й донька – не можуть знайти відповідь на споконвічне жіноче запитання: чому від них постійно тікають чоловіки? От і зараз – за декілька днів до весілля зникає Саша, наречений бабусі.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин