Слово многоцінне · “Книга Павла Мовчана промовляє живим словом рідної мови до читальника. Бо ж українське слово має властивість створювати атмосферу емпатії ”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
“Капілярна” робота з людьми Павло Мовчан. Український формат. – К.: Просвіта, 2018. – 620 с.
Слово Просвіти, №31 за 2023 рік
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів
Обтяжений життям, земною глибиною, я стежу: ген летить угору голос мій… Павло Мовчан, “Серцевина”
Ми утверджуємося: “І кожна річ з глибини віків… Трипільської доби – це є ознаки не минувшини нашої, а нашої невмирущості…” Науковці дослідили і запевняють: якщо людина, подорожуючи лісом, зламає гілку дерева, то воно відчуває біль і тремтінням листочків передає інформацію переживання іншим деревам. А що ж трава? Коси не коси – жодної реакції, їй важливо, щоб неушкодженим залишилося коріння, тоді вона й надалі буде рости. Така її природа, яку, як і менталітет України, “шаблинний” генотип українців, нездатна знищити жодна сила. Згадаймо Тараса Шевченка: “І оживе добра слава, / Слава України...” Читаю деякі статті, есеї книги пана Павла, а думки пам’яті бігають по сторінках, бо неможливо все описати і осмислити серцем з вулика життя слова і для слова: “Ми вживаємо термін Гайдеґґера: мова – дім буття нації, тож про яку націю йдеться?” І так слово за словом, рядок за рядком – спонукають до думного осмислення ваготи слова рідної мови: “Піднімаючи слово, ми піднімаємо власну сутність…” Сутність людини – бути собою, не зрадити себе, свою пам’ять, пізнати себе, нашу ідентичність у мові, у рідному слові, щоб ми до нього дослухалися, жили ним й наш поступ був очевидним, діла наші свідчили, що ми пізнали себе і йдемо такими як є, ми горді тим, що вистояли й такі як є – я є українець. “Свідомість – це здатність думати, про що я думаю”, — стверджує академік Олег Кришталь і “Слово дане нам, щоб ми навчилися думати” (Олег Кришталь, “До співу пташок”). Слово і Павло Мовчан – посестри, близнята, які можуть жити тільки і тільки вкупі: “… слово формує душу та світогляд. Слово – призма бачення світу, це і є світогляд… Згадуючи вислів Донцова про російський месіанізм, ми мусимо протиставити концепцію призначення України як генетичний код нації, в основі якого лежить слово”. Книга Павла Мовчана промовляє живим словом рідної мови до читальника. Бож українське слово, мова рідної землі має властивість створювати атмосферу емпатії – розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої людини у формі співпереживання, прийняття іншого таким, яким він є. За допомогою української мови (до-мови-тися) люди здатні порозумітися, зрозуміти, полюбити один одного, бо ж форми (лат. – краси), руху до єдності забагато не буває: “Світ українців обов’язково позначений українською мовою – це світ кулястої писанки, мелодійного “о” у вимові, а також знаменитої ліричності, пісенності та м’якості мови, принципів добропрекрасного – калокагатії і кордоцентризму. Це цілковито відмінний світ як від Східної парадигми з її оберненою перспективою, так і від Західної парадигми з її прямою перспективою. Україна – це світ, де людина розглядається як біологічна замкнута система, символом якої є коло і кордоцентризм” (Уляна Свередюк, “Українська екзотика звичайного кола”. – “Буковинський журнал”. – 2018. – Ч. 1). Фундаментальні закони гармонії розпочинаються з відповідальності за сказане слово: “В мовчанні володіємо словами, / Та сказані вже володіють нами” (Сааді, “Бустан”). З молоком матері кожен українець долучається до філософії серця через розуміння добропрекрасного: життя кожної української дитини починається з закону поведінки в суспільстві за принципом “так гарно, а так – негарно”, бо “Гармонійно-оптимальне співвідношення інтересів особи та суспільства можливе за умови, коли людина керується почуттями обов’язку і відповідальності, а гуманітарно-прогресивний ідеал стає суспільною нормою” (Володимир Мельник, “Філософія і наука”. У кн. “Антологія сучасної філософії науки, або усмішка ASIMO” – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. – 568 с.). “Гуманітарно-прогресивний ідеал стає суспільною нормою”, і ми багаті й не убогодухі, “доки слово наше з нами”. Про ці ж небуденні, надважливі речі й розмірковує Павло Мовчан: мова животворить, мова єднає і захищає, сила нації – в силі її культури, бо “проблема української мови й писемності ширша, ніж державна, це проблема українства загалом… Вирішити це маємо самі, адже тут нам ніхто не допоможе… У нас попереду терпляча “капілярна”, за висловом Оксани Пахльовської, робота з людьми, а не озвучування пустопорожніх декларацій”. Робота капілярів відображає стан організму – України, її народу і це важка, творча праця щодення. “Капілярна” робота з людьми, щоб народ пізнав таїну енергії слова правди рідної мови. Енергія слова рідної мови, дарована нам Усевишнім, тож негоже засмучувати нашого Небесного Отця, непошануванням Його дару. У слові рідної мови – правда, сила, глибинні порухи духовного поступу мислячої людини: “Згадаймо Жорж Санд: “Любов, це почуття, яке Бог дав для всіх, відоме лиш незначній кількості людей”. А що, коли замінимо “любов” – “мовою”?.. Хіба ж не вона – “душа народу”?.. Хіба ж душа – не даність?.. І чи кожен так уже поривається відкрити для себе якусь нову струну народної душі, що у незліченних наших піснях?.. Справді, з мови, з закладених у ній потенцій, кожна доба (як і людина в тій добі) бере стільки, скільки може взяти, і те, що хоче взяти; а буває – що бере вкрай мало, лиш необхідне, для побутового спілкувандля придбання транспортних засобів.
Власн. інф. Фото зі сторінки у Фейсбуці Дмитра Бочарова ня… Прислухавшись до мови нашої доби – погодимося з Сенекою: “Яке життя – така й мова”. Можемо й продовжити цю думку: якою є наша мова нині – такими будемо й ми, завтрашні, й наше, у тому “завтра”, життя. Адже мова – багатострунний (тим струнам і ліку немає) нерукотворний інструмент. Як до нього поставимось, у якій мірі ним володітимемо, таким і буде наше щастя” (“Primus” – лат. Перший. У кн. Андрія Содомори, “Про що писати…”). Павло Мовчан взиває подивитися правді в очі, бо мова гуманітарна складова національної безпеки: “Людина наділена Божою іскрою до пізнання світла істини, ...” (В. П. Мельник, “Філософія. Наука. Техніка”), але ж ця “іскра” ледь жевріє, бо ми порушуємо рівновагу в ноосфері, яка складається усіма розумами, що взаємодіють. Взаємодіють... Найбільший гріх людства, українців – роз’єднання. Це розумів І. Франко і працював над тим, щоб “дати локальному, хай своєрідному, але на той час украй провінціальному фрагментові культури загальнонаціональну перспективу за умов політичної відірваності Галичини від “великої України”, утверджуючи паралельно історичну оригінальність своєї безпосередньої батьківщини” (Пахльовська О., “Творчість Івана Франка як модель культурно-національної стратегії”). У малому Миронові І. Франко бачив (і любив) не лише свого галичанина, а й українського європейця” (В. П. Мельник, “Філософія. Наука. Техніка”). Щоб, змінюючи людину, заохотити її до розмислів, недостатньо наповнити людський мозок знаннями. Його слід роздмухати, як тліючу жарину, щоби спалахнуло потрібне всім полум’я. І тут чільне місце має посісти чинник активного формування досконалої особистості, виховання народу – “Просвіта” здатна і мусить це робити – “Шляхи пшеничного стебла” володіють таїною енергії засівати ниву зернами-словами рідної мови для “обожнювання самого життя”, бо це принцип життя українців!.. Це лише прохід текстами кількох есеїв і статей книги Павла Мовчана. Кожен рядок книги вимагає вдумливого прочитання і осмислення завдання до дії…
Оголошено конкурс на премію імені Василя Скуратівського
Міська рада Малина Житомирської області 2021 року заснувала всеукраїнську літературно-мистецьку премію імені Василя Скуратівського – відомого письменника, журналіста, етнографа, автора відомих книг “Берегиня”, “Місяцелік”, “Святвечір”, “Русалії”, “Кухоль меду” та ін., головного редактора журналу “Берегиня”. Першими її лавреатами стали письменники Михайло Сидоржевський, Микола Дмитренко (Київ), Євгенія Юрченко (Житомир), історик Василь Тимошенко (Малин). Премія присуджується щороку за двома номінаціями: художня література; народознавство. Із 25 жовтня (день народження В. Скуратівського) в урочистій атмосфері переможцям вручається диплом лавреатів та грошова винагорода. Із 15 серпня до 15 жовтня 2023 р. оголошено прийом відповідно оформлених протоколів-рекомендацій від установ, організацій, товариств, індивідуальних заяв від претендентів на здобуття премії 2023 р. Документи, три примірники книжкових видань, а також (за наявності) рецензії та відгуки надсилати за адресою: Журі премії імені В. Скуратівського, Малинська міська рада, Соборна площа, м. Малин Житомирської обл. Довідки за тел.: ([контакт приховано].
Журі премії ім. В. Скуратівського
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
