Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Спадщина · “Мій ідеал – відчуття культурної традиції, яку необхідно прояснити, очистити, реконструювати, зрозуміти”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Музею Марії Заньковецької – 35

Слово Просвіти, №31 за 2024 рік

Нам не дано пережити потрясіння від гри Заньковецької... Відлуння, відголоски в листах, рецензіях, спогадах, фотографіях, документах, газетних інтерв’ю, що збереглися в театральному музеї Заньковецької, – за ними можна відтворити час і актрису в тому часі. І думаю, що в суттєвому зуміємо уявити й зрозуміти Заньковецьку, її дар, який ів наш час, якби Заньковецька була з нами, не загубився б, а набув іншої якості, знайшлися б інші точки зіткнення її таланту з нашим часом. Бо притаманні актрисі чуттєвість, насолода, емоційність, словесна партитура завжди створювали магію театрального дійства. Бо Ідеал сучасного театру – лабораторія, радикалізм, естетичний шок, новітність, актуальність в її матеріальних проявах... Театр там, де існує чудо акторського таланту і на ньому сходяться всі новації режисерів, драматургів, сценографів... Музей Заньковецької зберігає феномен Театру як категорії акторського мистецтва: мікросюжети (контакти акторські) і мегасюжети (кожний актор як психофізичний стан), характерний стан подиву перед світом і своїм власним буттям у цьому світі, імпровізація (як відчуття акторської значимості перед глядачами), саме життя (як непередбачуваний та напружений простір) та завжди облаштований сценічний простір. У музеї зберігаються більше двох тисяч рукописів, фотографій, програм і афіш вистав, костюмів і особистих речей актриси. Заходячи до музею Заньковецької, думаю: що мені вдалося зробити для того, аби ім’я Марії Заньковецької звучало в просторі й часі? Заснувати премію ім. М. Заньковецької, написати сценарій і бути ведучою у фільмі “Моя Заньковецька” (моя сердечна подяка редакторці Тамарі Бойко)... Що є моїм ідеалом, з чим я хочу зважувати свої думки і на що повинна зважати? Мій ідеал – відчуття культурної традиції, яку необхідно прояснити, очистити, реконструювати, зрозуміти, бо її найвища доброчесність – чистота якості. Традиція балансує на грані зникнення... правда, існують музеї, які зберігають записи, спогади, розмисли, системи геніїв минулого – Є. Гротовського, Леся Курбаса, М. Заньковецької, але вона, ця культурна традиція, залишиться мертвою, допоки не прониже нашу пам’ять фізики й розуму. У музеї Заньковецької небагато світлин сцен із вистав. Чому? Бо світлини тоді тільки набували силу, зйомки проводилися в ательє, тому на фото – відтінок позування. Не збереглися фото з “Наталки Полтавки”, але є фото молоденької Заньковецької в українському строї. Свої костюми Заньковецька. замовляла у народних майстрів, часом і сама вишивала. Все це – і намисто, і сережки – були автентичні, правдиві... Я передала музею ультрамаринове намисто Заньковецької, подароване мені у львівському театрі Н. П. Доценко, порцелянову розетку для біжутерії та частину кролевецького рушника (ним Марія користувалася під час гастролей у Львові, друга частина у І. С. Козловського); комірець, вишитий Марією (вишукана робота), та поодиноку прикрасу – ці речі подарували мені онучаті племінниці Заньковецької. Відкрили музей 1960 року по вул. В. Васильківській у квартирі № 4 на другому поверсі, де й жила актриса. Це був тоді перший в Україні меморіальний акторський музей. У 1980 році пам’ятку культури було знесено. Ось що писала мені Ірина Федорівна Толочко, онучата племінниця Марії Заньковецької, після того, як у 1979 р. горів підпалений музей актриси: “Мила, дорога Ларисо! ...Ви пишете, що директор театру Сенчук С. С. при Вас дзвонив в ЦК... і що йому відповіли, що “велику роботу й заботу з цього питання проводить Іван Семенович Козловський”; що був лист від Вашого театру за підписом Б. В. Романицького, Н. П. Доценко, Ф. М. Стригуна та Вашим. Справа в тому, що кілька років тому, після пожежі в меморіальному домі-музеї Марії Костянтинівни Заньковецької... експонати були врятовані, але будинок став безхозним в повному розумінні цього слова – без охорони, без будь-якої зацікавленості до нього і відданий на волю стихії. Тепер, після знесення будинкумузею, я звернулася листом до Козловського... “Зараз рішення цього питання відкладається у зв’язку з Чорнобилем”, але чому ж не відкладаються заходи з протидії відновлення меморіального музею Марії Костянтинівни Заньковецької, а, навпаки, – на місці знесеного меморіалу ведеться інтенсивна забудова якогось незрозумілого об’єкту, який не має жодного відношення до музею Заньковецької? До відома охочих допомогти у правій справі, докладаю деякі виписки з документів: “Укр. ССР Совет Народных Комиссаров, Всеукраинский ко-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин