Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №32 за 1997 рік

Слово Просвіти, №32 за 1997 рік

У Краків я приїхав 1930 року і вступив до Академії мистецтв. Там навчався вІіДОМИЙ скульптор Нестор Кисілевський, який створив 1932 року скульптурний портрет Богдана Лепкого в теракоті. Був там 1 скульптор Литвиненко, автор пам'ятника «Каменяре, родом зі Східної України. Краків здавен був тим винятковим містом, де відбувалося взаємозапозичення мистецьких надбань поляків 1 українців, Свідчення тому - наявність українського розпису в кількох каплицях Вавельської катедри та прикраси кімнат Ягайла в Краківському королівському замку, розписи катедри в Сандомирі, які виконали в ХІУ-ХУ століттях наші майстри з Галичини. У Краківській Академії мистецтв, починаючи з друтої половини минулого століття до 1939 року, за статистичними даними навчалося понад 110 українців. Імена цих людей відзначені в «Альманасі українського студентського життя в Кракові». Звідси и вийшло багато наших видатних митців, оскільки в Галичині не було Академії мистецтв, за винятком приватної Академії мистецтв Олекси Новаківського, де викладав певний час історію мистецтва сам митрополит Шептицький. Наведу липі окремі найславетніші імена: Юліян Панькевич, Іван Труш, Осип Курилас, Модест Сосенко, Іван Бурачок, Михайло Бойчук, Антін Манастирський, Іван Северин, Михайло Осінчук (монументаліст і графік), Осип-Роман Сорохтей, Петро Обаль, Григор Крук (другий, після Архипенка, скульптор світової слави). Усі могли студіювати в Кракові завдяки старанням Богдана Лепкого. У 30-х роках у Ягеллонському університеті українську літературу 1 славістику викладав Богдан Лепкий, а українську мову - професор Іван Зілинський, географію - доктор Володимир Кубійович. У самому Кракові з давніх-давен проживало багато українців, які разом зі студентами творили досить велику колонію. Українці мали тут навіть свої установи і товариства. Звичайно це були філії львівських центральних установ і товариств - «Просвіта», «Рідна школа», «Дністер»... Діяла тут церква святого Норберта, яку ще австрійський уряд віддав українцям. У ній був прекрасний іконостас (до 1947 року), намальований у візантійському стилі за проектом Івана Матейки його ж учнями і при його ДОПОМОЗІ. Усе культурне життя українців концентрувалося у приміщенні товариства «Просвіта», розташованому на вулиці Ягеллонській. Слід нагадати, що комунізовані поляки пам ятки рідної культури перетворювали на житлові будинки або руйнували їх, щоби не залишити слідів про колишню славу. Так повелися, зокрема, з приміщенням колишньої української гімназії на вулиці Шевченка, 44. У «Просвітіє; читали лекції, організовували концерти, вистави, за: бави, вечорниці. Професори-україний 1 студенти залучалися до активно! роботи у Товариство. Душею просвітянського життя був професор Богдан Лепкий, який упродопиєсрого житти в Кракові працював заступником голови ою я -- що ЖЕН рни-скону осно зн цезАвБУТОЯ а Р Р АНА. ни оди не «Просвіти». Найважливішу роботу - щорічні Шевченківські концерти - організовував сам. Уперше я пізнав Богдана Лепкого 1931 року, коли він виголошував у еПросвіті» лекцію з літератури. Не пригадую точно теми, алебула ця лекція порівняльна про Шевченка 1 його позицію у світовій літературі. Я був дуже захоплений перш за все виглядом, вимовою 1 поставою Богдана Лепкого. Відчувалося відразу, що це глибокоерудований викладач, людина широких горизонтів і високої культури. Згодом, протягом 4 років доводилося мені слухати його при всяких нагодах : за катедрою, говорити з ним, бувати в його домі. Бачився з дружиною 1 двома дочками - Наталею 1 Нусею. В невелич: кому кабінеті професора висіли на стінах різні картини. Між ними мило вража-: ли оригінальні пастелі гуцульських типів Івана Северина, й особливо - портрет-композиція сплячої дівчини з довгими русявими косами роботи Осипа Куриласа. Ним дуже радів сам господар, тільки жалував, що мистець закінчив його мимо волі професора, коли той мусив вийти з дому. «До того КРАЮ часу праця була якась більш безпосередня, свіжа 1 легка», -- сказав він. Богдан Лепкий ніколи не читав лекцій 13 конспектів, тільки виголошував іх із пам яті, викладав. А ми ходили на виклади його без обов'язку - поза програмою. Розповідав нам, що до першої лекції в університеті доводилося йому готуватися 16 годин, аби говорити потім усього одну академічну годину, без записок. «А потім уже було щораз п і ль Мн ТС. - з а. о легше», - сказав, посміхаючись. Ось яка це була відповідальна, достойна, серйозна людина праці 1 науки. Богдан Лепкий був справжнім щирим другом української молоді в Кракові. Він охоче дозволяв нам слухати його лекції в університеті, принагідно інформував нас, колиі який цикл лекцій будевнього, щоб ми могли з них скористатися. Бо прагнув передати нам усе необхідне для загальної ерудиції. Часто після Богослужіння в церкві ми оточували професора 1 він завжди мав нам щось сказати цікавого і важливого. Лекції Богдана Лепкого захоплювали і полонили буквально всіх, хто іх слухав. Високий зріст, маєстатична постава при викладанні, виразні риси обличчя з високим чолом, добродушні сміливі сині очі, а при тому чудова мова, прекрасно дикція, цілеспрямована Інтонація -ео все це гармонійну єдність цієї світлої шляхет йої постаті, що прямо слухати всіх уважно, захоплено. Він помовби притягав до себе всіх слухачів магнітом. ІГрофесором Богданом Лепким 3й- хоплювалися не тільки Краків, але й Варшава, інші європейсьт8/ міста. Його різних тому ОбОпжані на форумах. Може, пиступи були симпоатумах, пазвали його українським Демос(френом мали якОбй ми ЕРА. - поляки! Казали: «От -- ПЕРЕ ПЕРЕБУ РР коли з щ створювало змушувало такого Демосфена у Варшаві!» Богдан Лепкий допоміг нам організувати український мистецький гурток «Зарево». Донього належали не тільки студенти Академії мистецтв, алей інших мистецьких закладів Кракова. Ми обрали професора Богдана Лепкого почесним головою гуртка «Зарево». На УТ виставці Асоціації Незалежних Українських Мистців (АНУМ), яка проходила з 16 грудня 1934 року по 14 січня 1935 року, ми успішно виступиливскладі8-ми митців з 65-матворами з малярства, графіки 1 скульптури як окрема група. Того ж таки 1935 року у вересні--листопаді ми брали участь у ретроспективній виставці «Українське мистецтво за останніх 30 років» у Національному музеї у Львові. Богдан Лепкий цікавився мистецтвом усе своє життя 1 допомагав студентам своїми порадами та вказівками, і навіть матеріально. Він розповідав про студента-мистця Івана Северина, якого прийняв у своє помецікання на проживання. Якось Северин малював на вертикальному пересувному мольберті і завісив на ньому висячу лампу, тасказав спересердя: «От, бісова 4 тіснота!» Професор засміявся, 00 зрозумів, що син широких степів не звик доимісьКких тісних кімнат. Віддавши Северинові одну із трьох кімнат, сам професор тіснився з родиною у двох. Богдан Лепкий любив допомагати студентам, домагався ім стипендії навіть за межами краю. Не один художник завдячував йому, що міг продовжувати студії в заграничних академіях. 60-літній ювілей Богдана Лепкого, відзначений у Кракові 20 листопада 1932 року, став справжнім тріумфом багатогранної літературної, наукової та педагогічної діяльності нашого великого письменника, виявом глибокої пошани 1 любові українського суспільства 1 чужинців до вірного сина української нації, громадянина-патріота, демократа 1 гуманіста, чи не найбільшого з вихідців Галичини після Івана Франка. Тому його творчість, праця, духовна спадщина належать не тільки українцям, алей усьому людству. Про це свідчать численні відгуки про святкування ювілею в українській, польській та західноєвропейській пресі. Ми, тоді молоді студенти, мали щастя бути сучасниками цього величавого свята і нашою безпосередньою працею допомогли його проведенню. Заходами окремого ювілейного комітету під головуванням професора доктора Івана Зілинського була влаштована святкова академія. Вона відбулась у неділю і розпочалась урочистим молебнем у церкві святого Норберта. Після відправи всі учасники пішли до театру «Багателя», що описанов газеті «Діло». Були делегації з усієї Галичини, Сцена була прибрана вишиваними рушника: ми, килимами, квітами, а посередині сцени був установлений бюст ювіляро роботи української скульпторки з Кракова Наталії Мілян, Академію відкрив короткою промовою професор доктор Іван Зілинський. Потім доктор Б. Безушко виголосив реферат про творчість Богдана Лепкого. Відтак виступили делегати від різних товариств 1 установ із краю і 2-за кордону різними мовами. їх було так багато, що мусили відкласти на вечір подальші виступи 1 зачитування привітань. У мистецькій частині брали участь два хорових колективи - хор філії «Просвіти» в Кракові під диригуванням Ореста Менцінського та парохіальний під керівництвом М. Андрішлина. Виступи солістів чергува: лися з декламаціями поетичних творів ювіляра. Неперевершеними були виступи Ярослава Геник Березовського, акторський талант якого просто вражав. | У «Просвіті» був організований чай: ний вечір на месть ювіляра. Виставлялися твори молодих миєтцівстудентів Краківської Академії мистецтва, цю створюншило незпаоутне праження. Були там | малюнки самого ювіляра з юних літ, далі - Дем яна Горняиткепичиа, Тарасовської, Гванцена, Зорія, Наконечного, Імітя, Продана, ре -- вині ПЕЖКО Касараба. Приковували зір різьби талановитих скульпторів, зокрема Нестора Кисілевського. Довгих півстоліття були забороне, » твори письменника Богдана Лепкогей Необхідно включити цю багату 1 вагому спадщину в історію української літератури на належне їй місце. Треба відзначити пам ятними знаками всі місця, де жив і працював письменник - як на Україні, так 1 на чужині - Уу Кракові, Відні, Берліні, Вельцарі... А яке широке поле для екранізації його багатого, чудового доробку! Величезне значення для повноцінного повернення пам'яті Богдана Лепкого має створення музеїв. Відрадно, що є вже оригінальний музей Богдана Лепкого в Бережанах, музей родини Лепких в Жукові, у селі, де народився поет, - Крогульці Тернопільської області та в Жовчеві Рогатинського району Івано- Франківської області. Я щасливий, що врешті є пам ятник Богданові Лепкому в Жукові, погруддя - в Крогульці. Є: в Івано-Франківську меморіальна таблиця на початку вулиці Богдана Лепкого з його барельєфним портретом. Цим спогадом хочу віддати шану данину світлій пам'яті нашого велико: го поета 1 прозаїка, вченого, перекладача, педагога ії видавця, мистця, мецената 1 протектора, улюбленого нашого професора! Віддати шгоану пам яті ЦІЄЇ світлої, предоброї, наскрізь гуманної людини, щирої та щедрої, з добродуш: ними, лагідними синіми очима... Денис-Лев іванцев, сучасник поета, відданий ного шамувальмик, Абсольвент Краківської Академії мистецтв, художник "З ню - м - 5 УАЗ суб У - У м ДН м я й ча - че ч.ч ч А з - Ж чи . п - Ж г й іч - ч Хо я - - - Ан Й уч че СОС. У оч ч -, чик М ж. і

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин