Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №32 за 1997 рік

Слово Просвіти, №32 за 1997 рік

79 січня | пороку п БА ТИН Кк У Педагогічного жузею в Києві, де засідала Українська Ценгра чена Рада шролунали пеличні слова Четвертого Універсалу Пиароде України! Твоєю силою, волею, словом стала на "Землі Українська вільна Народна Республіка Знайомлячись з архівними документами Центральної Ради що недавно видаш завдяки самовідданій праці наших істориків та аржховістів розУМИІ ш яким но прос гим 1 тернистим був шлях Цен ре льної Ради ДО цього історичного римення Створена 20 березня 1917 року групою української національно свІДОМО! ІНТеЛІГенНЦцІЇ Як київська громадська організація, Центральна Рада за короткий час переросла в птощіатора 1 активного чинни - ка віДНОВЛення Української державності В умовах воєнних діти, деструктивного розви тку революційних процесів, політичної та саціальної кризи це боуло завдання колосальної ваги Як не прикро сьогодні констатувати, керманичі молодої Української держави, будучи безмежно відданими справі національного відродження України, не мали досвіду державотворення, визначення політичних і сошальних орієнтирів. Тому з позицій сьогодення діяльність Центральної Ради не може мати однозначних оцінок Об єктивно можна гверджувати одне Центральна Рада вис-пила лідером розгортання національног Ж оаного руху в Україт, завдяки чому на політичній карті Європи з'явилась нова держава Півтора рядки друкованого тексту "Однин Українська Пародна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою україиського народу -- ВмІСТИЛИ констатацію кракту, який для кількох поколінь найкращих синів України був жаданою, але недосяжною мрією Четвертий Універсал Центральної Ради перетворив цю мрію в політичну реальність, перевів українське питання з площини суспіЛЬНО-ПОЛІГИЧНИХ ІДей у ПЛОЩИНУ нацонально-державного будівництва. Завдяки Четвертому Універсалові ДІЯЛЬНІСТЬ Центральної Ради якщо й не визначила шиком повістю розвиток української історі ХХ століття, то, у всякому разі, позначила ИОгОо генеральний напря м -- мМмтвердження державності, складний перехід укратиців 13 ння - тв стану неїсторичної нації у націю дерокайи у Я Онехотів пи ретаорювати свій виступ у гучний панегірик Центральнши Раді, оскільки, по-перше, як уже було сказано пище, 1! діяльність не була є галонною, а по-друге, я далеким від бажання нажити політичний капгитал на демагогії та спекуляціях історичпим минулим Кажу про Центральну Раду та п Ушперсал не тільки тому, що сьогодні до цього амушує календарний збіг дат, але й ГОМУ, ЩО б ДІЯЛЬНОСТІ Цен гральної Ради 1 нинштих політичних реаліях бачу чимало спільного А звідси й висновок, що значення га уроки минулого нашим суспільством, мого елітою погано засвоєці і слабо осмислені В чому ж полягало аначення Четвертого Унштерсалу?" Пасамперед це була морально-політична перемога над Російського імперією, у складі якої більшість Українців перебували понад два а половиною століття, але так і не стали ти рідними дітьми Революційна зміна влади в Росії а самодержавної на демокрагичну, а потім і радянську, не привела до розв'язання української проблеми Вирішити могло тільки створення власної національної держави ШПроголошенням Четвертого Універсалу Центральна Рада засвідчила, що українці - - державним народ, який навчився демонструвати політичну волю. Принагідно відзначу, що Четвертий Універсал не просто відхиляв чужу державншсть, алей принципи, на яких будувалася влада в Росії, -- насильство, диктатуру, терор, які одразу ж взяли на озброєння більшовики. Центральна Рада оголосила про орієнтацію на демократичні засади влади Тепер про другу перемогу Цю перемогу діячі Центральної Ради адобули над самими собою Від кирило-мефодіївців через Драгоманова ії до Грушевського український рух розвивався під гаслами федералізму 1 автономи Основою цих гасел була ідея досягнення компромісу між російськими 1 українськими 'нтересами, що ї знайшло своє втілення в перших трьох Універсалах Але історія довела, що ростиська сторона ніколи не хотіла реального збалансування цих пітересів, а українська -- ніяк не насмілювалась вийти за межі окресленої парадигми. Логіка розвитку революці привела діНЯчВ Центральної Ради до зречення тих ідеалів, на яких вони були виховані. З проголошенням Четвертого Універсалу ідея незалежної самостійної Української держави стала магістральним гаслом українського руху, яке підхопили всі українські політичні течії Коли ж ми говоримо про уроки Центральної Ради, то повинні звертати увагу на прорахунки помилки й лідерів Спромігшись заманіфестувати самостійність України, вони виявилися не готовими до реального дер- з - - ЦЕНТРАЛЬНА РАДА: ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТА УРОКИ жавного будівництва Україшоська еліта, яка складалася перепаноно «1 письмейникій, журналістів, учених, не мали ДОСВІДУ Та павичок державотворчої діяльнос г У СПОІЙ переважній більшості вона сповідувала мародницьку, а не державницьку пдеологію "Та МІСЦЯХ Не бу ло створено органи державного апарату, не було сстрормовано національну армію, Соціальто-економічне законодавство Центральної Ради мало утопічний, соціалістичний характер. Особливо яскраво це виявилось У вирішенні аграрної проолеми мерелп соціа лі за ЦИО землі, ЛліІКФІ ДЯацію прива го пої власності на землю. Цим непродуманим рішенням Центральна Рада позбавила себе підтримки значної частини найвпливовишого на селі заможного селянства Говорячи про промахи еліти, не можна обминути те, що и українські народні маси виявились непідготовленими до самостійного національно-державного життя, Процес творення державної нації відставав в Україні від аналогічних процесів в інших європейських країнах Політична, громадська культура були слабо розвиненими В переломні моментиїсторії якийсь вірус деморалізації та апатії охоплював українське суспільство, Иому не вистачало волі до боротьби, твердості поступу та віри в перемогу, а його поводирі замість єднання вдавались до взаємних звинувачень. Перелічені негативні риси (непослідовність та зволікання уряду з реформами, некомпетентність еліти, пасивність широких верств населення) спостерігаємо 1 сьогодні Але чи є вони нашою іманентною ознакою, від якої не вдасться позбавитися ніколи? Душа і розум відмовляються вІрити цьому. Я сподіваюсь, що нам вистачить мужності скористатись своїм розумом, щоб, без створення міфів, засвоїти уроки історичного минулого, взяти з нашої історії все позитивне, наповнити ним українську національну ідею і не дати сьогодні зупинитися процесові державотворення. На мою думку, уроки Української Центральної Ради, Гетьманства і Директорії дать нам чіткі орієнтири поступу до створення Української держави європейського зразка. Це насамперед -- приватна власність на землю 1 засоби виробництва, -- розумні за розмірами податки на потреби держави, передовсім на розвиток освіти, культури, науки, охорони здоров'я та оборони, -- висококваліфікований, організований та розумно обмежений за кількістю державний апарат усіх рівнів, не для власної наживи чи репреєти,адля підтримки державницьких починань ПИ ИННИИИИИ НИ РА-пост ня - УМ ідомо: є ДІ ржава мусить бОУТИ І ВІЙСЬКО, ГОТОВО пт захистити. Для цього воно повинне бути силь "- ./ о ним. Сила ж армії має два виміри зброя і дух, Зі зброєю, здається, все ясго, аось що таке той певидимий дух, Оєз ЯКОГО роя сама по собі мало чого варта і Про нього давайте ії поміркуємо Говорячи про дух, я маю на увазі іпдейші і морально психологічні фактори. Від них залежить багато: або ж ми маємо свідОМУ свого призначення, сильну, боєздатну армію, або ж - деморалізовану, розгублену, дезорієнтовану солдатську й осфідерську маси. У різяних аісторічних, суспільних обставинах буває по-різному. є беруся судити про те, що військові знають краще адже воїи - професіонали, а я ГІЛЬкКИ старший лейтенант запасу І батько рядовогосолдата. який служить за 900 кілометрів ВІД Каровограла Проте є речі загально зрозумілі: армія -- частина суспільства, її ЖИТТЯ відЛи ркалює стан справ у Ді ржаві загалом. Це мовби закон сполучених посудин. Як не можна збудувати комутіом в окремо взятому районі, так само не можна мати ідеальні ЗОоройи Сиоти у знекровлєетии кризами державі. Про це якраз і мова. | Ми сьогодні переживаємо період, яким МОЖІТа зусіма підставами назвати пи ПІОДОмМ смути. Подібні часи вже Оували у ВІТЧИЗНЯНІЙ історії, : завжди ВОНИ ВіІДЗНачалися болісною переоцінкою Шиноєстей, елементами хаосу й пепевноє ті більшої чи меншої ро дгуОленості влади, зажкою зміною ідеологічних ї моральних ОСноб суспільного життя. Гсевизначенисть завтрашнього дия пробу джує пррашональні Чининки СоОПІаЛьНіІ мої уагострюно Гх Я Гим паче, що цьому сприяє безладдя В економіці, а значигть -- падіння ризня яємостя 0 Тьшоєті членів суспільєтва Ми ОпИНИлися мовби на роздоргяєто (1 це майрасх Недарма ж давно сказано: пе дай вам, ПРИРУТУ жити почаси п |м ІТТ! | ети сутяеСнИ ментальни ГЮ) гродянської подини» - Усіма собвкотими слементами піс! мента» зи нена НБУВ одних піна обро Па жаль, амушений констатувати, що стай напізаруйнованої економіки в Україні багато кого з «власть імущих»е цілком олашговує І знову, як це було на початку 1918 року, вірус деморалізації та апатії охоплює широкі верстви населення Для невеликої частки нашого суспільства багатство стало майже єдиним смислом життя Більшість украй змучених нездоланними проблемами життя людей або з солодкою ностальгією згадують минуле, або без найменшого пору - ху душі й тіла чекають -- чи то на манну небесну, щоб без зусиль отримати бажане, чи то на українського Моисея, який і виведе нас до світлого майбутнього. Проте нічого не впаде з неба, 1 ніхто нізвідКкіЛЬ не прийде і ншкуди нас не виведе Тільки ми самі, працюючи кожен на своєму місці, віІДКИНУВШИ ГеєТЬ уст сумніви та вагання, визначивши як головний пріоритет -- побудову для себе, для своїх дітей незалежної Української демократичної процюітаючої дерисави, -- мОоЖемо амінити своє жсиття на краще Кожна історична епоха висуває свої вимоги до національно свідомої інтелігенції -- йти туди, де можна принести найбільше користі своєму народові Широко вживане класичне, але від цього не знецінене -- ХТО, ЯК НЕТИ, І КОЛИ, ЯКЩО НЕ ЗАРАЗ -- це звернення до кожного з нас Без розуму, глибоких знань, порядності, самозречності нашої інтелігенції сьогодні не вийти за кризи. Для української інтелігенції, українського народу прийшов час «збирати каміння », мурувати свій спільний дім -- українську демократичну розвинену державу, державу, яка б знала 1! шанувала минуле свого народу, дбала про його достойне сьогодення та майбутнє Для цього у нас є все: демократично проголошена державність та Конституція, всенародно обраний Президент, повага 1 розуміння світового співтовариства, розумний, талановитий, працьовитий народ. Чого не вистачає? Я сказав би єдиного: правди, правди 1 правди на всіх рівнях влади 1 суспільства. 1997-й -- це 80-річчя заснування Української Центральної Ради, інституції, діяльність якої, не маючи аналогів у новітній історії України, була найвищим злетом українського національно-визвольного руху початку ХХ століття, а її історичним результатом було відновлення Української державності. Закликаю Вас, політичних, культурних, громадських діячів, скористатися цією нагодою для консолідації всіх здорових сил нашого суспільства на благо побудови незалежної Української сильної демократичної держави І хай з новою силою 1 в нових реаліях прозвучать слова, проголошені Четвертим Універсалом: «Народе України! Твоєю силою, волею, словом стала на Землі Українська вільна Пародна Республіка». Слава Україні і 11 народові! Ярослав ЯЦКІВ, академік НАН України ПРО СИЛУ, БЕЗ ЯКОЇ МО гі), ій ми змушені адаптуватися до ЗОВСІМ НОВИХ, НЯ ізвичайно суперечливих обставин, у яких, окрім приємного ( передусім - породжених демократизацією громадянських ( вобод), є чимало й такого, ЧОГО ні сСВІДОМІСТЬ, НІ душа припмати пес хочуть (разючі соціальні конграсти безгрошів'я, занедбаність соціальної сффери, криміналізація суспільства. ) Все, про що мова далі, ма безпосереди вілноШешня до проболеми ідейних 1 мора ІЬЛО ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСНОВ СУЧАаЄНОЇ україшської арми У краша багатонаціональна, права кож НОЇ З ІПаЦІОНаЛЬНОСТІСИ ІДХИЩФеНІ аконодавчо. Кожної -- вт ч йУКраштрєької Хіба можливо було консервувати той не нормальний стан, коли в гаровограді з більш ніж трьох десятків шкіл залишало сятількичоОтири ах краюісьта / У сім ПОВИННО бути добре, бо мії всі в ОДНОМмМУу ЧОВІШ, пезалежно від Того, яка кров тече в жилах. Чорен цей -- Україна, і слава Богу, що в иьому немає національної ворожниєп, зно ПАаАГИ ОДИІХ ПАЦІ СТОСОВНО ІНШИХ У багатонпаціональнши Америці всі п громадяни вважають соє американцями, у боагатонаціоно ть и Франци «рранцу замги: так само й ми як громадяти Украйти можемо вважати себе украшицями ПТ ам дтацочи, збвичанно, кожен про єроіо дашональну приналежаисть, що цілком природно Чис па мий погляд, то бідою україни « малоро ІНСТВО А малоростІетоо - це комплекс пепориоційності, це звичка озпратися спа старшого брата, це холопство, ПРОПОТеУОРАРІНРУ НК ПО ра лек ПОТПО, 1 Ор И Є Й пам ЯТІ Г ПІК) Запитайпте мосієтимчта «ПІІ сахалищя ти хотів би, щоб Росія була БРОЯ МАЛО ЧОГО ВАРТА незалежною державою? Він подивіться здивовано 1 скаже: «А як же інакше"? Шепогано було б ше й Білорусшо шштегру: вати, й Україну...» А запитайте нинишнього кіровоградця, сумчанина чи одесита: ти хотів би, щоб Україша залишалася незалежною державою ? Тут картина вжетнша. Одип, другий, третій почнуть м ятися, а то й злитися: ел що мені дала ота незалежність /» Ось тут - коршь проблеми у сильних, повнокровних, цивілізованих, поважаю: чих себе націй таких сумнівів їе віника Тому вони, зрештою, й живуть краще. Як фіни й поляки (у цьому ще столітті жителі Росїї!), як литовці, латиші й сс- ГОТГЦІ Вони ЗИСНІОТЬ, ЧОГО ХОЧУТЬ розуміють, що є істини непорушні. кожна нація найповишис може реалізувати себе через власну державу Ми були праві КОЛИ пять років тому створювали Збройи Сили Украши, 1 тому ми не повин комплексувати, Українська армія покликана захищати У країшу, тобто СВОЮ, нашу СПІЛЬШУ ЗЄМЛІО, СВІЙ ДІМ, (пою ЛАСрЖаОВу, ДОМІО)КУ КОЖНІЯОГО З ЦаС, паших батьків ї наших дітей. Можна це називати національною ідесто, можиа ПпоатрІотичногю, але суть ЦНІД ТОГО ШС імитшоОється. | це пайпголовитна РАСА ОО ДР ИГА мова україкіської ломи, яка поринтнта ЗОМ ОМА ТИ ПО ДУХ, ШІ моралтьюзго психологічний атмосферу Ал НОТОТМО думати, що лрмия буде силь пою там, де державна влада зайнята сама СО00Ю, своїм збагачентиям де пона ШОМУ ЖУЄТЬСЯ ЩІ ОСНОбВИОО Маси паСеЛлей ня. Держава не має права бути в боргу перед власною армією як перед одиим 13 ОВО ПСТИТтуТі», ягощо, звичайно, попа ши от об єктивно ми всі -- цеалальпіопети хоче існувати далі. Піяка бойова виучка не допоможе війську розгубленому, внутришньо капітульованому, голодному. Дух повинен бути зшертий на матеріальну основу С подівахося, само собою зрозуміло, що для внутришньої відмобі лізованості воїна багато важать 1: прилучення до героїчних сторшок української історії, відчуття себе танкою в довгому ряду поколінь. Кожен із нас мусить мати чітку відповідь на питання: хтоми? Думаю, що пійськовос лужобовці Каровоградського гарнізону мають право розраховувати в плані виховання історією па допомогу місцевої інтелігенції, науковців 1 викладачів вузів, шкіло 25 грудня 1996 року в Кіровограді відбу лася науково-практична конференція «Центральна Україна в добу УНР: 1917--1920 роки». На ни шила розмова про дуже важливий відрізок української історії. Що краще пізнаємо його, то краще зрозуміємо себе нитшшиніх. На ЦЮ конференцію бу ти рапрошені Й військові Було 6 добре, якби армія не пройшла і повз 100-літній ювілей нашого поета - Свгена Малашока, який, між іншим, до смерті з гордістю пазивав себе поручиником арми УНР. Маланюк часто замислювався пад уроками падіння УНР, поразки україської армії в 1915-1920 роках, і нам годилося б прислухатися до його роздумів і виСснОВкКІВ. (Знову Таки, це потрібно для "АС НрААТОПО Х І загалом. потрібне тісне спіпробіттии цтво між людьми військОВИМмИ Й ЦИВІЛЬНИМИ, юкрема пашою інтелігенцією Адже | «Моди ЗВ ЯЗціІ.. Вірю, що ми ше зуміємо привітати одіпі одного 13 30-літтям Збропних Сил У країни, а наци онуки - зх 100 піттям Іінакіше но може, пе повийшно Омти Володимир ПАНЧЕНКО, - голова обласмої організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевчемка Р НЕ ?,

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин