Сторінка · с. 5сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №32 за 1997 рік
Слово Просвіти, №32 за 1997 рік
з (ново ПРОСТО
ДЗВІН, ЩО БУДИТЬ ОД ЗНЕВІРИ
(одна з української
РЕВЕНЮ ЗЗРИСВІВНІМВОМ" ( оріІноО
вВлисаних у вичизняну їісторио ХХ століття.
МУЖНОСТІ, Крути У си 1915 рок МІС КОПСЬКкО бли ДАО РУ
молі з царським
орди 11.1 ПО НеОВІНІКОМ головорілом Муравиовим на пілетх пах до Києва по-звірячому ринихили чої останних мІХИСП ПОГОЙОГгО - МОМОТ. яким судилася посмертна слава героїв ЇХрутів Толі ж У МІСТІ ОІЛЬШОПИЦЬКІ дАГеїти спровокупали збройний заколот за зденашопалтаоаронпаних заводу «Арестал», маючи па меті захопити пдплалу В СТОЛИЦІ М; креанськей Паро НОЇ Республіки Завдяки зрусиллям Українських ( чових Стрільців, очолюваних полковником Євгеном Коповальцем,. шаколот був придушетий. Та війська Муравйова У лютого вдерлися до Києва, чинячи різнто ії грабежі. Жертвами ординцв стали тисячі кияй переважно з інте ЛлІгенциИ
Ушанувайнню пам'яті оборонціп Української Держави ії перших жертв більшовицької навали був присвячений проведений мітинтореквісєм 26 січня, одйим із спіпОрганизаторів якого виступило Вссукраїшсько товариство «Просвіта» 75 хасники пого, асередних були 1 Сивочолі
Ферно визвольних змагань, І зовсім юні, и наши доблесні військовики, -- зібралися морозного недільного дня біля арсенальсь: ких стін 1 рушили походом до ЛАСкКольдової могили - місця вічнНОГО СПОЧИНКУ Героїв, Де священослужителями було відправлено поминальну панахиду
На мітингу-реквіє мі тую слапу», зактикаюючи врахувати уроки пашої трагічної історії, голова Вссукраїнської «Просвіти» Шавло Мовчан, відповідальний секретар Говариства «Микотпа Нестерчук, заступник голови ПРУ Олек: сандр Тавринович, тетьман Українського Козацтва Володимир Мулява, генерал рІЙСЬКОВИКИ, зпаменногю подією
учаєто помпен-пролетарів
розказали
майор ТГригорії Тимко, встерани ОУРІ-УПА цього дня стало те, що Українське Козацтво пІДТриИМмоОЛлО 1 СО стпорения оссукраїшського виборчого об єднання шову разом»
Лейтмотивом усіх вистутив були слова ( Фітознотя про єднання птаціонал-
демократів заради віІідДсСТтОїОВванния святих ідеалів Україської самостійної держави,
«Рух --ми
ма яку поклали буши голови герої Крутів «Ваша смерть не була марною, а ця свята могила є тим давоном, що будить народ од метри», з так високо оцінили сучаєтики
подриг героїв, слава якого не померкне в піІКах . з Вешр, присвячений пам'яті героїв
Крути, відбувся 29 сития в копференц-залі Будинку вчителя. Організатором його виступило Всесукраїське товаристрво «Просвіта» спільно з міського Державною алмиистрацією та Будинком учителя.
Зі словом про подвиг героїв виступив голова Всеукраїнської «Просвіти» Павло Мовчан, зазначивши, ещо історія повторована, і пОоВТОр її актуалізує ціо дату. Бо на зміну муравновим йині идуть затуліни, бабурши, лужкови, а візантійський, монгольський тип імперіалізму влив свої Ферменти в повітний московський. Новітні щІдсОоЛОГІї Є набагато підступніші Й жорстокіши. Історія наша трагічна, але й героїчна. Па цьому підгрунтті й має поста-ги українське військо, здатие захищати державу від іноземних посягань».
«Хай Крутів кров нагадувати буде: зима не вічна» -- цими словами, у яких і біль, і смуток, і надія, продовжили вечір-реквієм студенти третього курсу Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого, які в своєрідній інсценізації -- сув'язі писень, декламації, дійства вміло поєднали грапічти поди початку століття з подіями не менш трагічийми -- 1986 року, коли над У країною постала зловісна звізда Полин.
Схрилювали присутніх виступи кобзаря Володимира Кушпета, дуєту «Роксоланія», який виконав «вІНОЧОК стрілецьких пісень, народного артиста Украши Григорія Булаха, який декламував «фрагменти зі своєї поеми «Крути», ансамблю піст їі танціо Збройних Сил України
До заслуг оргаштзаторів ОБОХ Заходів слід ВвІДНеСТИ Те, ЩО | МІТИНГ, | ВеЧІрреквієм у Будинку вчителя стали масовими кавдяки тому, що пам'ять про героїв Крутів є священною. І до їхних могил ходитимуть украшці вічно, аби заручитися мужіпетю,
СЛаврою, звитягоїо
Юрко НАДЗБРУЧАНЕЦЬ
січня минуло 79 років від ПІД Крутами. 400 юних ліцеїстів
часу героїчної битви
4 Ф/
ни виступили проти
га студентів столиці Україгринадцятитисямчного більшовицького війська Муравиова Рушили
проти досвіІДЧеНОГО М
"пдетупного ворога, щоб затримати його
Серед організаторів-учасників -- Гапина Яблонська та родичка загиблого під Крутами Володимира Шульгина Оле-член Ліги Стефанія Заставська, актриса Світлана Павлова, Катерина Мотрич від Товарисгва «Просвіта», кінорежисер Мирослав Дженджуристиий, виконавець патріотич-
на Вороніна-Леонтович,
НА ОЛТАР ВОЛІ
вторгнення в Київ, поки український уряд вестиме переговори із зарубіжними державами
Квіт нації було знищено в нерівному бою. Кілька десятків уцілілих юнаків було пюто закатовано червоними катами
і Лише небагато з ких залишилися живи-
ми й донесли трагічну правду про ту героїчну сторінку нашої історі ЛТга «Мате рі р ОЄС РОМ поїтнам
України! , яку очолює народна артистка України Галина Яблонська, а також твор» ча Інтелігенція влаштували вечір пам'яті в їнституті управтинмя та зв'язку для курсантів цього закладу
Розпоча го зустрічі показом докумен- ЦІЙ
присвяченого
гального фа льму.
нелабу ги ПОДІЇ
ної пісні Віктор Лузан зі своїми дітьми, сптвачка Наталія Шелепницька, чоловіча група хору Леопольда Ященка. А також студентська молодь -- Тетяна Керженко, Юлія Сурікова та Богдан Семчишин
Звучали щирі монологи, пісні, вірші, присвячені юним героям, що провісниками волі А кетяги калини, березовий хрест, рушники, квіти, вінок, запалені свічКИ, ЯКИМИ була прикрашена сцена, лише підСсИиЛЮВали театралізоване дійство
Вечир вилився у теплу й схвильовану зустріч майбутніх захисників України й МИТЦІВ
стали
Катерина МОТРИЧ
ПАМ'ЯТІ ЮНАКІВ-ГЕРОЇВ, | ЗАМОРДОВАНИХ ПІД КРУТАМИ
«На Вас, завзятці-юнаки, що воалюбили Україну, Кладу я кращі гадки, мою сподівоньку єдиму...»
їх нема... Кого ми поховопи? Хто зважить той жаль? Зберіть вс! хмори з усього світо І не складете тої нерозважної туги, що оповило серце. Жалю немає ваги
Найпалкіші діти України, найдорожчі жертви на запізний вівтар волі Історія знає багато жертв, але такої сторінки вона ще не розгортала перед людськими очима В часи хрестових походів ішли одбивати Єрусапим пови охоплених ентузіазмом дітей, вони ії гинупи лавами, з повною вірою в Царство небесне 1 вічне життя бились до загину герої-юнаки Греції та Риму і виступапи на бій, озброєні всією тогочасною військовою мудрістю, фізичною силою, певні своєї перемоги Ллється і до останніх днів кров героїв-потріотів, оле воно плється на війні з ворогами, о ворог що? Ворог-воїн, воїн -- воїнові брот, він поважа свого супротивника, бо розуміє, що доля їх єдина, - він убиває під час січі г доглядає, копи візьме в полон, він г карає, та карає тільки смертю. А що було тут? Якої вічної нагороди сподівались юнаки, вирушаючи на бій? - Вічної смерті.
Чи вони вірили в свою перемогу? Чи сподівалися на свою силу? Ой ні! Чи то були знавці козаки, окурені порохом, призвичаєні до військової справи? Ні, ні. То були гімназисти і молоді студенти, непризвичаєні до військової справи. Вони не визнавали ні прово війни, ні права смертної кари. Їх душам огидне кожне насильство, убивство, бій. Ї вони пішли.
Коли вдарив останній час України, вони пішли -- 400 юнаків проти 13 тисяч більшовиків Сподівались засипати своїм трупом повіддю прорвану гатку | полягли всі. Чи ж вони не відали, проти кого йшли? Поки історія пюдська буде існувати, доти будуть всі, і далекі нащадки наші, з жахом, з огидою згадувати страшне слово «больше- Вик»
Каїн, Іуда г большевик Три людські потвори, три звіра, що викинула но Світ Божий якась страшна безодня НІ, і то порівняння не правдиве! Коїн убив брота, апе сам жОхнувся СВОГО ЗЛОЧИНСТВО І, Як безумний, кинувся ТІКОТИ ВІД братнього трупа; уда продав Христа, оле не стерпів муки сумління |«УДОВИВСЯ СОМ», 2 «большевик» А «большевик» перед смертною корою, перед розетрілом одрізав носи, вуха, проколював очі, випускав тельбухи, добивав недостре пених прикладоми по голові, мов скажених
ФІ
/
Собак, І ТіШИВСЯ муками своїх Оратів Все те ВІД 1Ли ге рогюЮюнОоки | піШЛИ СВІДОМО НО НЄ ЛЮДСЬКІ МУКИ, щоб їатримати ворога, щоб
ДОТИ МОЖПИВІСТЬ Україні піІДПИСатИи мир
центрольними держовоами, що дасть щастя | СПОКІЙ нородові нашому | ар »)ДОВІ, ЩО СОМ ПОТЯГ З большевиками | ПОВСТОВ на СВОЇХ; ( вятий боже, де ж Ївоя правда? За ЩО ж зОГИнУПИ ЦІ кращі сини України, ХТО їх не інавя Хто не знав Поповича? Бідний, доро: им говаришу! В чоси, коли гинула вся Україна, як він кидався скрізь, щоб всім Допомогти, роздмухати іскру надії Чи є УКРаїнЦців у Києві, хто бо не знав Володі Шульгина? Його ніхто не звав Воподими: ром Яковичем, не ввожаючи на те, що бін уже кінчив університет
щоб ХТО з
ТОК ХОТІЛОСЬ КОЖному скозати щось тепле, ласкаве цій усім доропи, усім пюбій, усім рідній пюдині Од Коли СкІНЧИВ ГІМНОЗІЮ, ВІН СТОВ душею молоді |! Теплим
ЗВ ЯЗКОМ міЖ нею |
покопінням, бо ЗІ КІ був езесь
старшим пюбов до України Палкий організатор, палким промовець,
теплим заступник ЩО
построждали за Україну пюбий,. дорогим, незабутній Володя Шульгин Він зромаоджу 8О8, ЄднаОв МОПОДЬ І рОзом з тим ВСІЄЮ СВОЄЮ
УСІХ тих,
ІСТОТОЮ зЗбуджував у людей стоОршого віку ВІру 8 ДОПЮ України
| його гетто! Був мушею молоді ї разом з НОЮ Пішов на смерть | ті пмНОЗИСТИ 6, /, 8 ПОСІВ -- дорогі діти на світанні життадіІ Чи то жі їм греба було омирати? Вони нс; понесли на жертву Вітчизні СВОЮ МОЛОДІСТЬ, РОДІСТЬ ІЦОСТЯ, нерозважне горе кревних г молоде «0ОЄ життя
Заметене СНІГОМ поле, а на ньому похап: цем окопались 400 юнаків, без штабу, без
ОЛІнДоОПОНОГО ПОІЗДО, по гри набої на Душу
п
Зачорніло здолеку, почали наступати з цих боків копонами большевики 13 тисяч вибрудків пекла на 400 безабройних юнаків. .
Єдиний командир юнацької вотаги, що лишився з нею, сотник війСсьКкОВИМЙ, ЗВернувся до юнацтва «Все нам, товариші, не вертоатися на Україну, поспужимо всі неньці, поляжемо за неї всі». Всі поклялися. Три дні боролись - 1 полягли на чорнім попі смерті
Закипіло большевицьке свято. Шпяхетні голови молоді, що жили лиш вищими пориваннями, поюбов'ю до народу, до правди, до вопі, -- сини братерського народу били прикладоми, виймали очі, мордували непюдськими муками.
Що смерть? Смерть - ласка, смерть - хвилино.. А муки ті? Сердешно Україна, чиж вона того хотіла? Бідна, нещасна, стократ нещасна и самотня, у Дні своєї волі оточено гадюкодлом ворогів, - відуст рідних дітей відбирає хліб г дає чужинцям, щоб усім порівняти, - | має в подяку ненависть, зраду, злобу! На ту волю народну вона ж віддала останню свою оборону, свою чесну інтелігентну молодь.
Ой, ні! Тих жертв не можна забути, не можна подарувати Але вони кличуть не до помсти. Не для ненависті г злоби понесли вони своє життя, а з-за незмірної любові до рідного краю, і то любов світитиме йому довгі роки.
Страшно вмерти, але ще страшніше загинути марно. Того дня, коли большевики вступили в Куїв, коли, здавалося, усе загину-по, прийшло до мене моти і впала переді мною навколішки, «Я мала одного сина, - так, як сонце в небі, - сказала вона, - івін пішов проти большевиків. Коли б я йому сказала одно слово, коли б я прохала його пишитись, він пожалував би мене і зостався б зі мною, алея не сказалані слова; - Коли Україні потрібні наші діти, -- хай їдуть. Тільки скажіть мені, покляніться мені, що Україна не загинуло, г тоді я не буду плакати і не буду вбиватися за єдиним моїм сином». Заради цих мотерів, заради цих юнаків-героїв ми Повинні ВСІ, ЩО Лишипися живими, поклястись на цій могилі - віддати Україні все наше життя Тільки всесильною працею но життя України можемо ми поквітувати їх жертву | зняти з них тягар марної, німої смерті
Діти України, старші й малі, ця могило -- вош хром. Минуть роки, десятки років, - стопіття, пам'ять про юнаків-героїв не зникне вовік. Вона світитиме не тільки укроїнцям, всім, обраним Богом пюдям, що поклада- Ють життя СВОЄ ВО ІМЯ Ідеї, ВО імя Орота "оо
Для нос моГгиЛлОо ця лишиться на Віки полум'ям віри, вона дало ном незабутнє мминупе
| |е буде друго свято могила над Дніпром
У хвилини одчаю, в хвилини занеподу, в хвипини знесидпля будуть приходити до не! сторі! малі, щоб ВІДЖИВИТИСЬ Тим' СВЯТИМ вогнем ентузіазму, який палатиме тут 1 під камінним хрестом
Діти України, -- це Ваша могила, вона буде тим дзвоном, що мімаз мосаї, - не дасть вам спинятися, не дасть вам забути
Цей день стоне днем всієї шкІЛЬНОЇ МОЛОДІ України. Від року до року сюди будуть приходити, тут будуть плакати, тут будуть молитись, тут будуть складати братерську присягу ті, що матимуть переступити життя | коли життя зітре з пам'яті сучасників ці ДОрогі обличчя наших братів, копи примдуть нові! пюЮди Вони пом ятотимуть, що тут пежать ", що ВіІДДапи все, що мали МОПОДІСТЬ, розум, щастя и життя. за вопю України
Весняне сонце гріло | запивало золотим промінням дорогі труни, копи жапібний ПОХІД рушав через місто до останнього притупку ЮНОКІВ героїв под рідним Дніпром, а копи "руни поставили нод могипою. у криштапевім небі засляв місяць і Танки мигтачих променис Тих ЗІРОК Весна прощалась з молодістю, а молодь ридалпо над МОГИЛОЮ, І пипося вос Ганинє рідно пісня
Будьто ж певбвні, дорогі, мезабутні герої Вашо смерть не Згинупао марно Чуєте?! -- Вона живо, житиме довіку ВІЛЬНО, СОМОСТІЙНО
Україна
Л.О СТАРИЦЬКА-ЧЕРНЯХІ/ВС ЬКА «Нова Рада», 1918, 24 березмя, ч. 41
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
