Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Моральним є все, що корисне для нашої революції”. В. Ленін · с. 5сторінка оригіналу ↗

НА СУД ПАМ’ЯТІ

Слово Просвіти, №32 за 2007 рік

Він її “здав”, і її вбили. Можна ска! зати: Ленін “угрохал” Розу Люксем! бург разом із Карлом Лібкнехтом, батько якого дружив з Марксом, не знаючи, що той про нього в листах Енгельсу каже: “Этот осёл, кото! рый обладает одним только качес! твом: собрать вокруг себя таких же ослов, как и сам”. Усі, хто дружив з Марксом і Енгельсом, не знали, що вони про них думають. І тільки чи! таючи листи, ви бачите, які це страшні істоти. Навіть на мораль! но!етичному рівні. Енгельс жив з двома жінками!ірландками і писав Марксу: “Дорогой Маркс, сегодня умерла моя любимая девочка Ме! ри Грос. Скажу тебе откровенно — вместе с ней я похоронил остатки своей молодости”. А Маркс йому: “Очень жаль, что на месте твоей Мери не оказалась моя старуха, которая страдает многими недуга! ми, и к тому же она прожила доста! точно долго на свете”. Тобто, кра! ще б померла його дружина, ніж коханка Енгельса. В іншому листі Маркс пише: “У меня прекрасная новость. Обладатель несокруши! мого здоровья, дядя моей жены, заболел. Надеюсь, что когда он ум! рет, я получу часть наследства”. Енгельс відповідає: “Поздравляю вас с прекрасной новостью. Наде! юсь, что долго ждать катастрофы не придется”. Це були дегенерати. Таких можна побачити на нашому телебаченні. Тут нічого не зміню! ється. Найстрашніші катастрофи — геологічні й суспільні — коли з’яв! ляються мародери. Мародерів розстрілюють в усіх країнах світу. І коли відбуваються великі суспіль! ні зміни — війна і голод — це теж пора злочинців, мародерів. — Але ж революції й війни — це також час героїв? — Ви народилися для щастя, думаєте, що життя — це пісня, це велике відрядження, за яке ми зві! туємося тільки перед Богом. І весь час думаємо, що світ кращий, ніж насправді. Але світ завжди був трагедією, яку найкраще описав Шекспір. Король Лір кричить: “Прервалась связь времен!” Усі, хто брав Берлін, доживали, риючись у смітниках. А гамлети за! питують себе наївно: “Бути чи не бути?” І залишилися тільки ті, які не націонал!демократи. Скажімо, І. Дзюба не націонал!демократ, а націонал!комуняка. Він блискуче писав про русифікацію, але напи! сав брехню. Як шкода, що україн! ське суспільство не помітило книжки І. Дзюби “Западня”. Що він у ній пише? А пише те, проти чого виступав В. Стус. “У нас є двє го! ворлівиє старушкі”, — писав Стус перед смертю в щоденнику. Я не хочу називати, хто перша. А він ка! же — “і Дзюба, який пише у дусі 60!х років”. Дзюбу обурює Табач! ник, але це ж він його породив, як і ті, хто підтримував Дзюбу, — на! ціонал!комуняки. А націонал!де! мократи — ті всі загинули, їх усіх перебили. 15 років тому я виступав з Мо! розом на телебаченні в день народ! ження Леніна. І коли він сказав, що це була геніальна людина, яка хоті! ла ощасливити людство і Україну зокрема, я почав говорити, що тут, на Україні, за вказівкою Леніна зни! щили тільки за тиждень 5 тис. осіб! У повному зібранні творів читайте — Ленін поздоровляє тих убивць за “освобождєніє” Києва, “от хохлов освобождєніє!” Прости Господи, у нас кожен другий хоче бути рабом, бо ще за! дурачений тією ідеологією. І тому головна проблема — вести просвіт! ницьку роботу. Щоб люди знали, хто їх водить за носа, де вони народи! лися, і що вони повинні, зобов’язані створювати свою державу. Матеріал підготував Петро АНТОНЕНКО

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин