Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Україна, велика аграрна держава, має всі передумови виробляти пальне з рослин”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

КОЛИ Ж БУДЕ ВІТЧИЗНЯНЕ БІОЛОГІЧНЕ ПАЛИВО?

Слово Просвіти, №32 за 2007 рік

Мережа ресторанів “Мак-Дональдз” оголосила, що автопарк її вантажівок у Великій Британії працюватиме на біодизелі, який вважають екологічно чистішим. Використану олію з її дев’ятисот ресторанів збиратимуть щотижня і перероблятимуть на пальне, що міститиме 85 % кухонного жиру та 15 % ріпакової олії. Як вважають, використання біопального значно знизить викиди вуглекислого газу. Планується переробляти шість мільйонів літрів олії щороку. “Мак-Дональдз” уже запровадив подібну ініціативу в Австрії. Організація Ґрінпіс схвалила таке ноу-хау, назвавши його гарним прикладом для інших компаній. Святослав МІЗЕРНЮК СВІТОВИЙ ДОСВІД Першу спробу отримання біо! дизеля з рослинних жирів 1853 ро! ку здійснили вчені E. Дюффі та Дж. Патрік задовго до запуску першо! го дизельного двигуна. Десятого червня 1893 року в місті Ауґсбург (Німеччина) Рудольф Дізель вип! робував свій перший одноцилін! дровий двигун завдовжки 3 м та вагою 4,5 тонни. Двигун вибухнув та ледь не вбив винахідника. На згадку про подію 10 червня прого! лошено Міжнародним днем біоди! зеля. У 1900 році на Всесвітній виставці в Парижі Дізель проде! монстрував свій двигун та отри! мав головну нагороду. Рудольф Дізель вірив у перспек! тивність біопалива для своїх двигу! нів. 1912 року він сказав: “Викорис! тання рослинних жирів для вироб! ництва палива може видаватись не! суттєвим зараз, але з плином часу такі жири стануть настільки ж важ! ливими, як продукти з нафти та ву! гільної смоли в наш час”. Через дев’яносто років біопа! ливо стало реальною альтернати! вою звичайному дизельному. Цьо! го вимагає турбота про чисте дов! кілля та економічна доцільність. Обсяги виробництва біодизеля у світі стрімко зростають. Загалом дизельне паливо, виготовлене з нафти, дешевше, ніж біодизель, проте різниця цін змінюється на користь останнього — внаслідок постійного зростання цін на нафту та завдяки урядовим субсидіям для виробників біодизеля. Упро! довж 1990!х заводи для виробниц! тва біодизеля спорудили у бага! тьох Європейських країнах, зокре! ма у Чехії, Німеччині та Швеції… Франція розпочала власне вироб! ництво біодизеля з рапсової олії… Нині мільйони автомобілів у Європі працюють на біодизелі. Він вико! ристовується у чистому вигляді (В100) або як суміш зі звичайним дизельним паливом. ДЖЕРЕЛО БІОЕНЕРГЕТИКИ — СЕЛО Розвиток біоенергетики почав стрімко набирати обертів у 90!х ро! ках минулого століття. З олійних культур виробляли паливо безпосе! редньо на полі — з ріпаку, соняшни! ка, сої, кукурудзи… І тут!таки зап! равляти ним сільгосптехніку! У Європі через 15 років 60 % сільськогосподарських земель займатимуть саме “енергетичні” культури, з яких потім виробляти! муть біодизель, біогаз, біоетанол та інші види біопалива. Адже біо! пальне — це незаперечна альтер! натива таким енергоносіям, як бензин чи дизельне паливо, які з кожним роком дорожчають через дефіцит нафти у світі. Федір Думініка Василь ВОВК, м. Київ Дружна спільнота сільських жителів завжди разом і в радості, ів горі. До такої гармонійної роди! ни можна зарахувати успішну сі! мейну агрофірму “Хлібодар” ми! колаївських землеробів на чолі з досвідченим керівником Федором Кириловичем Думінікою. Засно! ване господарство 7 квітня 2003 року в рамках проекту “Розвиток промислового страусівництва”. На його базі створено племінний, ГЕКТАР РІЛЛІ — ТОННА БІОДИЗЕЛЯ Нині світове виробництво біо! дизеля набирає обертів: галузь під! тримують уряди багатьох країн сві! ту, зокрема у ЄС, Туреччині… Не відстають і на Американському континенті та в країнах Азії… Знач! но зріс попит на біодизель у Німеч! чині й Австрії — на заправках його обмаль. Адже кількість автомобілів, що працюють на біодизелі, стрімко зростає, оскільки таке пальне де! шевше, аніж звичайне дизельне. Крім того, біодизель додають і як п’ятивідсоткову добавку до зви! чайного дизпалива, що здешевлює його та не потребує жодних змін у вже існуючих дизельних двигунах. Аналітики агентства “Oil World” передбачають, що наприкінці ни! нішнього року світове виробництво біодизеля сягне 15 мільйонів тонн. Не обминув бум виробництва біо! палива і сусідню Польщу. Її уряд прагне змінити загальнопаливний баланс, аби частка біопалива у ньо! му становила не менше 5 %. Які ж ринкові механізми для цього зап! роваджують? Це і преференції фермерам, які вирощують потрібну сировину, і підтримка виробників, яким надають податкові пільги… Не дивно, що європейці уже оцінюють гектар ріллі як можли! вість одержувати з неї, засіявши ріпаком, одну тонну біодизеля… У Росії, де є вдосталь нафти і газу, також працюють над вироб! ництвом пального з рослин. У нас альтернативні енергоно! сії поки що не “в моді”… Може, то! му, що чимало високопосадовців (які не проти залишити у своїй ки! шені частину прибутків від поста! чання російських енергоносіїв!) сприймають альтернативну біое! нергетику як ворожу. Але ж залеж! ність від російської нафти і газу загрожує економічній незалежнос! ті України! — В Україні, як і в Європі, сиро! виною для біодизеля є ріпак, — розповідає Юрій Хоменко, керів! ник відділу енергетики та альтер! нативних видів палива Міністерс! тва аграрної політики України. — За врожайністю ріпаку ми поступа! ємося багатьом державам ЄС: єв! ропейці мають з одного гектара в середньому 30—35 центнерів, у нас 16—18. Але і цей ріпак майже повністю вивозимо за кордон. То! му головною метою нашого мініс! терства є розвиток в Україні потуж! ної сировинної бази з вирощуван! інкубаційний комплекси, ферми! супутники для молодняку й товар! них страусів. Спеціалісти розро! били й відпрацювали програму дволінійного внутрішньопородно! го розвитку поголів’я. Агрофірма не обмежується ек! зотичним продуктом, також роз! водить свиней високопродуктив! них м’ясних порід. “Хлібодар” — елітне насіннєве господарство, яке займається ви! рощуванням зернових, технічних і маслинових культур: озимої пше! ниці, озимого і ярого ячменю, ку! курудзи, гороху, виведених вітчиз! няним селекційно!генетичним інститутом. У природоохоронній зоні Христофорівського лісництва в мальовничому місці серед чистих джерел є став загальною площею Фото Олександра Литвиненка ня ріпаку і виробничих потужнос! тей — для одержання біодизеля. Теоретично навіть із того ріпаку, який вирощуємо, можна виробля! ти щороку по 200 тисяч тонн біоди! зеля. А це немало! Якщо зважити на те, що витрачаємо 5,218 млн. тонн дизельного палива взагалі, з яких 1,9 млн. тонн імпортуємо. Тим часом Німеччина одержує на рік 2 млн. тонн біодизеля з рослин… Звісно, в Україні заводів, які пере! роблятимуть сировину з рослин на біодизель, ще немає, але цього ро! ку посівні площі під ріпак збільше! но удвічі. Уже два роки держава на! дає дотації сільгоспвиробникам: доплачує по 100 гривень за гектар озимого ріпаку, за ярий — 65. У 12 областях України вже пра! цюють невеличкі дослідні чи кустар! ні підприємства, які виробляють біо! дизель. Але заковика у тому, що у нас досі немає затвердженої нор! мативно!технічної документації та ринку збуту, тому і біопальне вироб! ляють тільки для власних потреб. Сьогодні у селянських господарс! твах з’являються установки з Поль! щі, Чехії — для виробництва біоди! зеля. Їхня продуктивність — 200— 400 літрів на добу. І вони настільки компактні, прості та невибагливі у застосуванні, що їх можна “припар! кувати” на будь!якій межі поля чи городу, і відразу на місці вирощу! вання сировини забезпечувати ма! шини біопальним! Тож селяни жар! тують, що біодизель навіть прості! ше “гнати”, аніж самогон… ЯКІСТЬ БІОДИЗЕЛЯ Пальне з рослинної сировини змушує створювати нові заводи з ви! водного дзеркала сімнадцять гек! тарів. Потрійний каскад ставків дає можливість отримувати еко! логічно чисту рибу. Здавна відомо, що де пасіка — там урожай і здоров’я. Про це пам’ятають у “Хлібодарі”. Успіхи агрофірми “Хлібодар” стали можливими завдяки щоден! ній копіткій, творчій і наполегливій роботі високопрофесійного колек! тиву працівників під керівництвом авторитетного не тільки в своєму рідному селі Піски, а й далеко за межами Миколаївської області Федора Думініки і його надійної помічниці, комерційного директо! ра Валентини Пушкарьової. За високі показники в роботі фахівці аграрного цеху нагород! жені дипломами міжнародних виставок!ярмарків. готовлення устаткування для нього. Над проблемою працює Науково! дослідний інститут екобіотехнологій і біотехніки Національного аграрного університету України. Його вчений, доктор технічних наук, професор Ва! лерій Дубровін розмірковує: “Згадані установки працюють за “половинчас! тою” технологією: пальне не очищу! ють, тому в ньому є домішки води, метанолу, що робить його отруйним. Через це автомобіль після 20 тисяч кі! лометрів пробігу вийде з ладу, зазна! чають німецькі вчені. Отже, варто ку! пувати таке устаткування, яке забез! печить потрібну якість біодизеля. Йо! го практичне застосування досліджу! ють кілька лабораторій нашого уні! верситету, одна з них спеціалізується винятково з біодизеля. Стандарт якості пального відповідає європей! ському. За цими стандартами необ! хідно створювати і лабораторію якос! ті біопалива. І тоді ми не заливатиме! мо у наші двигуни невідомо що…” Інша проблема, на якій загос! трює увагу вчений, — завод із ви! робництва біодизеля. Для нього можна закупити імпортне або ж створене вітчизняними розробни! ками устаткування. Останнє окупає проект за 2—4 роки і зменшує ін! вестиції у 3—5 разів, залежно від вартості сировини та обсягів ви! робленого біопалива. А український бізнес уже сьогодні готовий вклада! ти кошти у такі новітні технології. Україна, велика аграрна дер! жава, має всі передумови вироб! ляти пальне з рослин, а село може стати потужним джерелом різних видів біопалива з сої, кукурудзи… Маємо в державі також багато спиртових заводів, здатних вироб! ляти біоетанол з картоплі й зерна, який як добавка до бензину зде! шевлює його. До речі, найбільші світові виробники біоетанолу — США і Бразилія. Остання щороку з цукрової тростини виробляє 10 млн. тонн цього продукту. Майже ніякого прибутку не дає поки що і щорічний український ре! сурс біомаси (понад 100 млн. тонн соломи й очерету). А з 50—60 кі! лограмів соломи можна одержати 4 кіловат!години електроенергії. Наші європейські сусіди дове! ли: виробляти біопаливо економіч! но вигідно, і це додатково убезпе! чує економіку країн ЄС від можли! вих перебоїв із постачання нафти. Цьому сприяють і новітні техноло! гії. Лише у нас (за старою, ще ра! дянською звичкою) в атомну енер! гетику чи традиційний видобуток корисних копалин вкладали і вкла! дають мільярдні кошти, а для такої перспективної, державної ваги справи, як біодизель, — поки що лише 70 млн. на кілька років.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин