Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без металевих слів і без зідхань даремних По ваших же слідах підемо хоч на смерть!” Олена Теліга · с. 9сторінка оригіналу ↗

ОЧЕВИДЕЦЬ І ЛІТОПИСЕЦЬ ОСИП МАКОВЕЙ — НАШ СУЧАСНИК До 140-річчя від дня народження

Слово Просвіти, №32 за 2007 рік

Мирослава МЕДИНСЬКАMКОВАЛЬЧУК, дочка учнів О. Маковея Стоїмо на порозі 140!річчя від дня народження видатного україн! ського письменника Осипа Мако! вея, який прийшов у світ 23 серпня 1867 року в Яворові на Львівщині. Його літературна, педагогічна, громадська діяльність тісно пов’я! зана з містом Заліщиками, що на Тернопіллі. Тут він був директором учительської семінарії, тут заявив про себе як прихильник дум і споді! вань українського народу, побор! ник правди і справедливості. Про це свідчить його літературна спад! щина. У поетичних і прозових творах О. Маковея правдиво відображені картини з життя галицьких та буко! винських селян, інтелігенції, події історичного минулого. Він зробив значний внесок у розбудову освіти, у розвиток педагогічної думки в Ук! раїні. Перу письменника належать цикли поезій “Гірські думи”, “Гайда! мацькі пісні”, “Думки і образки”, по! ема “Ревун”, оповідання, повісті “Залісє”, “Ярошенко”, збірка “Кро! ваве поле” та інші. Відомо, що творчість видатного письменника в умовах панування чужої держави зазнавала антиукра! їнського утиску. Та все!таки він про! довжував писати для народу, підні! мав його дух, кликав до боротьби своїм словом. Помітне місце у творчому до! робку О. Маковея займає сатира, зокрема поема “Ревун”. Цей твір написано 1910 року, а надруковано через рік. Створена майже 100 років тому поема О. Маковея “Ревун” не втрачає акту! альності й сьогодні. Автор у гумо! ристично!сатиричній формі подає історію політичної кар’єри “страш! ного патріота, пана посла Ревуна”. На початку поеми письменник змальовує дитячі й гімназійні роки життя Мирка Ревуна. А далі пока! зує його громадсько!політичну ді! яльність. Ревун її розпочинає в га! зеті “Діло”, але мріє стати послом (депутатом): Лиш посольство — це життя. Мету Ревуна поет пояснює у викривальному плані. Посол (“хай він буде і худоба, і дурак із дураків”) — “незаймана особа”, має змогу об! дурювати своїх виборців, торгувати їхнім довір’ям. Аби стати послом, Ревун організовує селян, усе робить для того, щоб здобути прихильність виборців. Він клянеться солодкими словами, що за хлопа “дасть і кров, аби він лиш був здоров”. Але, будучи обраним, справжньої корисної ді! яльності в парламенті не показав. На засіданнях він “не відзивався, слу! хав інших і дрімав”, промов не виго! лошував, а при суперечках страшен! но ревів. Під час однієї такої супе! речки кинувся до міністра і “сердезі вибив зуба!” Звітуючи про свою посольську діяльність і не маючи про що розпо! відати, Ревун говорить про вибитий міністрів зуб як доказ його “роботи” в парламенті. Невідповідність між словами і вчинками цього посла, показ його бездіяльності в дусі лю! бові до народу, демагогічне маску! вання — тема поеми О. Маковея “Ревун”, яка не втратила свого піз! навального й художнього значення. Знайомлячись із її змістом, сучас! ний читач має можливість відчути актуальність твору і в наші дні. Адже Верховна Рада переповнена “реву! нами”, тобто політичними хитруна! ми і демагогами. Саме таких політи! ків О. Маковей називав “дурисвіта! ми з патріотичними фразами на гу! бах”. Такі нардепи, як і персонаж пое! ми О. Маковея “Ревун”, ставлять перед собою завдання: “Де лиш ступиш, там реви! Про що хоч реви, та дуже, будеш славний і за день”. Сатиричні твори займають ва! гоме місце у різноманітній спадщи! ні О. Маковея. Про це писали до! слідники його творчості Ю. Мель! ничук, О. Засенко. Багато сил від! дав дослідженню життєвого і твор! чого шляху О. Маковея видатний лі! тературознавець, доктор філоло! гічних наук Ф. Погребенник. Автор! ці цих рядків пощастило особисто знати Ф. Погребенника, людину ен! циклопедичних знань, щедрої душі. Він неодноразово спілкувався з мо! їми батьками!педагогами, учнями О. Маковея, які ділилися спогадами про свого професора. Осип Маковей — одна зі знач! них постатей в історії української лі! тератури кінця XIX—початку XX сто! ліття. І. Франко писав про нього: “Осип Маковей — талановитий но! веліст і поет, чоловік щирий і прав! домовний”. Життєвий шлях О. Маковея за! кінчився 21 серпня 1925 року в За! ліщиках, де його й поховано. Ім’ям видатного письменника у Заліщиках названо вулицю і прову! лок, а також середню школу, в якій створено кімнату!музей О. Мако! вея. На колишній семінарії встанов! лено барельєф, а напроти у сквері споруджено пам’ятник письменни! кові. У місцевому краєзнавчому му! зеї діє постійна експозиція, що вис! вітлює життя і творчість О. Маковея. Він тут жив, творив і здобував шану українського народу. Слава імені Осипа Маковея не меркне з роками.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин