“Людина — найбільше багатство держави”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
ВІДРОДИМО ЕКОЛОГІЧНУ ПРОСВІТУ Роздуми після телепередачі
Слово Просвіти, №32 за 2008 рік
Михайло КУРИК, професор На Першому Національному каналі, в програмі “Український вимір” відбулася чергова телепередача, присвячена важливій проблемі для України: чи справді має місце демографічна криза і які причини такого стану? У передачі взяли участь троє експертів, які представляли різні структури. Це були представники МОЗ України, Центру демографічних досліджень при НАН України і громадської організації, що займається проблемами здоров’я дітей. Учасникам планової дискусії перед початком програми було роздано статистичні дані про смертність людей в Україні за 2006 — 2007 роки. Вони свідчать, що за останні два роки в Україні померло понад мільйон осіб, із них майже 10 % — від так званих зовнішніх причин (ДТП становлять майже 2 % і зростають, нещасні випадки на воді, пожежі, стихійні лиха, алкогольні отруєння, самогубства тощо). Уже навіть ці цифри, які не охоплюють усіх причин демографічної кризи в країні, вражають тим, що за роки незалежності Україна із високорозвиненої республіки колишнього СРСР перетворилася на вимираючу країну в Європі. Достатньо назвати лише таке: з 1993-го (рік початку депопуляції населення України) держава втрачає щорічно стільки ж людей, скільки складає населення м. Білої Церкви (Київська область). Цифра вражає. Довкола причин такої депопуляції розгорнулася дискусія між ведучою і учасниками передачі. Ведуча відстоювала основну тезу: все залежить від людини, вона повинна дбати про те, щоб берегти себе, вести здоровий спосіб життя і не хворіти. Експерти підкреслювали, що без турботи держави про людей, їхнє здоров’я, без чіткої демографічної політики розвиток держави неможливий. Саме така дискусія і спонукала мене як одного з її учасників написати ці рядки. Скільки ж нас залишиться років через двадцять п’ять — 25, 20 чи 15 мільйонів? Не розкривши причин екологічного геноциду нації й не вказавши шляхів виходу із такого ганеб-
Фото Олеся Дмитренка ного стану, може статися, що здобувши незалежність для українців, врешті-решт дійдемо до того, що в Україні не залишиться корінних жителів. Етнічні українці будуть у місцях так званої резервації: Канаді, Гренландії, Австралії. Для вивчення проблем впливу довкілля на здоров’я дітей у постчорнобильський період організовано громадський Український інститут екології людини. З 1992 року Інститут проводить постійний моніторинг стану здоров’я дітей в умовах так званого організованого дитинства (дитячі садки,
школи). Інститут обстежив за ці роки майже 7 тисяч дітей різного віку, переважно в столиці й області. Аналіз такого статистичного матеріалу, який дає можливість виявити вплив довкілля на стан здоров’я дітей, дає змогу зробити низку важливих висновків. Хто винен у всьому тому, що є? Самі люди і, в першу чергу, всі, хто ці роки керував і керує державою. Всі гілки влади. Все мало б бути підпорядковано ідеї розвитку людини, збереженню її здоров’я, починаючи з дитинства, адже людина є найбільшим багатством держави. Натомість з часів незалежності всі структури влади (окрім освітян) ніби не помічають проблем дітей. Через занедбаність екології, держава унеможливлює виховання здорових і щасливих дітей. Коли нині серед дітей дошкільного та шкільного віку відносно здорових лише 20 %, а в окремих реґіонах значно менше, коли на 100 новонароджених лише 40 можна вважати відносно здоровими, то
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
