Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Людина — найбільше багатство держави”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

ЖОРСТОКІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПСИХІАТРИЧНОЇ СИСТЕМИ

Слово Просвіти, №32 за 2008 рік

Надія КИР’ЯН Відкрила засідання головний редактор газети “Известия в Украине” Яніна Соколовська. Вона повідомила, що в Україні нещодавно працювала міжнародна комісія, яка перевіряла стан психіатричних закладів і зробила невтішні висновки, які ніде не були опубліковані. — Серце болить, коли дивлюся на те, що відбувається, — сказав Руслан Імереллі, президент Всеукраїнської громадської організації інвалідів — користувачів психіатричної допомоги “Юзер”. — Дізнався, що представники міжнародної комісії з Польщі, Німеччини склали декларацію на підставі перевірки. Західні фахівці заявили, що з таким станом психіатрії нас у Європу не візьмуть. Це документ чесний і відвертий, але, вважаю, надто толерантний. Наша держава займається геноцидом проти психічно хворих пацієнтів — хоч би тому, що не звертає уваги на цю проблему. Нема волі політичного керівництва, щоб змінити ситуацію. Комісія поїхала, а все лишилося, як було. Адже наші найвищі посадовці не лікуються в українських лікарнях, тому їм байдуже, що там відбувається. Соціальної психіатрії у нас немає. Свого часу при Павлівській лікарні створили Центр медико-соціальної реабілітації, який украй потрібний. Центр було створено для початку соціальної реабілітації й поширення її в усій Україні. Багато хто давав гроші на цей центр, зокрема виділяли допомогу від Фонду Катерини Ющенко. Нині цього центру фактично не існує — там порядкують якісь іноземні фармацевтичні компанії. Вважаю, що за це хтось повинен нести відповідальність. Наступна наша акція буде спрямована до мера Києва — з метою повернути Центру його справжнє призначення. Учасникам прес-конференції продемонстрували знімки, зроблені представниками іноземної комісії, які засвідчують жахливий стан психлікарень: душевнохворі перебувають по 20 осіб в одній палаті, туалети, душові кабіни в поганому стані, у їдальні, наче у в’язниці, ґрати, від яких на Заході давно відмовилися. Ці фотознімки прокоментувала Ірина Король, представник Асоціації психіатрів України. — Я зрозуміла з цих фото, що представники німецько-польської асоціації психічного здоров’я багато бачили, але лише те, що їм показували. Вона продемонструвала свої фото однієї з типових міських лікарень: палата для літніх людей, яких невідомо чи хто й відвідує: страшні схудлі пацієнти, деякі лежать на самому матраці, без простирадл, палата з “туалетом” — у ній відро, уся палата просякнута цим запахом… Розповіла, що нерідко під час відвідин лікарень комісією проблемних хворих зганяли в одне приміщення, зачиняли двері й казали, що це приміщення не використовують. Потрібно змінювати нашу психіатричну систему радикально, вивести її з допотопного стану. Самими пігулками ще нікого й ніде не вилікували. Головне — приділяти велику увагу внутрішньому стану особистості, адже від того, наскільки пацієнт буде відкритий до лікаря, настільки успішною буде реабілітація. У стаціонарі психічно хворі не повинні проводити багато часу (не більше двох місяців). Є хвороби, коли досягти повного одужання неможливо. У цьому випадку одужанням можна вважати досягнення найприйнятнішого для пацієнта рівня благополуччя, повернення його до праці, життя в суспільстві. Потрібно, щоб змінилося наше ставлення до психічно нездорових людей, щоб не було дискримінації за цією ознакою. Особливо неприйнятне довгострокове перебування в стаціонарі дітей. Дитина після цього нерідко стає на асоціальний шлях розвитку. Потрібно навчати батьків, допомагати їм у біді. Олена Разліванова, голова комітету “За досконалу психіатрію” наголосила, що лише представники інших держав змусили наше керівництво побачити й почути те, чого вони не хотіли ні чути, ні бачити. Цю проблему можна подолати лише спільними зусиллями. Велику роль повинні відіграти ЗМІ, щоб привернути увагу громадськості. Експерти відзначили, що в Україні надзвичайно велика кількість хронічних хворих — адже ті методи, які в нас застосовують, не дають належних результатів. Суспільству потрібно створити навколо хворої людини такі умови, які спонукали б її до спротиву хворобі. Адже нерідко психічно хворими стають люди з чутливою душею, які не витримали наших умов життя. Зокрема, до Асоціації психіатрів нещодавно надійшов лист-скарга пацієнта з діагнозом “розумово відсталий”, у якій він пише, зокрема, таке: “Від лікування у відділенні… у мене залишилося надзвичайно неприємне відчуття, яке можна порівняти хіба що з соціально-політичною ситуацією в нашій державі або з глобальним соціальним і екологічним станом як цивілізації, так і планети, що взаємопов’язано”. Все-таки потрібно відзначити: за 17 років досягнуто певного прогресу. Нині у кожного пацієнта є власне ліжко (у 80-х роках було два ліжка на трьох). Цими днями відбулося засідання прес-клубу газети “Известия в Украине” та прес-центру “Главред-Медіа” “Жорстокість української психіатричної системи: висновки міжнародної комісії”. Озвучили такі статистичні дані: в Україні офіційно перебуває на обліку майже один мільйон 200 тисяч громадян з порушенням психіки. Насправді їх значно більше, бо люди бояться звертатися до лікарів з такими проблемами. Не таємниця, що психіатрію за тоталітарних часів неодноразово використовували як засіб боротьби з інакодумцями, а з кримінальної хроніки відомо, що часом задля досягнення якихось власних меркантильних цілей багаті й впливові родичі часом запроторювали туди своїх близьких. Факт, що психіатричні лікарні в нашій державі традиційно належать до найзакритіших закладів. Та й у суспільстві ставлення до душевнохворих неоднозначне: їм тяжко влаштуватися на роботу, вони позбавлені належної уваги й опіки. За прогнозами вчених, якщо суспільство не втрутиться і все буде розвиватися як нині, то на 2020 рік інвалідність із психіатрії вийде на друге місце після серцево-судинних захворювань.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин