“Зайди не здатні усвідомити, що корінне населення живиться енергією рідної землі”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
ОПТИМІСТКА З НЕПРОСТОЮ ДОЛЕЮ
Слово Просвіти, №32 за 2008 рік
Наталя ГАТАЛЬСЬКА, голова осередку “Світець” Волинського краєзнавчого музею Живе в обласному центрі Волині — Луцьку — хороша людина: велика оптимістка з непростою долею, потужна творча особистість, байдужа до матеріальних статків, відважна, мужня жінка й водночас любляча й ніжна мама, бабуся, сестра та вірна подруга, душа кожного товариства. Зозуля накувала ювілярці уже шість десятків. Але ця моторна бадьора життєрадісна жінка з юнацькою усмішкою та осяйним виразом обличчя продовжує дивувати гострим розумом і блискучою пам’яттю, наполегливістю у досягненні поставленої мети і безкомпромісністю. Поетична, палка натура, непримиренна до фальші й лицемірства. В найжорстокіші часи нищення нашої національної культури об’їздила всю Україну, розповідаючи людям про високу поезію, пристрасне слово і світлу надію Лесі Українки й Ліни Костенко, Тараса Шевченка й Івана Франка, Володимира Сосюри й Павла Глазового. Галина Володимирівна Кажан (дівоче прізвище Рудюк) народилася 25 липня (за документами — 11 серпня) 1948 року в селі Гайки Турійського району на Волині в селянській родині. У дошкільному віці переїхала з батьками до селища Іваничі, де у школі №1 здобула середню освіту. Після успішного закінчення школи 1967-го вступила на навчання до Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка- Карого. Навчалась у класі акторської майстерності народного артиста України, професора Анатолія Скибенка. Закінчила цей навчальний заклад 1971 року. Відтоді назавжди пов’язала свою долю зі сценою. Трудовий шлях актриса розпочала в Закарпатському театрі драми міста Ужгорода. Творчий професіоналізм і громадянська свідомість виховувались і гартувались серед корифеїв Львівського академічного театру ім. Марії Заньковецької, якому присвятила дев’ять років життя. 1980 року Галина Кажан повернулася на рідну Волинь і почала працювати артисткою обласного музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. 1985-го актриса стала лауреатом республіканського конкурсу серед майстрів художнього слова і 1986-го перейшла на роботу у Волинську обласну філармонію, де створила Театр одного актора. Водночас займалася про-
Олена ШУЛЬГА Наталія Петрівна Савчук народилася у стародавньому волинському містечку Дубні, у благословенному краї, де кожен метр землі дихає славою предків та їхнім високим духом. Тут, біля занедбаного замку князя Костянтина Острозького, минало її дитинство. Спостерігала, як польський костел перетворили на комору, та й молитися в ньому стало нікому — поляки поспіхом виїжджали на етнічну батьківщину. Система войовничого атеїзму руйнувала храми, не з’ясовучи, православний чи католицький, але не могла знищити віри в людських душах. Зайди не здатні усвідомити, що корінне населення живиться енергією рідної землі. Саме земля — свята і грішна — допомагала людям не втратити віри і кликала до боротьби. Історична, генетична пам’ять — це те, на чому стоїть народ, нація. Родинні гени кличуть до джерел. Тож плюндрування та зневага викликали лише глибоко прихований спротив, який інколи виривався назовні. Волинські перекази і легенди, народні пісні залишали в дитячій пам’яті глибокий слід. І хоч дорослі уголос говорили далеко не все, дитяче серце відчувало несправедливість і кривду, які терпів рідний народ. Саме тому після закінчення школи у самому серці Волині — Здолбунові Наталка вступила на українське відділення філологічного факультету Рівненського педагогічного інституту. Учителюючи, мала змогу не лише донести до дітей своїх земляків знання з рідної мови, а й прищепити любов до глибинних джерел слова, до витоків прабатьківської землі. Невдовзі молоду вчительку запросили на роботу до відділу освіти Здолбунівсько-
Галина Кажан у ролі Марусі Чурай світництвом, гастролювала Україною, своєю творчою діяльністю сприяла відродженню української мови та національної культури. Талановита актриса Галина Кажан створила і зіграла на сценах України іза кордоном цілу низку моновистав за творами українських та зарубіжних класиків. Це, зокрема, “Маруся Чурай” і “Берестечко” за романами у віршах Ліни Костенко, “Дума про Україну” за поезіями Тараса Шевченка, “Яка це музика — любов!” за поемою “Мазепа” Володимира Сосюри, “Монологи експонатів фашистського концтабору” (за творами волинського поета Олександра Богачука). Особливо близькі актрисі жіночі образи, доля жінки. Серед моновистав Галини Кажан — яскраві “Одержима”, “Вогонь моїх пісень”, “Та вір мені, що я тебе любила” за творчістю Лесі Українки, “Святая святих” за повістю Володимира Яворівського “Автопортрет з уяви”
го району. Вона погодилася, бо розуміла, що зможе впливати на навчальний процес не в одній школі, а в цілому районі. Згодом перейшла в управління освіти Рівненської області. Тут розробила програми народознавчих курсів, факультативів, конкурсів, гуртків, виховних заходів для шкіл та вищих навчальних закладів Рівненщини.
прочитанні літературних творів”, який полонить слухачів високим професійним і науково-методичним рівнем. Галина Володимирівна — постійна ведуча міжнародних фестивалів українського фольклору “Берегиня” (Луцьк), “Покуть” (Харків), “Роде наш красний” (Київ), “Дзвени, бандуро, в козацькім краю” (Дніпропетровськ) та інших. Тривалий час пані Галина працювала на студії Волинського телебачення, створивши багато цікавих та корисних програм і передач про незвичайні людські долі та видатні місця України, мальовничі куточки природи і красу рідного краю. Її статті в періодиці захоплюють широтою інтересів, своєрідністю світобачення, щирістю, мовною вишуканістю. Заслужена артистка України Галини Кажан підтримує всі культурно-мистецькі заходи, які проводять національно-патріотичтижних навчальних закладів країни. Та перемоги на конкурсах — не найважливіше, вважає пані Наталя. Суттєво, щоб усі школярі долучилися до знань про власний народ, тож з її ініціативи створюють українознавчі світлиці та куточки майже в усіх школах області. Наталія Петрівна була серед ініціаторів святкування 100-річчя з дня народження ганізаторів акцій-мандрівок волинських просвітян шляхами І. Я. Франка “Від Колодяжного до Нагуєвич” (2006 р.), на батьківщину Т. Г. Шевченка “На прощу до Тараса” (2007 р.). Торік волинські просвітяни обрали Галину Кажан головою обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”. Народний художник України Тетяна Галькун зі створеного артисткою сценічного образу написала портрет великої просвітительки минулого Галшки Гулевичівни. Саме цей портрет відкриває експозицію виставки “Одержима Україною”, яку відкрили у Волинському краєзнавчому музеї до ювілею просвітниці. На виставці експонують фотодокументи, афіші, сценічне вбрання, фраґменти декорацій. Створені актрисою образи героїв моновистав яскраво ілюструють не лише сторінки національної історії й культури, а й малюють портрет нашої видатної сучасниці.
тема пильнувала, щоб до краян не потрапили ті, хто не вписувався у тло комуністичної ідеології. Тому повертає нині волинська громада ні, не забуті, а лише замовчувані імена. Десятиріччями вони незаслужено залишалися на узбіччі нашої духовності. Тож Наталія Савчук прагне донести до краян правду про видатних земляків, вона — активна дописувачка обласної та всеукраїнської преси. І це жодним чином не пов’язано з її посадовими обов’язками, це веління душі. “Вірю в майбутнє України!” — таке її кредо. Діяльність пані Наталі знаходить підтримку родини. Дочка Оксана — послідовниця матері, філолог за фахом, кандидат наук, одну з перших наукових розвідок у 90-ті роки присвятила творчості раніше замовчуваного видатного українського письменника Уласа Самчука. Племінниця Олена Єфімчук — лауреат Всеукраїнського конкурсу “Гранослов”, українсько-німецької премії Олеся Гончара. Сестра Марія, архітектор за фахом, — найближча подруга й однодумець, завжди підтримує порадою й ділом. Чоловік прихильно ставиться до переконань дружини і сприяє в усіх її починаннях. Тож у родині панує злагода і гармонія. Людина глибоко віруюча, Наталія Петрівна разом із близькими щонеділі відвідує богослужіння. Але похід до храму не вважає найголовнішим: важливо, щоб Бог був у душі. Із певністю може сказати, що завжди дотримувалася Божих заповідей. Педагогічну діяльність продовжує і нині як учитель української мови і літератури, постійний член журі українознавчих конкурсів України й області. Вона член обласного правління Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка і має ще багато ідей і творчих задумів.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
