“Зупинімо безконтрольне поводження з найбільшим багатством України”. · с. 4сторінка оригіналу ↗
СЕЛО І ЛЮДИ
Слово Просвіти, №32 за 2008 рік
ІЗ ГЛИБИНИ ВІКІВ Володимир Сериченко за фахом фізик, але залюблений в історію рідного краю і цілком обґрунтовано вважає себе, як і багатьох односельців, козаком. Захоплено розповідає про тисячолітню історію села, що було одним із форпостів чернігівських князів. Про те, що люди мешкали тут тисячі років тому, свідчать 20 давніх стоянок, поки що законсервованих і недосліджених. У школі є музей: там можна дізнатися про цікаві назви вулиць Петрушина — Теленьовщина, Почепньовщина, Гонча (остання назва пов’язана зі здавна поширеним тут полюванням). Село споконвіку ділиться на Гору й Низ, навіть на вигляд верхня його частина вища метрів на 12, і завжди існувала навіть різниця в характерах горян і низовиків. А сторічна сільська церква — на найвищій, як і заведено, позначці села, пам’ятка дерев’яної архітектури Полісся. Селяни пишаються своїм знаменитим земляком, відомим українським письменником Володимиром Дроздом, чия творчість у світосприйнятті, у мовній стихії міцно пов’язана з рідним краєм. Володимир Григорович кілька років тому я напівдетективна історія почалася з того, що мешканці досить великого села Халявин під Черніговом почали писати листи в засоби інформації з приводу того, що під селом “розпочато будівництво об’єкта невідомого призначення”. Оскільки вищий і єдиний орган державної влади на селі — місцева сільська рада — нічого не міг пояснити землякам щодо таємничого самобуду і “шкідливості цього виробництва”, то 6 червня сільрада подала звернення до Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області. В цьому листі прохання державного органу “провести перевірку на законність та цільове використання земельної ділянки, огородженої на початку червня 2008 року Ковтуном Віктором Володимировичем, керівником фермерського господарства “КВВ”. Далі в листі розповідається, що ділянка, площею майже 0,80 гектара є частиною земельної ділянки 50,80 гектара, наданої в постійне користування Ковтуну ще в грудні 1992 року, яку вже 10 років ніхто не обробляє, навіть податок на неї не сплачує. Але особливо стурбувало сільську раду те, що оту відгороджену ділянку планує фермер для “обробки неметалевих відходів”. Зауважте: поки що все на рівні чуток. Тривалий час влада в селі не могла “вибити” з Ковтуна якихось даних, що ж він затіяв будувати на сільській околиці. Той просто ігнорував сільраду й односельців. За словами сільського голови Алли Лісової, Ковтуна неможливо було змусити протягом років сплатити пода-
Юні петрушинці
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
