Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Абетка відомих імен · “Пишаємося тим, що маємо таких земляків”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

НЕВТОМНА ДОСЛІДНИЦЯ ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ НАУКИ

Слово Просвіти, №32 за 2009 рік

Євген БУКЕТ Фото автора — Галино Миколаївно, що входить до кола Ваших наукових інтересів, окрім історії математики? — До березня 2007 року я працювала у відділі теорії випадкових процесів Інституту математики НАН України, займалася питаннями граничних теорем теорії випадкових процесів (граничний розподіл функціоналів від послідовності сум незалежних випадкових величин, граничні теореми для певних функціоналів від випадкових блукань й інтегралів від броунівського процесу тощо), питаннями абсолютно неперервних зсувів імовірнісних мір, а також питаннями асимптотичних оцінок для мір у функціональних просторах. Отримані результати опубліковано у 25 наукових працях. Стаття “О некоторых асимптотических представлениях для гауссовой меры в гильбертовом пространстве”, надрукована у збірнику “Теория случайных процессов” 1974 року, з часом виявилася однією з перших у новому напрямі досліджень — теорії малих відхилень випадкових процесів, який нині активно розвивається в різних наукових школах світу. На неї є багато посилань. За результатами досліджень брала участь у кількох міжнародних конференціях, зокрема у Вільнюських з теорії ймовірностей і математичної статистики, бувала у наукових відрядженнях у Швейцарії, Італії. З липня 2007 року працюю в Національному педагогічному університеті імені М. Драгоманова. — Із чого почалося Ваше захоплення історією математики? — Через товариство “Знання” України у 80-х роках ХХ ст. я організувала кілька поїздок співробітників Інституту математики місцями, пов’язаними з життям і діяльністю видатних математиків — Георгія Вороного (на Чернігівщину в село Журавку Варвинського району), Михайла Кравчука (на Волинь), Михайла Остроградського (на Полтавщину в село Хорішки), Віктора Буняковського (на Вінниччину в місто Бар). Під час поїздок відбулися лекції-зустрічі з місцевою молоддю, зустрічі з науковцями стимулювали місцеву владу до створення музеїв видатних учених-земляків. Очолюючи товариство охорони пам’яток Інституту математики, ще у 80-ті роки мені вдалося переконати владу встановити надмогильну плиту на місці поховання Г. Вороного, спорудити гранітний пам’ятник з барельєфом М. Остроградського на його могилі (обидва поховання в перші роки радянської влади було сплюндровано). З початку 90-х, коли відкрили архіви КДБ, працювала з архівними справами безпідставно засуджених учених М. Кравчука і М. Чайковського, публікувала матеріали про них. — П’ять років тому я закінчив механіко-математичний факультет Київського університету, і на моєму курсі названі Вами імена видатних науковців були вже широко відомі. Кілька разів відвідував міжнародні конференції ім. академіка Михайла Кравчука у КПІ… — Це вже результати праці багатьох сучасних подвижників. 1992 року я брала участь в організації й проведенні першої Із 1980-х років Галина Сита вивчає історію української математики, а точніше займається поверненням в Україну, імен видатних учених-математиків, які через історичні обставини були або викинуті з історичної пам’яті (Михайло Кравчук, Микола Чайковський), або зараховані до визначних науковців інших країн (Михайло Остроградський, Георгій Вороний). Спершу це було хобі, але віднедавна стало основною темою наукової діяльності. Галина Сита має понад 50 публікацій з історії вітчизняної математики, редактор і укладач окремих видань, присвячених Г. Вороному, В. Буняковському, М. Остроградському, А. Скороходу. Міжнародної конференції пам’яті Михайла Кравчука, якою опікується професор КПІ, доктор фізико-математичних наук, колишній політв’язень Ніна Вірченко. Ім’я М. Кравчука згодом було внесено до списку діячів науки і культури, ювілейні дати яких відзначає ЮНЕСКО. 1993, 1998, 2003 і 2008 років за моєї участі було організовано і проведено чотири міжнародні конференції пам’яті Георгія Вороного, в яких узяли участь науковці з багатьох країн світу. Роботи Вороного віднедавна стали широко відомі в усьому світі, отримали застосування, дали поштовх для заснування нових напрямів досліджень. Конференцію 2008 року проведено в Києві спільно з п’ятим міжнародним симпозіумом з діаграм Вороного. Такі симпозіуми з ініціативи Дослідницького центру з діаграм Вороного в Сеулі проводять щорічно в різних країнах світу. — Розкажіть, будь ласка, детальніше про цю конференцію. — Четверта конференція відбулася у вересні 2008-го, коли відзначали 100-ті роковини Георгія Вороного. Її організатор — Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова. На науковий форум прибуло понад 80 учасників з 21 країни світу, щоб віддати шану заслугам великого вченого і поділитися своїми новими науковими здобутками. На конференції працювали дві основні секції: чистої математики (керівники Антанас Лаурінчікас (Литва) та Йорн Штойдінг (Німеччина) і діаграм Вороного (керівники Кокічі Сугіхара і Деок-Су Кім). Із науковими доповідями на пленарних засіданнях виступили професори А. Окабе (Японія), Е. Качоровський (Польща), К. Лаутенсак (Німеччина), Ю. Нестеренко (Росія), Т. Тейлор (США). Особливий інтерес серед представників чистої математики викликала доповідь академіка РАН Ю. Матіясевича — автора розв’язку десятої проблеми Гільберта. Доповідь була присвячена дзета-функції Рімана, вона стосувалася проблеми нулів цієї функції. За розв’язання цієї проблеми Інститут Клея встановив винагороду 1 млн доларів США. Учасники конференції відвідали малу батьківщину Георгія Вороного Прилуки, де Вороний отримав середню освіту, Ніжин, де батько Феодосій Вороний працював професором ліцею з 1868 до 1872 року. — Відома також Ваша активна участь у відзначенні ювілею Михайла Остроградського. До яких наукових подій Ви докладали свої організаторські здібності? — 2001 року як секретар організаційного комітету з відзначення 200-річчя Михайла Остроградського скеровувала вcі заходи, пов’язані з ушануванням його пам’яті, а саме: відзначення ювілею М. Остроградського по лінії ЮНЕСКО; випуск книжки (українською й англійською мовами) “Михайло Васильович Остроградський (до 200-річчя з дня народження)”; спорудження пам’ятника-погруддя М. Остроградському в Полтаві; зйомки науководокументального фільму “Михайло Остроградський”, який створила творча група кінематографістів “Автор”; випуск Національним банком України ювілейної монети, присвяченої М. Остроградському, а державним підприємством “Марка України” — конверта з оригінальною маркою. 2004-го як секретар оргкомітету брала участь в організації Міжнародної конференції пам’яті В. Буняковського. — Чому все-таки Ви припинили займатися “чистою” математикою і присвятили себе дослідженню її історії? — Заслуги багатьох українських учених належно поціновані в науковому світі, але зарубіжні науковці (й навіть значна частина наших земляків) здебільшого не знають, що вони за походженням українці. Так було, скажімо, 2001 року, коли Інститут математики НАН України відзначав 200-річчя Михайла Остроградського. І тут нашим освітянам є над чим попрацювати, популяризуючи імена і здобутки вчених, наших видатних співвітчизників, тим більш, що для досягнення значних наукових результатів потрібен не лише яскравий талант, а й громадянське подвижництво. Життя і наукова творчість Георгія Вороного — чудовий приклад такого подвижництва. Місця, пов’язані з життям і діяльністю видатних людей, зокрема науковців, також повинні стати предметом особливої уваги. Україна багата історичними пам’ятками (більшість яких, на жаль, перебуває в занедбаному стані), прекрасними ландшафтами. Скажімо, навколо Журавки є багато цікавих місць, тому варто розробити екскурсійні маршрути. Мандрівки дорогами України — прекрасний засіб патріотичного виховання молоді. Пишаємося тим, що маємо таких земляків, і повинні зробити все можливе, щоб імена наших геніальних співвітчизників були відомі й в Україні, й у світовому співтоваристві.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин