Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗

Закони звіринцю

Слово Просвіти, №32 за 2012 рік

хайлович, щоправда, знітився: йому не залишили жодного вибору, мовляв, у голови ВР є тільки обов’язки, а немає прав. Тому оскільки люблячі депутати у відставку його не відправили, то він мусить підписати цей клятий законопроект. І “безправний” спікер, який мусить підписати антиконституційний закон, що може розпочати громадянську війну і розкол України, не зважив на умови, за яких ухвалювали законопроект у другому голосуванні. Він не пригадав, що 3 липня закон ухвалювали з численними порушеннями. Навіть картка Томенка проголосувала, не кажучи вже про інші мертві душі, яких фізично не було у стінах парламенту, але які, певно, силою духу таки змогли віддати свій голос за скандальний законопроект. У законопроекті підтримка російської мови має антидержавний і антиконституційний характер, вона спрямована на поділ України за мовною ознакою. А гасла про захист російської мови смішні — ідеологічна ілюзія, політична ширма. Між іншим, у нас за 20 років російська мова успішно вкоренилася, не відчуваючи жодної загрози. Тільки ось біда: якщо послухати мовлення політиків зі східних та південних регіонів, якщо почути їхні виступи на з’їздах, то стає спочатку смішно, а далі моторошно. Це не російська мова Пушкіна й Лермонтова. Переважно це мова малоросів, людей другого сорту, які ще й гризуться за право називатися людьми другого сорту. Монтень казав: “Ніколи мені не траплялося прагнути цезарства чи королівства, ані іншого гідного становища… надто я люблю себе”. Наші народні депутати прагнуть для себе плебейства і другого сорту, думаючи, що це цезарство. Для Росії Україна — сировинний додаток, спосіб підтримувати власну національну економіку. Навіть російськомовна Україна для Росії — це об’єкт використання, а не рівноправний партнер. Те, що схід і південь України говорять російською, аж ніяк не робить їх паритетною частиною російськомовного світу. Наприклад, Крим — це простір експансії з боку Росії. Що ж, Володимир Михайлович зворушливо розводить руками. Він мусить дотримуватися правової процедури. Можна припустити, що Володимир Литвин справді не хоче (і щиро в це вірить), аби цей законопроект ухвалили. Але в такому разі в ньому спрацьовує неподоланий колоніальний синдром, із яким Україна має клопіт уже впродовж більше двадцяти років. Синдром політичної безхребетності. Мовляв, розумію, що це погано, а нічого вдіяти не можу. Вищі сили керують моєю рукою… Тим більше, що спікер виставив на голосування 30 липня інші, альтернативні законопроекти від опозиції. Але ж глас народу, опосередковано представлений депутатами, їх не підтримав. Отже, начебто все відбулося демократично. Опозиції надали слово, це слово успішно поховали і бєспрєдєл триває далі. У цьому лихо українського парламентаризму — в ілюзії демократії. Парламентаризм не може існувати на ґрунті моральної деградації, плебейської запопадливості й тваринних інстинктів. Хіба можлива демократія за первіснообщинного ладу? А події 3 липня у Верховній Раді — це бунт носорогів, повстання у стилі “Колгоспу тварин” Орвела, коли дикі розлютовані тварини почали вимахувати лапами. І це була не Верховна Рада як простір законотворення. Це був звіринець, якщо не сказати більше: блатна сходка українського нардепного криміналітету. Представники народу думають лише про рівень власних капіталів. І, безперечно, голосування за антиукраїнський прорадянсько-російський законопроект має фінансову підтримку з боку нинішнього Кремля. ПОЕТИЧНА АНТОЛОГІЯ “СТРІЛА”

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин