Читацьке віче · “Пам’ятаймо героїв-просвітян, які відроджували українське слово”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
Закарпатці вшанували пам’ять жертв Ковнерського процесу
Слово Просвіти, №32 за 2012 рік
колишній столиці Карпатської України м. Хусті та встановили дубовий хрест на Красному полі на могилі січовиків із надписом “Борцям за волю України”. Організатори цього вчинку — Д. Бандусяк і М. Габовда. Безпосередні виконавці — І. Романець, М. Кришка, М. Човган, Д. Обручар і студенти 7-го класу Хустської гімназії Ю. Неймет та А. Шеверя. Усіх юнаків звинувачували в антидержавній зраді — активній діяльності за відокремлення Закарпаття від Угорщини і приєднання до України шляхом революційної боротьби. Після окупації краю викладачі та студенти Мукачівської торговельної академії переїхали в Братиславу, де під керівництвом Юліана Химинця продовжували діяти студенти Д. Бандусяк, А. Цуга, М. Орос. Згодом повернулися у Закарпаття. Усіх їх заарештовано й засуджено на різні терміни тюремного ув’язнення: від кількох місяців до 12 років. До президії наукової конференції запросили двох учасників “Ковнерського процесу”: Михайла Шваба з В. Лучок, що тепер мешкає в Ужгороді, та Михайла Копинця з с. Буштино, який після відбуття терміну ув’язнення емігрував до США, а з проголошенням незалежності повернувся на Закарпаття. Василь Звонар з Іршавщини, також учасник, не зміг приїхати через хворобу. Живі свідки поділилися спогадами про події 70-річної давності. На початку конференції владика Кирило (єпископ Закарпатської УПЦ КП) зі своїм кліром і греко-католицьким священиком о. Василем Копином благословили учасників конференції. Доповідач, голова Закарпатського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” Володимир Піпаш за архівними матеріалами висвітлив це судилище. Журналістка, поетеса, член ВО “Письменники Бойківщини” Ірина Гармасій зачитала вітальні листи до учасників конференції, зокрема від Василя Маркуся з Чикаго, професора, академіка НАНУ, політолога, громадського діяча і публіциста, одного з організаторів українського молодіжного підпілля на Закарпатті за часів угорської окупації та розповіла про його діяльність. На заході виступили мукачівський хор “Просвіти” (керівник Наталія Добра) та Берегівський чоловічий хор “Купаж” (керівник Ігор Полянський). Голова Мукачівської міської “Просвіти” Василь Софілканич подякував усім, хто приїхав вшанувати пам’ять жертв Ковнерського процесу. На жаль, представників місцевих владних структур, телебачення на конференції не було. Після завершення конференції учасники рушили до палацу Ковнер, де здійснювалося судилище. Замість колишньої прекрасної архітектурної споруди, якою б гордилась кожна нація, побачили справжню руїну. До такого стану її могли довести тільки вандали. Священики відслужили Панахиду, поіменно назвали всіх жертв Ковнера, яких вшанували хвилиною мовчання. Люди висловлювали припущення, що цю пам’ятку довели до такого стану навмисно, щоб приватизувати за безцінь для бізнесових цілей. Та маємо надію, що народ не допустить, аби тут побудували якийсь розважальний заклад. Владика Кирило (УПЦ КП) веде переговори з владою Мукачева, про виділення кількох кімнат, у яких Церква створить музей та облаштує капличку.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
