Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Погляд · “Мова — це проект, успіх або невдача якого найяскравіше покаже, чи відбулася тут окрема держава”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

«Державні» реалії державної мови

Слово Просвіти, №32 за 2012 рік

Анатолій ЗАГНІТКО, член Національної спілки письменників України Вавилонська вежа, або Мовна поліфонія… За однією з версій, від часів будівництва Вавилонської вежі, коли Господь покарав людей, змішавши їхні мови (та й культури, бо мова і культура нерозривно пов’язані), постала проблема спілкування, або розспіл$ кування (роз’єднання). Прихильники іншо$ го погляду на Біблійну легенду наголошу$ ють, що колись спільна прамова поділилася на низку мов і сучасна мовна поліфонія, мовне багатство є похідним давноминулої мовної однофонії. Мовне багатство завжди досконаліше від мовного одноманіття. На збереження мовного різноманіття спрямо$ вані визначальні принципи Європейської хартії регіональних мов, що ратифікована 2003 року Україною і спрямована на під$ тримку мов таких національних меншин: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдав$ ської, німецької, польської, російської, румун$ ської, словацької й угорської. Колись спільна праслов’янська мова сьогодні виявлювана в східнослов’янській групі мов: білоруській, російській та українській; західнос$ лов’янській групі з підгрупами: лехітською (кашубська, польська, сілезька, словінська (живі) та мертва — полабська); лужицькою (нижньолужицька і верхньолужицька; кна$ ніт); чесько-словацькою (чеська, словаць$ ка); південнослов’янській групі з підгрупа$ ми: східною (болгарська, македонська, цер$ ковнослов’янська та мертва — старо$ слов’янська) і західною (сербська, хорват$ ська, словенська, боснійська, чорногор$ ська). Кількість слов’янських мов не зменшу$ ється: від сивої давнини і до сьогодні мер$ твими стали тільки полабська і старо$ слов’янська, але водночас на загально$ слов’янській мапі набули мовновизна$ чального статусу кашубська, лужицька на терені Польщі, а в окремих державах — чорногорська, боснійська. Вони розвива$ ються за активної підтримки насамперед їхніх носіїв та держав. В епоху глобалізації і прагнення сфор$ мувати субкультуру, відмінність мов, а від$ повідно і культур, залишається одним із найпотужніших джерел вияву народного духу і спротиву тенденціям всезагальності, збереження нацією як духовною цілісніс$ тю власної ідентичності. Кожна мова і кожна культура пильно стережуть та обері$ гають своїх підданих і ставлять різноманіт$ ні перепони: “воюють” з іншими мовами і культурами (Світлана Тер-Мінасова). У цій війні мов і культур носіями миру були, є і завжди будуть викладачі іноземних мов, перекладачі, культурологи. Мова і культу$ ра не тільки оберігають своїх підданих, а й зберігають їх, вони рятують народи від втрати національної самобутності, власної самореалізації, національної самоідентич$ ності, патріотизму, життєвої енергії. Багатство мов і їхня конкурентність: складні реалії сьогодення Повертаючись до старої Біблійної ле$ генди про Вавилонську вежу, можна сказа$ ти, що, напевне, це було не покарання, а Дар Божий: люди набули можливості сприймати світ по-різному через призму різних мов, що уможливило краще розу$ міння світу в його багатовимірності, полі$ фонічності. Тому не треба говорити, що ухвалений Верховною Радою України за$ конопроект “Про засади державної мовної політики” (№9073) — неактуальний. Мов$ ляв, його укладачі та депутати більшості спеціально переводять стрілки з наболілих соціальних проблем… І що мовні пробле$ ми перебувають аж на 31 місці… Соціальні проблеми були, є і будуть, бо за будь-якого покращання певним соціальним групам хотітиметься знову покращання, а ось мовні реалії… Тут усе набагато складніше… Мовне питання ніколи не буде другоряд$ ним, тому що мова убезпечує людину від абсолютної деградації, гарантує їй як осо$ бистості самовияв і самореалізацію в ду$ ховному просторі. За роки існування Ук$ раїни як самостійної Держави для розбу$ дови українськості в Українському Дер$ жавному Просторі було зроблено мало, а постійне наголошення на тих тортурно-а$ зійських перипетіях (що документально підтверджені), які витримала українська мова за період входження до складу різних імперій, не доповнює нічого до розширен$ ня її функційного тла. Та й мало цікавить це сучасних авторів нових “концепцій” так званого мовного облаштування Украї$ ни. Для належного розуміння ситуації вар$ то хоча б побіжно заглянути в не таку вже й далеку перспективу після ухвалення за$ конопроекту, скориставшись для цього не тільки власними міркуваннями, а й думка$ ми російських публіцистів. Так, Леонід Бершидський, відомий як консультант ро$ сійськомовного видання “Фокус”, у своїй колонці на сайті журналу “Сноб” наголо$ сив: “Зараз багато хто в Києві каже, що по$ літики використовують “мовне питання”, щоб відволікти народ від того, що по-с$ правжньому важливе — від стану економі$ ки чи там судової системи. Але це, по-мо$ єму, короткозорий погляд на речі. Спробуй$ те уявити собі Росію без єдиної мови (виді$ лення наше — А. З.), Москву, яка говорить англійською, Пітер, що привчиться до фінської дифтонги, китайськомовний Владивосток. Що втримає разом людей, які живуть на цих великих територіях? На$ віщо їм буде потрібна загальна економіка чи судова система? І зараз не завжди зрозу$ міло, чому ми разом, а без мови впору бу$ ло б розпускати федерацію”. Публіцист не акцентує увагу на визначальності еконо$ мічного комплексу, бо останній аж ніяк не допоміг зберегти цілісність держави. Зви$ чайно, насамперед було прагнення людей жити в незалежній державі і розпоряджа$ тись усім самостійно. І водночас більшість усвідомлювала, що повинні напрацьовува$ тись власні національно-державні ціннос$ ті. Так думалось, але по-іншому відбува$ лось. За усі роки існування Української Держави на загальносвітовій мапі не відбу$ лося духовно-морального прориву тільки тому, що пріоритетними вважались то еко$ номічні, то суто промислові, то суто тех$ нічні чинники. А духовно об’єднавчі чин$ ники залишались осторонь, бо для біль$ шості так званих державників вони вида$ вались несуттєвими. Але простір порож$ нім не буває: в Україну максимально швидко експортовано різного ґатунку ро$ сійськомовний продукт. Експансія або за$ воювання цим продуктом національного простору нашої Держави активно триває за сприяння усіх засобів масової інформа$ ції. Для цього достатньо проаналізувати хоча б добову програму будь-якого загаль$ нодержавного каналу: очевидний брак на$ ціонально-державного продукту — словес$ ного, музичного, естетичного, повне домі$ нування експортованого, з відповідними естетичними і патріотично-духовними настановами. Отже, держава не подбала і не дбає про повернення боргу українській мо$ ві: забезпечення повноцінного функціону$ вання на всьому просторі та підняття її престижу як найважливішого чинника єд$ ності Держави, її визначального атрибута. Звернусь ще раз до Леоніда Бершидського: “Тепер українська мова в більшості тутеш$ ніх міст — насправді суржик, суміш різних мов і впливів. Але українська — жива мова, на якій існує пронизлива поезія і серйозна проза” і далі: “Якщо Україна не зможе збе$ регти, підлікувати, розвинути цю свою мо$ ву, гріш їй ціна як країні. Інакше кажучи, мова — це проект, успіх або невдача якого найяскравіше покаже, чи відбулася тут ок$ рема держава. А між тим, якщо російська отримає рівні з українською права, вона зжере сусідку, як більш сильна, більш роз$ винена, більш зручна. У неї як в державну мову двох імперій, вкладають сили і кошти давно і цілеспрямовано”. Публіцист від$ крито, прозоро і чесно говорить про те, що в російську мову вкладають гроші цілес$ прямовано, що на її престиж працюють по-державному — виважено, продумано, та й Фонд російської мови очолює Людми$ ла Путіна, дружина Президента Росії. А скільки ж вкладено в розвиток і розбудову української мови як державної?.. Чи заговорить чиновник українською? 19.00. 2 липня 2012 року. Зібралися у службовому приміщенні Донецького теле$ центру для виходу в ефір наживо програми “Ювілей Донецької області” о 19.30 на 27 каналі. Було кілька учасників телепередачі (автор цих рядків, доктор технічних наук професор Володимир Стефанович Білець$ кий, режисер Василь Олексійович Гуме$ нюк, заступник голови комісії з територі$ ального устрою і самоврядування Микола Миколайович Загоруйко та ін.). Панувала цілком природна атмосфера обміну незна$ чущими репліками щодо майбутньої пере$ дачі, озвучення певних даних. Тим паче, що передача повинна йти наживо. І в цю мить пролунав голос одного з учасників, який говорив безапеляційно, голосом, що не до$ пускає жодних заперечень: “Украинский язык в силу исторических условий не раз$ вился. Он сегодня является недоразви$ тым…”. А далі продовжували лунати беза$ пеляційні сентенції про недолугість україн$ ської мови, її вторинність. Автор цих думок — Микола Загоруйко. В інших умовах вар$ то було вступити в дискусію, якої він і не думав допускати, але перед ефіром не хоті$ лося вичерпати себе емоційно і морально, аби довести те, що вже давно усім відоме — крім посадових осіб держави. Тому вчинив, напевне, не зовсім коректно: застеріг, якщо розмова про недолугість української мови триватиме, не братиму участі в запланова$

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин