Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Вимагаючи від влади виконання статей Основного Закону, треба й самим їх дотримуватися”. “Просвіта” сьогодні 4 · с. 4сторінка оригіналу ↗

Про успіхи, перезавантаження

Слово Просвіти, №32 за 2013 рік

Любов Голота: Наша газета з номера в номер друкує матеріали до 145-річчя “Просвіти”. Я сподіваюся, що Ви також їх читаєте і маєте нагоду порівняти діяльність просвітян минулого і сучасних. Мене особисто вражає подібність проблем, які стоять перед нами. Будь ласка, про чернігівську “Просвіту” в історичному дискурсі. Василь Чепурний: Безумовно, я читаю кожне число “Слова Просвіти” і про історичний дискурс чернігівської “Просвіти” міг би писати сторінками. Але Ви маєте рацію в головному — проблеми все ті ж. Пригадується, як Михайло Коцюбинський жалівся (з пам’яті цитата не точна): “хочемо провести вечір — не дають, хочемо концерт — забороняють…” Хоч і концерт Миколи Лисенка чернігівська “Просвіта” організовувала, і гроші хворому Івану Франкові збирала, зрештою, літературні суботи та понеділки в садибі Михайла Коцюбинського також були просвітянськими заходами. Уже те, що саме там подав несміливий голос Павло Тичина, варте пошани… Проте хочу наголосити, що якою б не була влада сьогодні, “Просвіта” має набагато кращі умови для роботи. Інша річ, що робітників мало (знову аналогія — на це ж нарікав і діяч чернігівської та київської “Просвіти” “вредний” Борис Грінченко). Л. Голота: Так, кому, як не Вам, знати ці умови: Ви очолюєте “Просвіту” два десятиліття. Отже, розкажіть нашим читачам про своє об’єднання. В. Чепурний: Маєте рацію, очолюю чернігівську “Просвіту” вже давно. Треба шукати заміну. Але на нещодавній звітно-виборній конференції знову обрали мене, хоча зібрання було бурхливе й критичне, свідком чого був і заступник голови ВУТ “Просвіта” імені Т. Шевченка Микола Нестерчук. Коли на тій же конференції я прозвітував про нашу роботу тільки за чотири місяці і тільки цього року, дехто не повірив: кажуть, спеціально все попідгрібав… Отже, чернігівська обласна “Просвіта” сьогодні — це доволі широка видавнича діяльність (більше 20 книг, заснування журналу “Сіверянський літопис”, газета “Сіверщина”), книготорговельна робота: чотири роки ми тримали маленьку “Добру книгу”, а згодом за допомоги міської ради відкрили культурно-мистецький центр “Інтермеццо”. На жаль, рейдерським чином його захопило подружжя підприємців. Підтримка УПЦ Київського патріархату: не тільки перші громади створювали просвітяни, а й сьогодні скрізь, де тільки виникає православний осередок, — там просвітяни. Наприклад, парафія у селі Рубанка Бахмацького району відкрита завдяки голові Бахмацької районної “Просвіти” Олегу Калиняку; настоятель батуринської церкви, отець Роман Кривко, з яким і Ви знайомі, відкрив просвітницько-церковний дім: там і станиця “Пласту”, і вишивальники — я навіть бачив портрет Шевченка, виконаний пластунами із… кави. Гостра реакція на наступ ворогів української мови: ось нещодавно чернігівська міська “Просвіта” прийняла гостру заяву на соціальну рекламу від міської ради з усяким “прєкрасним дальоком”. Написали про це у “Сіверщині” й сьогодні я це озвучив на оргкомітеті до Дня незалежності. А трохи раніше ми надіслали листа Національній раді з питань телебачення і радіомовлення з протестом проти неукраїнської мови в ефірі fm-радіостанцій Чернігівщини. Це й прес-клуб “Просвіта”, у якому відбуваються пресконференції народних депутатів від українських партій; презентації книжок: скажімо, нещодавно ми представили книжки про земляків Миколи Міхновського, які воювали в армії УНР, книжку Миколи Гриценка “Самар-і-я” (гарна книга, скажу я Вам!) тощо. Одне ноу-хау (хай мене пробачить мій викладач Олександр Данилович Пономарів за вживання чужинецьких слів) від ніжинської “Просвіти” — вони встановлюють великий щит (потеперішньому білборд) із серії “Шануймо великих українців!” Уже були Павло Скоропадський, Володимир Вернадський, зараз Василь Стус, у вересні, до 95-річчя, буде Ігор Качуровський. Л. Голота: Я давно захоплююся просвітянами м. Ніжин. Чого варті ініціативи й справи подружжя Астаф’євих, колишнього голови “Просвіти” отця Олександра Морозова. До речі, чи тривають вони й далі? Де газета “Просвіта”, де ціла низка заходів, які ініціював Олександр Морозов і чому він покинув “Просвіту”? І вивішуючи білборди, варто було б, на мою скромну думку, Вашому заступникові Миколі Шкурку державний прапор демонструвати над своїм офісом у тому вигляді, як це передбачено Конституцією. Це так, між іншим. В. Чепурний: Після від’їзду подружжя Астаф’євих до Києва “Просвіта” у Ніжині справді затихла — так часто буває після відходу яскравих людей. До речі, а чому “Просвіта” їх у Києві не використовує, вибачте за таке прагматичне слово? Отець Олександр Морозов працює й далі — він із головою поринув у музей рідкісної книги та в справи Всіхсвятської парафії. А головою обрано викладача Ніжинського університету імені Миколи Гоголя Юрія Бондаренка, який, зокрема, намагається затягнути (на жаль, це слово тут доречне) вчителів та викладачів української мови якщо не в “Просвіту”, то хоча б в Асоціацію викладачів української мови. Не йдуть, лінуються… А щодо прапора біля офісу підприємства Миколи Шкурка, то він у нього жовто-блакитний. Як і був в українській національній традиції… Л. Голота: Вимагаючи від влади виконання статей Основного Закону, треба й самим їх дотримуватися. А Олександр Астаф’єв — наш улюблений автор. Друкується у нас частіше, ніж у “Сіверщині”. Пише чудові книги й вчить майбутніх письменників. Щойно Ви назвали заяви обласної “Просвіти” як форму Вашої діяльності. Я читала Вашу звітну доповідь, Ви говорите про те, що провели кілька круглих столів і виступили з подібними заявами. І там само критикуєте Центральне правління за любов до круглих столів і заяв. Смію стверджувати, що круглий стіл сьогодні — одна з найпопулярніших форм спілкування громадських організацій із суспільством. Думаю, Ви розумієте, про що я. Шлях на телебачення просвітянам перекрито, як і іншим невладним структурам. Скажімо, скільки Ви разів виступали на чернігівських телей радіоканалах, які програми готують просвітяни для ЗМІ? В. Чепурний: Я не проти круглих столів узагалі — я проти круглих столів, що практично ніде не висвітлюються. Ми проводимо круглі столи з широким громадським розголосом. І я постійно виступаю на радіо й телебаченні, так само й інші наші просвітяни — історик Сергій Павленко, травознай Іван Просяник, поетеса Надія Галковська та інші. Я не вірю, що шлях на телебачення й радіо перекритий народним депутатам, професорам, академікам, яких багато в “Просвіті”. У Чернігові всього чотири телекамери — на наших заходах присутні щонайменше дві. У Києві телеканалів — тьма, а на круглих столах “Просвіти” — жодного. Невже хтось забороняє висвітлювати діяльність “Просвіти”? Л. Голота: Не забороняє, але йне сприяє. Але найактивніше Ви виступаєте в Інтернеті. І очевидно, розумієте, що не є рядовим блогером. Ваші оцінки роботи Центрального правління, на засіданнях якого Ви не буваєте, мають оціночний характер. Це для того, аби цікавіше було читати людям, які взагалі до “Просвіти” не мають жодного стосунку? Тут “священних корів” немає, як і в будь-якій громадській організації, але вибачте, на Вашому сайті “Сіверщина” мені прикро читати про те, що “Слово Просвіти” — газета для своїх, і “треба чогось простішого”. Просвітяни, хоча їх і звинувачували в народництві, а тепер — у маргінальності, поважали один одного і, сподіваюся, поважають. Брутальність, амікошонство не мали би брати гору в стосунках людей, які роблять якщо не спільну, то ту справу, яка мала би бути спільною. Наші круглі столи відбуваються в Укрінформі в режимі он-лайн, висвітлюються у пресі, можливо, й опосередковано, як скажімо, “Український тиждень” використав прекрасні публікації у “Слові Просвіти” професора Василенка та виступи на круглих столах, присвячених мовним питанням. Не лукавте, пане Василю, Ви уявляєте просвітянські новини в обсязі новин Інтера чи каналу “Один плюс один”? “П’ятий канал” транслював просвітянські прес-конференції в УНІАН онлайн. І зовсім сумний приклад — Юрій Гнаткевич, народний депутат і тричі голова київської міської “Просвіти” в екран потрапив тільки після того, як його побили регіонали. Хіба С. Шустер викликає на свої програми просвітян, письменників, митців? Була Марія Олійник, якій не дали й слова сказати, хоча сказати було що. Це тоді, коли в Донецьку закривали українські школи. Інформаційний простір не наш. То що, поїдатимемо одне одного за те, що не є власниками каналів, газет, радіостанцій? Будемо мріяти про спонсорів? Із часів Чикаленка інших Чикаленків не було. А той, справжній, нарікав на наше лінивство і небажання робити спільну українську справу. В. Чепурний: Спочатку — уточнення. Наведені Вами цитати не є моїми особистими твердженнями: просто виставляти матеріали на сайт мають право кілька людей, я роблю це найчастіше. Тож Вам і здалося, що то мої коментарі. Взагалі, і газету “Сіверщина”, і сайт я свідомо не роблю витворами Чепурного. Нещодавно дзвонив начальник бахмацької пошти Борис Русін: “Дивно — ти у своїй газеті друкуєш критику читачів на свої статті! Це єдина така газета”. Я це роблю свідомо, бо хочу газету-співрозмовника, а не рупор одного редактора. Л. Голота: “Слово Просвіти” — відкрита для аналітики, критики і самокритики також. Ми позиціонуємося як газета діалогів. В. Чепурний: Маєте рацію, що інформаційний простір не наш. І тут би годилося принагідно поцікавитися: а що зробили наші народні депутати, щоб він був наш? Ви пам’ятаєте, яку гостру реакцію тоді ще народних депутатів Івана Зайця та Миколи Кульчинського викликав мій виступ на Головній Раді “Просвіти”, коли я сказав, що робота народного депутата — така сама робота, як і інші. Ми їх обрали на цю роботу і дали великі гроші. Якщо не вміють (а йшлося про те, як опозиція допустила ухвалення закону “Ка-Ка”), хай звільнять місце і ми, громадяни, оберемо інших народних депутатів. Власне, такі сталося — замість націонал-демократів, які програли все, навіть мову (у згаданому Вами “Українському тижні” прочитайте про роль Яворівського), прийшли радикальні “свободівці”. Не дай Бог, ще й вони розчарують… Л. Голота: А чим вони Вас зачарували в цій каденції? В. Чепурний: Мене зачарувати важко, але “свободівці” почали бити “тушок”, а “ударівці” змусили нардепів більш-менш особисто голосувати. Це вже результат. …Але з’ясовувати, хто в минулому правий більше, а хто менше — непродуктивно. Треба сьогодні відвойовувати інформпростір. Ми це робимо “Сіверщиною” і вже тільки цим чернігівська “Просвіта” варта пошани. Але критикуючи Центральне правління за келійність круглих столів, ми наполягаємо на тому, що треба створювати такі інформприводи, щоб і Шустера змусити говорити про “Просвіту”. Скажімо, наша конференція запропонувала Центральному правлінню підготувати й провести по всій Україні акцію “Жовта картка”. Це коли порушникам ст. 10 Конституції просвітяни по всій Україні вручать справді жовті картки попередження, де буде вказано: у разі неприпинення порушення — громадськість залишає за собою право на адекватні дії. Так, це провокація. Але тільки так і можна пробити блокаду, а не виголошуванням гнівних тирад у своєму затишному середовищі… Л. Голота: Це Ви, мабуть, про “затишок полтавського соцького” (“Коли б я був полтавським соцьким”)? В. Чепурний: Ціную Вашу іронію. Л. Голота: Важко уявити просвітян, які навкулачки доносять просвітницькі ідеї рідному народові. Але жовті картки мені сподобалися. Вочевидь, це і є той креатив, який випливає з Вашої ідеї перезавантаження “Просвіти”. Це слово, “перезавантаження”, крутиться в лексиці невеличкої групи чернігівських просвітян із 2009 року. У листопаді 2012-го Ви повідомили, що скоро-скоро прийдуть переміни. Де вони? До речі, коли я подзвонила пані Дарії Чубатій із пропозицією виступити в “Слові Просвіти” і розповісти про тернопільські ініціативи, вона прислала мені листа, що не має жодного стосунку до цього… Повірте мені як досвідченому читачеві газет, коли хтось-щоськолись обіцяє і дуже загадково, то здається, що хтось когось лякає або дурить. Перезавантаження передбачає наявність вантажу, а не маніловських економічних прожектів, сільськогосподарської діяльності, відмови від державного фінансування деяких просвітянських проектів. По-перше, “Маслосоюз” нам уже не організувати: не вистачить корів у сільської “Просвіти”, навіть такої багатої на пасовища Чернігівщини. Напередодні чергового просвітянського з’їзду, який відбудеться у Києві 14 вересня ц. р., редактор тижневика “Слово Просвіти” Любов Голота запропонувала голові чернігівської “Просвіти”, головному редакторові тижневика “Сіверщина” діалог. За допомогою Інтернету він відбувся. Сподіваємося, що читачі газет (редактори домовилися, що обидва тижневики його надрукують) долучаться до розмови, висловлять свої думки про подальший розвиток і роботу ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, діяльність первинних організацій, районних і обласних об’єднань. Центральне правління ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка підтримало ідею чернігівських просвітян “про перезавантаження”. Отже, дорогі читачі, долучайтеся до діалогу Любов ГОЛОТА—Василь ЧЕПУРНИЙ.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин