Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
5 “Просвіта” сьогодні “Таку газету, як “Сіверщина”, має єдина в Україні “Просвіта”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

і душевну гармонію

Слово Просвіти, №32 за 2013 рік

Будь-яка економічна діяльність передбачає початковий капітал. Де він? Коли навіть членські внески не сплачуються і не передплачуються ті видання, які назвали й Ви. Сільськогосподарська діяльність — хіба що з вилами проти латифундистів. Але вила вже у Ляшка, та про це Ви краще знаєте. “Просвіта” має такі завдання і такі традиції, що зректися їх — це зрадити наших попередників і українську справу, яка таки робиться. День української мови і писемності, День героїв Крут стали державними святами з подачі “Просвіти”. Загальний наклад просвітянських “Кобзарів” досяг мільйона. Ви все це знаєте. Не витрачаймо газетної площі. І нарешті співпрацювати чи не співпрацювати з владою? Звісно, моя мрія — аби “Просвіта” була державою у державі. Але для цього потрібна стовідсотково українська держава. То чому не підтримувати те українське в Україні, що все-таки проростає крізь владний бетон? На ті ж Крути їдуть і приходять державні курсанти і вояки — це співпраця чи ні? “Свобода” має реальну владу в Західній Україні і є владою. Чи співпрацювати з нею Волковецькому та іншим? У мене теж є ідея — зробити українські недільні школи для українців за кордоном при українських посольствах, як це зробила Росія. У них уже діє 90 шкіл. Як я це зроблю без МЗС? Якщо влада сприймає нашу просвітянську ідею і включила у план заходів до 200-річчя Шевченка не одну, а кілька наших пропозицій, то хіба це погано? Впливати на книговидання, кіно, концертну діяльність — це справа просвітян? Мене дивує бажання деяких просвітян продатися тій чи тій політичній силі сьогодні, що, безперечно, зруйнує самодостатність нашої організації. На всіх попередніх виборчих кампаніях “Просвіта” підтримувала демократичні сили, але Центральне правління ніколи не диктувало, за кого голосувати. Партії вийшли з лона “Просвіти”, а тепер дехто хоче зробити з неї додатковий ресурс, як то — захопити приміщення, використати напрацьоване “Просвітою”. Маю право це говорити, бо один із батьків “Свободи”, Юрій Іллєнко, друкувався в “Слові Просвіти” ще за першої каденції Л. Кучми, а Ірина Фаріон та Андрій Іллєнко мали тут малий інформаційний простір, який на ту пору їх задовільняв. Словом, усе змінюється, але бажання деяких просвітянських діячів за будь-яку ціну сподобатися перспективній політичній силі, коли в хід іде “здача” своїх напрацювань в обмін на примарні дивіденди, відгонить поганим духом. В. Чепурний: А чого у Вас якась така, я б сказав, хвороблива реакція на перезавантаження “Просвіти”? Та велике перезавантаження потрібне всій державі, бо на принципах олігархічного капіталізму ми повземо в глухий кут. До речі, а хто, як не “Просвіта”, мав би просвітити й наших політиків, і виборців з приводу шкоди олігархату? Чи тоді влада грошей не дасть? Чи сподіваємося все-таки скраєчку примоститися і в цієї влади? Дадуть хоч дулю, хоч півдулі (за Шевченком)… Ідея перезавантаження “Просвіти” бродить давно і не у вузькій групі чернігівських просвітян. Адже є резолюція зборів ніжинської міської “Просвіти” на цю тему, є ухвала “Тернопільської ініціативи”, під якою стоять підписи просвітян Стрия, Тернополя, Києва, Ніжина, Чернігова, Зборова, Кривого Рогу, є, зрештою, стаття згаданого Вами Юрія Гнаткевича в “Українській правді” (до речі, ось Вам приклад прориву інформблокади, щоправда, Юрій Гнаткевич чомусь себе не ідентифікує з “Просвітою”). Є резолюція запорізької обласної конференції, яка також говорить про необхідність змін. А згадана Вами Дарія Чубата була присутня тільки на одному заході “Тернопільської ініціативи” і справді не може виступати від імені її організаторів. Абсолютно реальними є економічні плани просвітян, якби за них узялися. Приклад — Стрий, де просвітяни створили могутню кредитову спілку, а нещодавно відкрили крамницю продуктів, вирощених своїми людьми. Ми забули принцип “Свій до свого по своє”. Але Ви скажіть Петру Маковському — натхненнику економічних справ стрийської “Просвіти”, що у них маніловщина! Навпаки: я переконаний, що саме просвітяни можуть зрушити створення сільськогосподарських малих кооперативів — скажімо, Євросоюз має свої жорсткі умови щодо молока. Якщо нічого не робитимемо — а ні влада, ні опозиція нічого не роблять — то селянська корівка не відповідатиме нормам. І молоко заготівельники не прийматимуть від сільських дворів. Що це означає? Селяни позбудуться корів (уже зараз цей процес вирізання йде активно, але ж ми, інтелігенти, хіба нам до якихось там корів!), молоко вироблятимуть монополісти з пальмовою олією. А село вимиратиме, бо монополіст не думатиме ні про дорогу до села, ні про церкву, ні про дитсадок. Скажу більше: це ми з Вами як просвітяни і журналісти винні у вимиранні села, бо замість доносити до селян розуміння економічних основ розвитку розвозимо соплі і сльози за вимираючим селом. А щодо партій — дуже просто: “Просвіта” має бути не позапартійною, а понадпартійною організацією. Про Ляшкові вила Ви в Києві краще знаєте, бо у нас він тільки шумить, як Київ дасть команду — я у цьому впевнений. Із владою ж треба співпрацювати, бо, як на мене, це взагалі шизофренія, коли “Просвіта” бореться з владою. Хіба що визнаємо, що влада — принесена на багнетах окупантів. Якщо ж наш народ обрав цю владу, то мусимо мати з нею справу. Але співпрацювати, а не жити за рахунок подачок від неї. Безумовно, було б нерозумно тому ж шанованому Волковецькому відмовлятися від фінансування з обласного і районних бюджетів. Нам же в Чернігові це ніколи й не снилося. Від Центрального правління ми теж, до речі, не отримували фінансування ні на книгарню, ні на утримання офісу, ні на газети (може, кілька разів і було — років з 5 тому на газету), ні на журнал, ні на видання книг. Але живемо — без зайвої скромності у нас приміщення краще, ніж у багатьох галицьких “Просвіт”, а таку газету, як “Сіверщина”, має єдина в Україні “Просвіта”. Тож один із принципів перезавантаження — створити економічну незалежність “Просвіти”, не відмовляючись від грошей бюджету на конкретні проекти. І в цьому сенсі й чернігівській “Просвіті” також необхідне перезавантаження. Л. Голота: По-перше, жодної хворобливості, бо хвороба — це говорити і не робити. Або ж руйнувати те, що вже маєте. Приклад — “Сходи” та “Інтермеццо”, які приносили Вам неабиякі дивіденди. Ви їх розтерли одним махом. А до цього ж похвалялися, що це досягнення просвітян. Микола Шкурко — успішний бізнесмен. Слава йому! Скількох просвітян він залучив до свого бізнесу і чому не ризикує на базі власної справи дати хід тим проектам, про які Ви щойно написали? Безперечно, у тих областях, де є мережа сільських “Просвіт”, Ваші пропозиції могли б розглянути, але, скажімо, та ж боротьба з пияцтвом на селі важила б не менше, аніж роздуми про майбутнє. Як відомо з історії, перемагали тільки ті ініціативи, які опиралися і на висловлену У Чернігові біля книгарні “Інтермеццо”. В центрі Чепурний і Голота

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин