— Я так думаю! Прем’єра рубрики · с. 8сторінка оригіналу ↗
Чи буде Перше вересня в першій українськомовній?
Слово Просвіти, №32 за 2017 рік
Тижневик “Слово Просвіти” першим в Україні розповів про гучний конфлікт навколо українськомовної школи № 1 в прифронтовій Костянтинівці Донецької області. На жаль, триває він і досі, ось уже два роки. Нагадаємо, протистояння почалося напередодні навчального року в 2015, коли начальник міського управління освіти Ольга Барабаш на загальних зборах батьків і вчителів заявила, що школу буде ліквідовано, а 1 і 3 вересня з’явилися накази про переведення майже ста учнів до інших навчальних закладів. Батьки не погодилися з протизаконним рішенням, про що є відповідні письмові заяви, які в управлінні освіти проігнорували. І далі продовжують ігнорувати — як такі, що не співпадають з позицією влади.
Емілія ФРОЛОВА, член Національної спілки журналістів України, член ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка
Батьки, активісти, педагоги ведуть виснажливу боротьбу за збереження найстарішої (за історією) і “наймолодшої” (за роками побудови) школи в Костянтинівці. Тоді начальник управління освіти застосувала хід, яким добряче спантеличила батьків: в приміщення школи чиновники планують перевести… російськомовну гімназію. Звернення громадян, які проти таких намірів чиновників, пішли до Президента України Петра Порошенка, тодішнього прем’єра Арсенія Яценюка, міністра освіти і науки Лілії Гриневич, до ГПУ, СБУ, інших центральних, обласних, місцевих органів влади. “Бомбардування” державних установ продовжується, проблеми загнані в глухий кут. Після дворічної боротьби і регулярного листування з чиновниками в активістів накопичилось близько 5 (!) кілограмів відповідей, точніше, відписок з державних установ. Київські високопосадовці, Міністерство освіти та науки, ГПУ традиційно “зливають” звернення на обласний рівень, ті — на місцевий, а там, як правило, все втрапляє до управління освіти, на роботу якого скаржаться батьки. Шедевром бюрократичного пінг-понгу є історія звернення до Костянтинівського міського голови Сергія Давидова, який “розписав” листа своєму заступнику — Т. Коваленко, та — начальнику управління освіти О. Барабаш, вона — своєму заступнику А. Мінаєвій, яка не знайшла нічого кращого, ніж переслати запит… директору ЗОШ № 1: хай сам відповідає на претензії батьків. Що це? Бюрократизм найвищого ґатунку, неспроможність пояснити юридичну колізію навколо статусу школи, відсутність здорового глузду? Відписки ллються широким потоком. Найчастіше “відповіді” не мають абсолютно нічого спільного зі змістом звернень. Діє принцип “ми їм про Фому, вони нам про Ярему”. Громадянам пояснюють, посилаючись на статті законів, чому та чи інша інстанція не може вплинути на ситуацію. Буває, що відповідь дуже “високого” відомства кардинально суперечить відповіді іншої поважної інституції, нівелює всі факти, документальні докази, але чиновників це не бентежить. Головне — відписатися! Мер С. Давидов взагалі не бажає розмовляти з представниками педагогічного колективу та батьківського комітету, не вважає за потрібне обговорювати проблеми ЗОШ № 1, до яких він причетний особисто, бо відповідає за все, що коїться в Костянтинівці, в тому числі в управлінні освіти, дії начальника якого він підтримує завжди. А коли нарешті спромігся (вдруге за два роки!) зустрітися з директором школи та представниками батьківського комітету, то в своєму кабінеті разом із секретарем міської ради Ю. Разумним та заступником Т. Коваленко продемонстрував, хто в хаті хазяїн. Чиновники чинно сиділи за столом, гості — стояли, бо для них зайвих стільців у великому кабінеті не знайшлося. А секретар ради робив все, щоб обговорення проблем школи не відбулося, опустився до відкритого хамства на адресу активістів, чим демонстративно хизувався. Ніякого конструктиву розмова не дала, бо влада не прагне знайти порозуміння з громадянами. Чиновникам провінційного містечка є з кого приклад брати: так поводяться і вищі посадовці.
В школі пам’ятають візит заступника міністра освіти і науки Павла Хобзея в супроводі начальника відповідного департаменту Донецької ОВЦА Надії Оксенчук, яка крізь пальці дивиться на все, що виробляє “головна освітянка” міста О. Барабаш. Міністерський чиновник теж не виявив бодай намірів розібратися в конфлікті та знайти порозуміння з тими, хто відстоює школу. Він став на бік чиновниць-освітянок (честь мундира — це головне), відкинув будь-які можливості для пошуку компромісу. Є й більш цікаві історії. В жовтні 2016 в місті за дорученням Л. Гриневич побувала міжвідомча комісія. Її члени вислухали батьків, педагогів, активістів. Комісії було передано “вбивчі” матеріали щодо фінансових порушень О. Барабаш. Довідку про перевірку активістам довелося чекати 4 (!) місяці, після чотириразових звертань щодо отримання цього звіту. Результат нульовий! Виявилося, що “вбивчі” документи зникли і НІХТО не знає, куди вони поділися, а про конфлікт навколо ЗОШ № 1 в довідці немає жодного слова! До речі, на початку вже цього року депутати Костянтинівської міської ради двічі не підтримали проект рішення, підготовлений начальником управління освіти про злиття ЗОШ № 1 та гімназії. Напередодні чергової сесії на загальні шкільні збори завітали Н. Оксенчук, О. Барабаш, речник голови Донецької ОВЦА Т. Лук’янчук та інші. Вони намага-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
