Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Прем’єра рубрики — Я так думаю! · с. 9сторінка оригіналу ↗

Путінські амеби бунтують

Слово Просвіти, №32 за 2017 рік

Сьогодні головна чиновниця управління освіти — в пошуках будь-яких мізерних зачіпок, аби заборонити дітям розпочати навчальний рік в рідній школі. Батьки, серед яких є спеціалісти в галузі будівництва та комунального господарства, фактами доводять, що в ЗОШ № 1 під час ремонту можна проводити навчання і діти не будут заважати будівельникам (і навпаки). До речі, коли нещодавно батьки власним коштом і силами почали ремонтувати туалетну кімнату на поверсі, де навчаються діти, це дуже обурило О. Барабаш. Чи не тому, що відсутність туалету вона намагалася використати, як аргумент, що в школі не все гаразд з санітарними нормами і ії треба закрити? До цього її не бентежила кричуща ситуація протягом довшого часу, коли туалети взагалі не ремонтувалися, хоча міський бюджет і виділив адресно 200 тис. грн., але управління освіти вперто “не бачило” коштів, ще й забороняло використовувати будівельні матеріали, якими школі допоміг спонсор? В ЗОШ № 1 зберігається листування з чиновницею ще й з цього приводу. І наостанок процитуємо заяву батьків на ім’я начальника управління освіти: “Хочемо дати вам пораду: не витрачайте сили для досягнення своєї ганебної мети. Ми не дозволимо знищити ЗОШ № 1. Батьки та вчителі планують акції громадянської непокори, якщо буде зроблено спробу не дати дітям продовжити навчання в рідній школі”. Конфлікт триває далі. Будуючи “оновлену Донеччину разом”, хтось забуває, для кого ми її будуємо?! ставили в один ряд з відомими авторами багатомільйонних декларацій, з якими розбирається НАБУ. Як вийти з цієї очевидної бюрократичної абсурдіади? Пані Оксана запропонувала мені зібрати довідки і написати заяву з проханням... Висидів я у черзі півдня, наступного поїхав і взяв довідку, зробив необхідні копії, але коли прийшов удруге й побачив величезні черги довжиною у день сидіння, вирішив не брати участі у цій бюрократичній ахінеї. І не писатиму ніяких прохань! Це нижче моєї гідності. Вони самі заварили цю паскудну кашу, нехай самі її їдять і виправляють ситуацію. Щоправда, Революція Гідності нічому не навчила не лише цих бюрократів, а й сотні й тисячі розумних людей, котрі покірно стоять у чергах до тих, хто утримується з наших податків. Бюрократія радіє: допоки ми стоїмо у чергах, вони можуть спати спокійно. А ми? Якщо ми терпітимемо надалі, громадянського суспільства не побудуємо. Тому маю намір порушити їхній сон і створити прецедент. На моїй стороні — документальне підтвердження наведених фактів, що водночас свідчать про зловживання владою з боку державних службовців, зокрема й порушення ними кількох статей Конституції України. Отож мене дуже цікавить думка читачів “Слова Просвіти”, серед яких є багато по-справжньому мудрих громадян. Сподіваюсь на відгуки й тих, хто побував у подібній ситуації. Степан ТРОХИМЧУК, професор, голова ЛОВ ВОВ Відсутність потужних і сильних, соціально орієнтованих політичних партій, які мали б високе довір’я та стабільний електорат, породжує поділ і подрібнення українського політичного ландшафту, неконтрольоване і необгрунтоване його ділення, як амеб в калабані. Цей процес прискорюється під час революційних здвигів, криз, перед черговими і передчасними виборами. На цей час в Україні зареєстровано 352 політичні партії. В останніх парламентських виборах взяли участь 52 партії і лише 6 з них подолали 5% бар’єр. Деякі Малі позапарламентські партії показують високу політичну активність, особливо в боротьбі з легітимною владою всіх рівнів, заробляючи собі рейтинги для майбутніх виборчих баталій. В азарті політичної боротьби вони зовсім “не бачать” успіхів влади у реформуванні держави і в боротьбі з путінською агресією, а лише “злочини”. Прикладом такого фейку є оприлюднення деякими політичними силами тривожної заяви про формування президентом Петром Порошенком поліцейського режиму і авторитарних методів боротьби проти антикорупційних активістів та політичних опонентів. Ніби то він творить поліцейську державу, щоб воювати з ними. Хто ж ці підписанти? “Рух нових сил” М. Саакашвілі, партія “Народний контроль”, “Демальянс”, “Громадянська позиція”, “Сила людей”. Партії дуже різні, але їх об’єднує войовничість і нелюбов до української влади. М. Саакашвілі, замість допомогти П. Порошенку реформувати державу, намагається його знищити. “Народний контроль” В. Медведчука і Д. Добродомова у глухій опозиції до влади не підтримує євроінтеграцію України. “Громадянська позиція” А. Гриценка процвітає лише на огульному критиканстві. Це партія одного вождя, відставного полковника і колишнього міністра оборони, за якого було продано найбільше українського озброєння за ціною брухту. Інші політичні сили не відстають від них. Чомусь найбільшим злочином П. Порошенка (чому, власне, його, а не парламенту?) вважають введення е-декларування для представників антикорупційних організацій, таких як І. Шабунін, С. Лещенко, Г. Канєвський, Я. Юрчишин тощо. Може тому, що урядовці беруть хабарі брудною лівою рукою, а антикорупціонери прихватизовують міжнародні ґранти праведною правою? Невже ж контроль за роботою антикорупціонерів є такою величезною загрозою для держави і вагомою політичною проблемою? Партії-амеби проростають на голому популізмі, прямо таки вбивчій критиці всіх і вся, обвинуваченні своїх опонентів у національній зраді, корупції та непрофесіоналізмі. Особливій обструкції піддається діюча влада: щоб вона не робила — все погано, немає жодних досягнень, всі вони злочинці та корупціонери, думають лише про збагачення і про те, як і яку найбільшу шкоду нанести рідному українському народові. Правда, без доказів і прикладів, ана плітках і припущеннях. Всі вони погані, ні на що не здатні, а ось ми білі та пухнасті, висококласні та порядні специ, які можуть з нічого зробити все, все і відразу, як у казці. Тільки дайте у руки нам владу. Дайте, і ми вам покажемо кузькіну мать. Та ж більшість зних вже були у владі, та похвалитися успіхами не можуть. Тому боротьба всіх проти всіх, боротьба без правил і перспектив на перемогу нічого Україні не дасть, але буде на користь Путіну. Партії-амеби процвітають в Україні тому, що вони мають сильну матеріальну та моральну підтримку з боку ворожих ЗМІ, які належать або пропутінським олігархам, або громадянам Росії. Десь до 90% інформації на цих ЗМІ мають антиукраїнський зміст. Королями на них є двічі судимий за тяжкі економічні злочини, пацієнт психіатричної лікарні, неадекватний В. Рабінович, який і не приховує ненависті та зневаги до нас, українців, а також тонкий і хитрий, в міру замаскований ворог українства Є. Мураєв, заслужена регіоналка Г. Герман, журналіст-корупціонер І. Гужва та ціла рать подібних. У такому інформаційному лайні йде формування громадської думки, совково-колгоспні діячі нав’язують нам розуміння державного буття і його реформування, уявлення про ринок землі, вартість газу та комунальних послуг, мову і культуру народу, напрямки інтеграції та інші життєві проблеми постреволюційної потривоженої України. Керівникам держави слід серйозно замислитися, що без сильних сучасних європейських, соціально заангажованих на основні верстви населення, партій ми з кризи не вийдемо, реформ не доведемо до кінця, у Європу не попадемо. Амебну партійну дрібноту слід викинути на смітник історії, бо вона буде служити і надалі ворогам, гальмувати поступ держави до обраної мети. Нам потрібна національна еліта, яка буде турбуватися про майбутнє держави, а не про наступні вибори і відкати від корупційної діяльності. Коли ж пробудиться великий німий, яким є наша творча і технічна інтелігенція, професура, вчителі та інженери, лідери малого і середнього бізнесу, отці церкви?! Переважно мовчать, чогось вичікують. Треба всім нам діяти так: “Щоб пропала незгоди проклята мара! Бо пора... щоб волю, і щастя, і честь, рідний краю, здобути тобі!” (Іван Франко), В умовах дикого олігархічного капіталізму в Україні не сформувалася потужна, національно свідома еліта, яка ще не зуміла організувати парламентські політичні партії європейського штибу. Більшість партій утворені олігархами або на їхні кошти, або окремими харизматичними особистостями, які засвітилися в українській політиці. Багато з них створено на замовлення Путіна або на російські гроші, щоб легально чи підпільно проводити промосковську політику і мати змогу руйнувати Україну зсередини, виконуючи третє основне стратегічне завдання Путіна: посприяти українцям самим себе знищити, самим себе побороти. При чому наші вороги допомагають партіям будь-якого політичного спрямування, навіть ультранаціоналістичним, щоб гризня між ними була якнайбільш великою і жорстокою, бажано ідеологічною та соціальною. За дешевий газ, за дешеві тарифи, за пільги і подачки.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин