Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Будь-яка держава повинна дбати про свою історію, пам’ять минулого та про своє майбутнє”. Продовження теми 5 · с. 5сторінка оригіналу ↗

До 80-х роковин початку «Великого терору»

Слово Просвіти, №32 за 2017 рік

“В связи со срочным выездом “Медведева” в Москву по делу проф. Мартеля, ему даны указания по разработке академика М. Грушевского и связей последнего по Москве. О Мартеле ему ничего не говорилось и в этой части указания будут даны Особым Отделом. Перед отъездом из Киева “Медведев” имел беседу с ближайшими учениками Грушевского М. С., научными сотрудниками ВУАН [Василием Семеновичем] Денисенко и [Сильвестром Васильевичем] Глушко, которым сообщил, что он едет на несколько дней в Москву для проработки материалов, связанных с его науч ной работой. [В. С.] Денисенко и [С. В.] Глушко поручили “Медведеву” передать Грушевскому следующее: “На мой вопрос, что же передать старику, [В. С.] Денисенко сказал следующее: Старик нив коем случае не должен приезжать в Киев, не поддаваясь никаким уговорам. Особенно же не должен соглашаться принимать участие в редактировании журнала “Україна”, т.к., во-первых, это только очередной подвох, во-вторых, это скомпрометирует старика перед заграницей и перед общественным мнением, т.е. если он согласится пойти на уступки после всех тех унижений, каким его подвергали”. Журнал “Україна” за редакцією М. Грушевського виходив з 1924 року до 1930 року включно. Останній рік (книжки 39—43), теж як двомісячник, але у значному зменшенні. Коли М. Грушевський був ув’язнений, виїхав до Москви, журнал припинився. 1932 року П-й Соціально-економічний відділ “поновив” видання журналу. Редагувала “колегія”, тобто чийсь анонім. Відповідальний секретар редколегії [П. Д.] Шуран. 1933 року під грифом “Комісії історії Заходу” він надрукував єдину книжечку “Нарис з історії робітничого руху в Англії”. 1998 року було повідомлено: “Комісія історії Заходу. Створена в листопаді 1929 р. згідно з постановою Історично-філологічного віділу. Затверджена Президією ВУ- АН 27 квітня 1930 р. Директором Комісії обрано акад. В. П. Бузескула. Згідно з постановою Президії ВУАН від 13 лютого 1934 р. (sic) увійшла до складу Інституту історії”14. Проект постанови РНК УСРР та ЦК КП(б)У про стан і роботу ВУАН фіксував: “Безпосереднє, фактичне керівництво цим [ІІ] Відділом потрапило до націоналістичних переродженців з партквитком у кишені: [О. М.] Камишан, [П. Д.] Шуран […], які активно сприяли шкідницькій буржуазно-націоналістичній діяльности класово-ворожих елементів […] ”15. У документах повідомлялося, що комуністи В. Я. Камінський та П. Д. Шуран “зрослися з клясовим ворогом”16. У січні-червні 1932 вийшла здвоєна 1-2 книжка. Літредактор журналу М. Іваненко, техредактор С. Скомський, учений коректор М. Качеровський. Той самий колектив створив третю книжку за липень-вересень. Обидва видання підписав Неодмінний секретар АН акад. О. В. Корчак-Чепурківський. Починалася нова “Україна” з листа Сталіна до редакції журналу “Пролетарская революция” під заголовком “Про деякі питання історії більшовизму”. Відповідний зміст мали обидва видання. “Если же обстоятельства все же принудят его покинуть Москву и приехать в Киев, он должен будет отказаться от всякой общественной деятельности, жить не выходя со (sic) своей квартиры, не являться ни на какие заседания, не руководить никакими комиссиями, ни в коем случае не принимать участия в редакции, т.е. не давать своего имени и т.д.” “[В. С.] Денисенко отметил, что это мнение не его лично, но всего их коллектива, так думает и [С. В.] Глушко, и [С. В.] Шамрай, и другие”. “Сказать старику, что его ближайшие сотрудники [С. В.] Шамрай и [С. В.] Глушко материально устроены, морально также чувствуют себя сносно”. “Учреждения, бывшие секции исторические (Грушевского) пребывают в состоянии консервации и не разрушаются”. “О политическом положении сказать, что на Украине царит настоящий голод, вымирают Георгій ЛУК’ЯНЧУК Науковці поділилися досвідом переосмислення сталінського терору в 30—50-х роках минулого століття. Учасниками небуденної для нашого суспільства події стали Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Казахстан в Україні та Республіці Молдова Самат Ордабаєв, доктор історичних наук, професор, співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Юрій Шаповал, науковий керівник проекту “КАРЛАГ: пам’ять заради майбутнього”, доктор юридичних наук, членкореспондент НАН Республіки Казахстан Нурлан Дулатбеков, проректор з наукової роботи і міжнародного співробітництва Академії “Болашак”, кандидат педагогічних наук, професор Тетяна Смолькіна, провідні історики з Українського інституту національної пам’яті, представники духовенства різних конфесій, які діють на території Казахстану, керівництво Національної бібліотеки, журналісти. Відкриваючи захід Голова дипломатичної місії С. Ордабаєв підкреслив, що “дослідження трагічних сторінок нашої загальної історії зараз набуває особливої актуальності. Тільки знаючи всю правду про той жорстокий час, ми зможемо будувати правову, демократичну державу, яка не повторить жахи тієї зловісної епохи”. Казахські дослідники презентували присутнім проект “КАРЛАГ: пам’ять заради майбутнього” та свої нові видання, присвячені політичним репресіям в Казахстані в часи сталінізму. Серед солідної бібліотеки із книг, презентованих дослідниками для Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, підготовлених науковцями з Карагандинського університету “Болашак” — видання, присвячені величезним таборам, таким як: “ОСОБ- ЛАГИ: Степовий, Піщаний, Луговий, Дальній”, “ОСОБЛАГИ: Мінеральний, Гірський, Дібровний, Береговий”, “Степлаг”. Видання “Японські військовополонені в Карагандинській області” та “Угорські військовополонені в Карагандинській області”, присвячено відповідно 32 тисячам японських солдатів та тисячам угорських солдатів, інтернованих в табори Казахстану “КАРЛАГ: ОГПУ-НКВД: від Столипіна до ГУЛАГу” про страшну долю радянських німців, “КАРЛАГ: Кінгірське повстання” — спротиву політв’язнів антилюдській системі. В альбом “КАРЛАГ” увійшли біографічні дані цілого ряду видатних особистостей, зокрема й багатьох з України — безневинних жертв тоталітарної системи. Вражає й унікальний тритомник спогадів в’язнів “КАРЛАГ: вічна біль суворих часів”. Дослідження “КАРЛАГ — творчість в неволі”, “Чорним олівцем Карлага”, “Караганда в долі художників” присвячено заарештованим мистцям з різних місць “страни совєтов”. А книги “Доля в’язня піщаного табору”, “ Записи двадцятилітнього зека”, “Спогадам згаснути не дано”, “Дружина “ворога народу” присвячено трагічній історії окремих особистостей. Видання ж “Священослужителі — в’язні КАРЛАГу” присвячено гіркій долі священиків практично всіх конфесій, а в “Мамчиному кладовищі” опубліковано списки дітей — жертв політичних репресій НКВД, зісланих в КАР- ЛАГ, де більшість з них і знайшла свою смерть… “Ми всі — вихідці із КАРЛА- Гу, і всі його жертви, — вважає видатний дослідник Нурлан Дулатбеков. — Казахи втратили багато предковічних поселень, на території яких розгорнулась ця імперія зла. Але ми бачили біль людей, які стали її жертвами, і відгукувались на нього… В Казахстані хочуть пам’ятати свою історію зі всіма її трагічними сторінками. Будь-яка держава, яка дбає про свою історію, пам’ять минулого та про своє майбутнє, повинна саме так будувати свою політику”. В залі вченої ради Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського відбулася зустріч із дослідниками теми “Пам’ять про тоталітаризм: український та казахський досвід”. (зліва-направо): науковий керівник проекту “КАРЛАГ: пам’ять заради майбутнього”, доктор юридичних наук, членкореспондент НАН Республіки Казахстан Нурлан Дулатбеков, проректор з наукової роботи і міжнародного співробітництва Академії “Болашак”, кандидат педагогічних наук, професор Тетяна Смолькіна , Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Казахстан в Україні та Республіці Молдова Самат Ордабаєв; Михайло Грушевський у Київському губернському жандармському управлінні після арешту (29 листопада (за ст. ст.) 1914 р.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин