Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Совок-осквернитель живе і житиме ще не одне покоління”. · Погляд 3 · с. 3сторінка оригіналу ↗

«академіки» — «слуги народу»

Слово Просвіти, №32 за 2019 рік

Нехай би той “гуру” показував усім сповідникам “руского міра” ті кадри, де наші волонтери із товариства “Чорний тюльпан” збирають на полі бойовищ останки наших захисників, як ховають у чорні целофанові мішки не просто людські руки, ноги, відірвані голови, а пошматовану, скривавлену Україну, зойк матерів, сльози молодих дружин і невінчаних дів, ховають найкращих, найсвітліших, найсправніших, бо лиха українська доля віддала їх Небу, залишивши всіх нас на поталу юдолі і цьому моторошному волевиявленню рідного народу… А ще й таке. Колись канал “1+1”, ще коли він не ходив у холуях і так безбожно не ганьбився, показував вражаючий документальний телефільм про Золоте Кільце, передмістя Москви. Як живе народ неподалік столиці. А живе він у бараках-розвалюхах із облупленими, з’їденими грибком стінами. Показали й нещасний, брудний народ, що існує, як сучасний смерд, нічого не відає про таку розкіш, як ванна, душ, відходок. А нужду справляє у відро — і “у окно”. Тож треба це показувати тим, хто ще й досі прагне “руского міра”, не пізнавши весь його жах і сморід. А якщо це його не лякає, то будь-ласка, як сказав якийсь златоуст часів Майдану Гідності: “Чемодан, вокзал, Росія!”. Але найбільший захват, просто таки зачудування у цій невеселій комедії викликає склад “нових облич”. І це знову зе-проект. Він заїхав таки ж історичним епохальним велосипедом в народ і, як вмілий продюсер, створив ще один творчий проект на заздрість “95 кварталу”, “Лізі сміху”, “Розсміши коміка”. Цей таки ж найбільш креативний, смішний, всенародний, епохальний, доленосний — і ще який там? Та мовою “слуг” — “зашибись!!!” Він не увійде в історію, а в’їде на “вєліку”, а історія їхатиме паралельно на іншому, випаде із сідла і вперше в житті обрегочеться. Наслідок у неї буде такий, як і останні тисячу літ, коли її “слава” перероджувалася на “ганьба”. Не перетравить… Яка яскрава і неповторна (дай Боже), яка різношерста публіка влилася у ВР! Яка всенародна хода відлунює в глибинах землі нашої! Які “спасенні” сили прийшли! Ренесанс! Епоха Водолія! Космічна диверсія! Приземлення літаючої тарілки. Є тамада-шоумен, стоматолог, конюх, няня, вчителька молодших класів, фотограф, друзяки-квартальці, є навіть сталіністи. Але є там і майданівці, волонтери, є патріоти. Ось такі холодні й гарячі “потоки повітря” будуть єднатися під круг­лим куполом. А це провокує буревії, смерчі. Не таланить тій будівлі на тих, що йдуть в одному напрямку, і ця дорога — в Україну, задля України, в ім’я України. Як тут не згадати рядки вірша відомого автора, які лягають на нашу реальність: “Кого тут не було! Солоха і Мотроха! Був Опанас і гаспид Солопій! В басолі вигравав столітній дід Сивоха. Вив пес Бровко і піяв соловій! / Був тут хромий, глухий, сліпий і недоріка. На всі смаки! Всі жлуктять пиво, спотикач, медову. Смішить всіх блазень-поводир; а ріст — півчоловіка. Регоче дурнота — шинкарю, Срулю, наливай нам знову”. Найбільше зачудування в мене (щиро) викликає конюх-депутат — ми з ним однодумці: інколи краще бути серед коней, ніж серед людей. (Але нащо зрадив таку гарну істоту і проміняв на значно гіршу?) Його роль на цій “арені цирку” чи не найважливіша і найпотрібніша. Та й інші професії в цьому “цирку” знадобляться. Наприклад, тамада-шоумен оголошує, що виступає всенародно люблений (овації, тупання ногами почнуться ще до закінчення його тиради), слуга людей і народу взагалі, Кінь Безбородько. А перед цим виходом няня помила його зі знанням справи, бо няня на цьому зуби з’їла. Стоматолог перевірив його ж таки зуби, вчителька молодших класів порахувала їх, бо по зубах визначають вік. Сталініст пофарбує йому гриву зеленою фарбою, а хвоста таки ж зробить червоним. І всенародно люблений, найславніший кінь соборної, із зеленою гривою і зеленими дзвіночками, гордо й велично ступає на арену цирку. Фотограф це все знімає для наступних поколінь. Друзіквартальці в перших рядах цирку в зелених строях і на узвишші, як королівська родина. І всі 73% по всіх селах і містах плещуть в долоні, кричать, алялюкають, всі до одного в зелених штанях, сорочках, сукнях, навіть плавки, стрінги і ліфчики на “тьолках” зелені. “Прикольно!” “Клас!” І волосся, й лисини пофарбовані зеленою фарбою. А 43 проценти починають заздрити цифрі 73, доводити, що й вони спадкоємці великої слави, і їхні голоси є і в попередній цифрі. І коли б не вони, то чорта б пухлого цей карий Безбородько так поважно й гонорово, так хвацько ступав би по цій арені. І в перших, і в других ейфорія, вигуки “ми іх сдєлалі опять!” Щось на кшталт того, як князь Святослав казав “іду на ви”, а тоді повертався до Києва з перемогою. Чи коли козаки-характерники напускали на ворогів ману і вони рубали один одного, а їм ввижалося, що рубають отих у шароварах із “оселедцями”. Козаки тоді також могли кричати: “Ото, сучі сини, кляті бусурмани, “ми вас сдєлалі”, що ви про нас по всьому світу “бла-бла-бла” казна що! Що нібито ми розбійники, а не славні запорожці!” Але такого не кричали б, бо були розкішні у словах, почуттях і такою, б-р-р-р, лексикою просто бридилися б. Словом, ВР таки ж “сдєлалі”. Залишилося “сдєлать” ще розумних, професійних, державно спроможних. Он і курси “молодого міністерського бійця” в Трускавці були організували. І обіцяють навіть обійтися без опозиції, а свою власну всередині “слуг народу” створити і “сперечатися до потєрі пульса”. (Варто було б ще й бригаду реаніматорів у ВР завести. Мало що… Може, клініка “Борис” подбає). Тож без гумору до цієї клоунади не підійдеш і не перетравиш. А буде, як у тій веселій пісні, яку почула на Кубані, на мотив нашого-їхнього гопака: “Той в тин, той в ворота — сидить баба криворота”. “Баба криворота” — таки ж вона, Верховна Рада. Це від реготу їй губи звело… І що ми можемо від них очікувати? Поки що триває “Ліга сміху”, від якої зовсім Україні не смішно. А ми рахуємо їхні помилки, дурниці, підступні вчинки, які вони мало не щодня ліплять у своїх рішеннях і діях, дивимося, як на молодшу ясельну групу, якій треба осилити вищу математику і написати дипломні роботи з економіки і про гравітаційні поля планети в епоху Водолія. І “зебіли” вмовкли, у них все тепер “харашо”! “Пороха” здмухнули, вимазали у всьому, в чому змогли, щоб знав, як вищими цінностями нам баки забивати! Шибко умний, а ми таких не любимо, нам нравицця те, шо попроще! Он свого вибрали і свою череду, аж 254 голови молодняка у стійло загнали. Наш легітимний всякими бандерівськими заморочками не балується, йому все патріо­тичне “бла-бла-бла” до лампочки, йому й Україна, казав у Москві, як “ночная бабочка”, та, що на Окружній стоїть, бо це мовби і його земля, і не його… Але він в доску наш, тошонада! Тож ті, що їх 73% і 43, ще підштаники не перуть, але підготовчі роботи до цього йдуть. “Слуги” наступають, напористо і агресивно. Їм давай Україну не частинами, а всю! І вони поки що для спокушених — дорогі “нові обличчя” (в прямому й переносному значенні), а для клану олігархів-ляльководів — ляльки, які вони будуть смикати за мотузочки. А “глядач”, який укотре виявився “правий”, знову буде плескати й шкірити зуби, але вже може й кутні. І цих “ляльок” не врятує ніякий лікнеп, бо якщо для багатьох освіта й освіченість не була з юних літ у пріоритеті і молодий розум не увібрав той багаж знань, який дається лише юному мозку, то вже нині для багатьох ні “гуру економіки”, ні юриспруденції не допоможуть. Їхній час учнівства минув, хоча й кажуть — вчитися ніколи не пізно. Так то воно так, але навчитися буває пізно. Є процес, а є результат, і це не одне і те ж. Сонний розум важче розбудити, ніж той, який не спав, не проспав свого досвітку, ранку й пообіддя. Проти природи, як кажуть, не… Що нас і їх чекає? Допускаю свій суб’єктивний прогноз. Вони будуть ділитися, як неблагополучні клітини, відповідно до інтересів тих олігархів, які їх приволочили до ВР. Потім не просто “сперечатися до “потєрі пульса”, а банально сваритися, протягувати ті закони, які потрібні їхнім господарям, робити й далі нові дурниці, битися навкулачки. Буде відчутний поділ на патріотів-українців і патріотів-путінців, що організують і тут “п’яту колону”, поділ на професійних і маргіналів-кнопкодавів, на європейськи зорієнтованих і сталіністів зі смурними лицями кагановичів, постишів, путінців. А вуста народу скажуть: “Дай Боже, щоб ви побилися, а ми подивилися”. А коли остаточно завалять роботу ВР, їх мітлою виметуть з круглої будівлі і заведуть нових. Діалектика! Не виключено, що серед підмітайлів будуть і ті, що з нерозумної голови повірили у цей неприкаяний, здебільшого, неосвічений натовп 254. Тож “гуру” для переважно “проффесорського” збіговиська “слуг народу”, як делегатів від олігархічних кланів, потрібні. А для того, щоб очолити економіку, армію, СБУ, усі міністерства потрібні професіонали, а не шоумени, фотографи, вчителі, друзяки-квартальці та інша потішна, різношерста братія, на яку охоче йшли подивитися й проголосувати і бабусі, і вся “зелень” старої нації, вихована “95 кварталом”, “Лігою сміху” і “Розсміши коміка”. От вони таки зрадили ідеали Майдану і оминули в бюлетенях прізвища професійних, відданих і патріотичних, бо в них “старі обличчя”, і голосували за сучасний “продукт” професора Преображенського. Як казав здавен-давен в таких ситуаціях наш народ: охо-хохо! Ойо-йо-йо-йой! Ой, лишенько! Трясця їхній матері! Ковінька їм у гузно! Та хай би вас була мати на кропиву вис…ла!.. Мудрі оратори наших днів приписують цьому моторошному явищу якісь вищі критерії — мовляв, людей зрадили і вони висловили свій протест. Та ті, що здатні на такий вибір, не вимірюють своє існування такими цінностями, як “зрада ідеалів Майдану” чи “в ім’я України…” Бо це патріотична лексика, наповнена патріотичною енергетикою. Більшість із них не знають навіть значення цих понять. Для них це таке ж, як для “мудрагелів” значення слова “гуру”. І ті бабусі, що прийшли подивитися і проголосувати за “говорящую”, і ті молодики, юні отроковиці, що лавиною прийшли на виборчі дільниці, і ті немолоді, літні лиця, не спотворені інтелектом, не оперують такими поняттями, як “нас зрадили”, “ідеали Майдану”. Просто так “прикольно”, “кльово”, “це буде наш президент, а не отой шибко умний, що випендрюється і кричить “Слава Україні”, базарить про Томос і НАТО. І вощє ми за дружбу с Росією”. І не далі! І це майже цитата. Цим наповнений український простір і тест цьому, доказ, що саме такі люди запрудили Україну, — загиджені уздовж трас і залізничних колій ліси, переліски, діброви, водойми, отруєні хімікатами ріки, грунти, повітря. І за ці боготворимі, осквернені стихії часто мстить четверта стихія — вогонь, куди рагулю зась добратися. Це целофаново-пластикова людність з ментальністю руйначів. Точнісінько так, як вони вигублюють і оскверняють таку прекрасну і розкішну природу, діють як вандали, точнісінько так вони мислять, відчувають і діють у своєму волевиявленні. Цей народ дуже давно не поєднується із українською природою, із краєм лісів і дібров, ставків і рік, із всім космосом буття, і цей космос волає до Бога, що він зайвий. Совокосквернитель живе і житиме ще не одне покоління і його просування-пресування, його недостойне життя продиктоване не лише непосильними тарифами, а непосильною для гідного життя поведінкою, мисленням, орієнтуванням на ті “цінності”, які лежать навіть не на асфальті, а під ним. Ось і доказ цьому — таки ж його волевиявлення. В одних ще й досі вібрує регіт від “розсміши коміка” та яким дурком його показують квартальці (тут він особливо регоче, “прикольно!”) Багатьох катає по містах і селах на своєму вєліку Голобородько. А в старіших головах свідомість вище тарифів не піднімається і ненависть до П. Порошенка, “який розвалив армію” (таке до мене кричала сусідка), “почав війну і не хоче її зупиняти, бо наживається на ній”; “при чому тут Путін! Це ж Порошенко туди поліз! Путін тут ні причому!” І якщо комусь здається, що я даю непатріотичні, образливі оцінки свого народу, то в мене є цілком вмотивована “індульгенція”, бо я наслухалася цього через край, бо не боюся спускатися у нижчі пласти соціуму. Я його чую і бачу в електричках, на провінційних базарах, у переповненому транспорті. Саме його інтелектуальна сліпота і глухота породили лідера держави — для себе і під себе. І це та сторінка нашої історії, яка по своїй ганебності і миршавості не має аналогів. “Сліпі поводирі для сліпих” — зелена команда молодиків, отруєних ненавистю до України, її землі, яку вони готові продати з молотка, породили отих 254 обранці без освіти, досвіду, елементарного вміння керувати. Свідчить на мою користь і моя бідна, осквернена земля, яку Бог вручав оріям разом із золотим плугом, а вона дісталася “зебілам”, що і собі, і нам одягли на шию ярмо. Тому я викреслила себе, може, й назавжди, з рядів націоналістів і вступила (дуже-дуже давно) в ряди геопатріотів. До знемоги люблячи українські діброви, ставки, ліси, поля, хворі ріки, сади, світ птахів і звірів, навіть хмари і дощі, усі світила понад Україною, і страждаючи, дивлячись, як на все це наступає той, що голосує за “слуг народу”, не усвідомлюючи глибини власної і національної трагедії. Що його недорікувата доля не може бути іншою, і ніякі “слуги” її не змінять, бо і він, і здебільшого вони — єдине ціле, генетична травма нації, невиліковна болячка неповторної землі, всього лиш офірні вівці тих панів-“фермерів”, які звели їм кошару і вже взяли до рук ножиці і ножі… Далі буде.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин