“В УРСР перекладні словники видавались 14-ма · мовами, в незалежній Україні — 56-ма”. Мова єдина · с. 10сторінка оригіналу ↗
Україна – країна щонайменше Передмова упорядника
Слово Просвіти, №32 за 2020 рік
Дмитро
ПИЛИПЧУК
Продовження. Початок у ч. 30-32 за 2020
2. Це перший бібліографічний покажчик про паперові публікації словників української мови, укладений за принципом максимальної повноти. Охоплено видання за період з 1596 до 2018 року включно. Загалом у покажчику 9244 бібліографічні нотатки; загальний обсяг видання – 67 обліково-видавничих аркушів. У покажчику три основні розділи. В розділі І “Книжкові видання в Україні: 1627–2018” описано 8036 словників, розділі ІІ “Книжкові видання в інших країнах світу: 1596–2018” – 556 словників, а в розділі ІІІ “Окремі публікації в періодичних і продовжуваних виданнях та прикнижкові словники: 1793–2018” зафіксовано 652 публікації. Бібліографічні записи систематизовано за хронологією, а в розділі ІІ – ще й за країнами видання.
Конче необхідно зазначити, що перший словник української мови – “Лексис” Лаврентія Зизанія-Тустановського (1596), ровесник Берестейської унії, – вийшов друком у Литві (Вільно, друкарня Братська), весь текст словника мав 34 сторінки й містив 1061 слово. Як пише професор Ірина Фаріон, саме цей словник вперше зафіксував слова мова, мовлю, мовлєньє1.
Другим (після “Лексиса”) друкованим українським словником, але першим на теренах України став “Леξіконь славенорѠсскій” Памви Беринди (1627, 477 с., друкарня Києво-Печерської лаври).
Звертаю увагу читачів на те, що покажчик “Словники української мови” подає інформацію не лише про словники у вузькому розумінні цього терміна, а й про інші джерела довідково-енциклопедичного характеру та обсягу, в яких в абетковому чи тезаурусному порядку систематизовано лексикографічний матеріал. Як упорядник обстоюю розширювальне тлумачення терміна “словники української мови”.
Якось, вже ближче до завершення роботи над цією книгою, я занотував був, що в бібліографічних описах названих у моєму покажчику книжкових видань чи пресових публікацій слово “словник” трапляється понад 6,8 тисячі разів, словничок – 222, слівник та слівничок – по 2 рази, довідник – 1128 (у т. ч. словник-довідник – 732), енциклопедія – 914, розмовник – 317, глосарій – 89, лексикон – 62, атлас – 59, номенклатура – 33, тезаурус – 21, перелік – 12, фармакопея – 4. На жаль, у тих даних про жанрознавчу термінологію було багато “інформаційного шуму”, і остаточні цифри, можливо, виявляться дещо іншими, – але їх порядок і співвідношення, я певен, залишаться тими самими, тож наведена статистика дає бодай приблизне уявлення про плоди праці українських лексикографів за нібито понад чотири століття (422 роки).
Якщо вúшикувати дані мого бібліографічного покажчика про кількість назв паперових словників української мови, виданих у 1627–2018 рр., у єдиний ланцюжок, вийде дуже інформативна таблиця, в якій наочно видно історичний плин творчої продукції українських лексикографів і незаперечний зв’язок між піднесеннями в національному словникарстві – й піднесеннями національно-визвольного руху українців (див таблицю 2).
З цієї таблиці добре видно три періоди піднесення української лексикографії, які чітко корелюють з історичними періодами зростання національної свідомості й активності українців.
Перший із цих періодів – Українська революція: якщо за 290 років (1627–1916)
в Україні вийшло 93 словники, то всього за два роки (1917–1918) опубліковано 98. Лексикографічний вибух!
Другий вибух (під час так званої хрущовської Відлиги) був набагато слабший і явно контролювався режимом. Якщо за період 1944–1957 рр. (а це 14 років) середньорічний випуск словників був на рівні 4-х назв, то у 1958–1964 рр. (це 7 років) він становив 19 назв.
При цьому, дещо зменшивши (після
ХХ-го з’їзду) асиміляційний тиск, влада тоді ж таки (1958) запровадила в Союзі “супердемократичне” право вибору батьками мови навчання їхніх дітей, яке мало знищити можливості національного відродження і сприяти тотальній асиміляції неросіян.
По суті, розстрілявши національне Відродження 20-30-х, окупаційна влада в епоху після українізації жодного разу не продемонструвала прихильності до мов національних меншостей.
Третій і найпотужніший вибух національної лексикографії в Україні розпочався після проголошення Незалежності України і триває й досі. Він чітко демонструє, що сучасний розвиток української лексикографії є формою утвердження національної самосвідомості та, хоч і вкрай непослідовного, транзиту до функціювання української мови як державної, з усіма постколоніальними суперечностями цього процесу.
Статистика мого покажчика вражає тим,
що левова пайка зробленого нашими словникарями належить до останнього приблизно століття (1917–2018). Якщо дивитись із Кремля, то дві російські революції випустили джина – українську мову – з пляшки, і тепер уже ніякі заклинання не спроможні повернути її туди, де вона була.
Ґрунтуючись на даних цього покажчика,
Українська держава і її громадяни можуть відтепер пишатися, що Україна – це країна щонайменше сімох тисяч словників, навіть якщо брати до уваги тільки ті видання, що мають у назві лексему словник (але ж кількість зафіксованих бібліографами словників української мови, видрукуваних у паперовій формі окремими книжковими виданнями в Україні та у 30- х інших країнах світу, сьогодні перетнула позначку 8,5 тис. видань!), і намагання Москви доводити науковцям інших країн, що ніякої окремої української мови не існує, – це нахабна й цинічна імперська брехня.
Покажчик спонукає думати, що, ймовірно, українська лексикографія за своєю активністю належить сьогодні до першої десятки лексикографій світу2 і що в разі успішного розвитку країни українська мова має шанс у найближчі десятиліття стати однією з мов світової комунікації.
Якщо послідовно проаналізувати поступ
(цебто прогрес) української лексикографії за періодами її розвитку, то побачимо пряму залежність її стану від режиму свободи чи несвободи. Спробуймо проаналізувати хвилі цього історичного розвитку чи занепаду на прикладі сімох статистичних відрізків у діапазоні від минулого до майбутнього. Середньорічні показники кількості назв словників подамо як індекси.
В 1627–1916 рр. (290 років) в Україні видано 93 словники0,3.
В 1917–1918 рр. (2 роки) видано 98 словників48,5.
В 1627–1991 рр. (365 років) в Україні видано 1153 словники3,2.
В 1919–1991 (73 роки влади окупаційної номенклатури) в Україні видано 962 словники13,2.
В1627–2018 рр. (392 роки) в Україні видано 8036 словників20,5.
В 1992–2018 рр. (27 років) в незалежній
Україні видано 6883 словники255,0.
В 2001–2018 рр. (18 років) в Україні видано 5565 словників309,2.
Якщо зіставити сумарні статистичні показники кількості назв словників у двох епохах – ДО проголошення Незалежності України і ЗА Незалежності, – то дістанемо такі дві множини: 1153 (14,3 %) в 1627–1991 рр. включно – і 6883 (85,7 %)
у 1992–2018 рр. Співвідношення середньорічних показників щодо кількості виданих назв у цих двох епохах – 3,3 : 309,2, або ж, інакше кажучи, еквівалентне співвідношенню 1 : 943.
Ми бачимо, що за умов свободи показник лексикографічної активності щоразу зростає, і навпаки: несвобода щоразу радикально зменшувала шанси для видання словників, а отже, й для функціювання української мови.
Якщо вдуматися в статистичні дані цього бібліографічного покажчика, то вони говорять і про рівень свободи лексикографічної творчості українських словникарів. В незалежній Україні (1992–2018) середньорічна кількість н а з в паперових видань словників української мови (255,0) у 19 разів переважає цей самий показник (13,2) у московській колонії під назвою “Українська РСР” (1919–1991). Завважмо: і це – майже виключно завдяки сучасним ентузіастам словникової справи!
Гранично принижений статус України як московської колонії можна проілюструвати на прикладі видання в УРСР словників англійської мови. Українська РСР вже 1945 р. була членом-засновником ООН, а перший словник з англійської мови вийшов тільки в 1948 р. – на 29-му році існування УРСР :
Подвезько, М. Л. Англо-український словник : бл. 50 000 слів та виразів з дод. таблиці неправильних дієслів та списків скорочень і геогр. назв / склав М. Л. Подвезько при співробітництві К. І. Григоренка. – Київ : Рад. школа, 1948. – 792 с.
За 73 роки червоного колоніалізму вийшло аж 32 словники англійської. За перші 9 років існування незалежної держави Україна (1992–2000) таких видань було вже 201, а сьогодні загальне число назв паперових словників англійської, виданих у нашій країні, вже давно перевалило за тисячу.
Нагадаю, що з шістьох мов ООН Українська РСР – член-засновниця ООН – словники видавала лишень із трьох: англійської, російської і французької. Жодного словника з арабської, китайської та іспанської мов московська колонія “УРСР” не вúдала.
Якщо в колоніальному статусі УРСР дозволено було видавати словники чотирнадцятьма мовами, то в незалежній Україні словники в межах 1992–2018 рр. зафіксували вже п’ятдесять шість мов (що на 42 мови більше), і серед них: азербайджанську,
Рік і кількість назв
Рік і кількість словників назв словників словників
1627 – 1 1751 – 1 1756 – 1 1804 – 1 1830 – 1 1849 – 1 1850 – 1 1852 – 1 1861 – 1 1862 – 1 1864 – 1 1865 – 1 1866 – 1 1867 – 1 1869 – 1 1871 – 1 1873 – 1 1874 – 2 1877 – 1 1881 – 1 1882 – 2 1884 – 1 1885 – 1 1886 – 3 1888 – 1 1889 – 1 1890 – 1 1892 – 2 1893 – 3 1894 – 3 1896 – 2
1897 – 2 1898 – 2 1899 – 2 1900 – 1 1901 – 1 1902 – 1 1904 – 3 1905 – 3 1906 – 2 1907 – 5 1908 – 7 1909 – 8 1910 – 4 1911 – 4 1912 – 4 1913 – 1 1914 – 1 1916 – 1
1928 – 25 1929 – 13 1930 – 22 1931 – 19 1932 – 9 1933 – 8 1934 – 11 1935 – 11 1936 – 6 1937 – 6 1938 – 6 1939 – 2 1940 – 3 1941 – 3 1942 – 2 (УРСР = 0) 1943 – 0 1944 – 0 1945 – 0 1946 – 0 1947 – 2 1948 – 5 1949 – 1 1950 – 5 1951 – 4 1952 – 3 1953 – 4 1954 – 4 1955 – 15 1956 – 6 1957 – 9
1917 – 21 1918 – 76
1919 – 10 1920 – 6 1921 – 3 1922 – 4 1923 – 14 1924 – 16 1925 – 22 1926 – 34 1927 – 20
Поміж іншого важко оминути факти, які так і просяться під рубрику “ПУТІН БРЕ ШЕ”, про які мали б знати українська влада, дипломатія, ЗМІ, наукова громадськість та українська діаспора, як і, до речі, наші партнери і симпатики на Заході і Сході...
За моїми даними, станом на 08.12.2019
за всю майже чотиристалітню історію української лексикографії (1627–2018) в Україні вийшло 3203 паперові видання перекладних словників4, з них 1497 видань (або 46,7 %) – то є російсько-українські (РУС) та українсько-російські (УРС) словники. Цей факт цілковито заперечує фейкове, безграмотне й антинаукове твердження Путіна про те, що українці й росіяни – “адін народ”. Про чітке бажання українців одмежуватись від російської мови свідчить і співвідношення РУС та УРС, виданих Україною у КОЛО НІАЛЬНОМУ і НЕЗАЛЕЖНОМУ статусах: якщо в колоніальній Україні упродовж кількох віків мовного рабства щороку виходило в середньому одне паперове видання РУС чи УРС, то в незалежній друкується 40 таких видань на рік. У свої РУС чи УРС українські лексикографи, якщо це не були конформісти і зрадники, вкладали і вкладають не гасло “Навіки разом!”, а – “Геть від Москви!”. Повна бібліографія РУС та УРС була б книгою щонайменше на 150 стор.
Важливо вказати на декотрі інші пропорції у виданні перекладних словників. З-поміж 3203 таких словників за всю історію їх видання у списку словників англійської мови – загалом 1172 видання (це 36,6 % від загальної кількості назв перекладних словників – на тлі 46,7 % словників за участю російської мови, про що
Таблиця 2
Кількість паперових книжкових словниково-довідкових
видань в Україні у 1627–2018 рр. (на 18.03.2020)
Рік і кількість назв
Рік і кількість
Рік і кількість назв словників назв словників
1958 – 20 1959 – 22 1960 – 14 1961 – 22 1962 – 14 1963 – 22 1964 – 30 1965 – 13 1966 – 10 1967 – 11 1968 – 16 1969 – 27 1970 – 22 1971 – 26 1972 – 20 1973 – 21 1974 – 16 1975 – 8 1976 – 25 1977 – 20 1978 – 19 1979 – 21 1980 – 15 1981 – 17 1982 – 10 1983 – 12 1984 – 19 1985 – 22 1986 – 14 1987 – 11 1988 – 14
1989 – 14 1990 – 23 1991 – 36
1992 – 79 1993 – 161 1994 – 134 1995 – 132 1996 – 130 1997 – 164 1998 – 152 1999 – 170 2000 – 190 2001 – 230 2002 – 224 2003 – 273 2004 – 290 2005 – 290 2006 – 356 2007 – 359 2008 – 385 2009 – 332 2010 – 334 2011 – 341 2012 – 366 2013 – 330 2014 – 281 2015 – 285 2016 – 287 2017 – 284 2018 – 323
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
