“За своєю активністю українська лексикографія сьогодні в першій десятці лексикографій світу”. Мова єдина · с. 11сторінка оригіналу ↗
сімох тисяч словників національної мови
Слово Просвіти, №32 за 2020 рік
згадано вище). Але в незалежній Україні частка словників за участі англійської мови різко зросла. Серед 2688 перекладних словників, надрукованих у 1992–2018 рр., російську мову включають 1110, а англійську – 1140 (тобто разом частка обох мов у загальній кількості назв перекладних словників кумулятивно становить 70,2 %). Якщо вилучити з підрахунків за цей період словники, в яких одночасно є і російська, й англійська мови (а їх є 308), то на інші 53 мови, без урахування видань староукраїнською мовою, припаде, вочевидь, приблизно 715 словників (менше 27 %), що, як на мене, вельми мало.
Наступні дві найчисленніші групи перекладних словників – це словники німецької мови (в 1992–2018 рр. – 311 назв) і французької (148). Тобто щодвароки незалежна Україна видає 19 назв словників німецькою та 11 – французькою. Запитання до амбасад Німеччини та Франції в Україні: а скільки словників української мови за оті 27 років видали німецькі та французькі видавництва?5 Якщо ми просуваємо франкофонію і дойчефонію в Україні, то чому вони не просувають українофонію в себе? Однозначно зрозуміло, що це – інерція імперського мислення, яке й досі таке характерне не лише для Росії.
Питання можна поставити й дещо ширше: а коли Міністерство закордонних справ України вело переговори на теми створення і видання українсько-іноземних та іноземноукраїнських словників у країнах проживання нашої діаспори? Які посольства України за кордоном переймаються тим, щоб українські видання словників і загалом українська книга була у фондах бібліотек країни перебування? Хто з українських науковців, крім колективу УМІФ академіка Широкова, зініціював створення перекладних видань словників за участі іноземних наукових закладів та лексикографів? Принагідно хочеться запитати і таке: чому держава Україна кинула напризволяще питання про поширення у світі свого академічного тлумачного “Словника української мови” у двадцятьох томах?6 Чому та сама держава не фінансує хоча б одну Національну бібліотеку України ім. Вернадського в частині виконання нею функції міжнародного книгообміну з найбільшими книгозбірнями світу? Про те, що цей книгообмін сьогодні на нулі, свідчить Звіт про діяльність НАН України за 2019 р.: у ньому щодо Бібліотеки ім. Вернадського про її міжнародний книгообмін – ані слова7.
Аналізуючи на базі цього покажчика кількість виданих в Україні перекладних словників, можна укласти своєрідний рейтинг мов, відображених у цих словниках (див. таблицю 3).
Завдяки новому бібліографічному покажчикові ми можемо тепер розглянути в хронологічному порядку: коли українська мова вперше вступила в лексикографічний контакт з тією чи тією мовою?
Назва мови до
В
1991
1992–
включ.
2018
Кримськотатарська чеською терміни)
(до 2018 р. включно)
всього Назва мови
Фактично перші книжкові видання словників з інших мов у поєднанні з українською з’являлися в Україні друком у такій послідовності:
1627 – староукраїнська мова виступає у парі з церковнослов’янською мовою (“Леξіконь славеноросскій...” Памви Беринди)
Середина XVII ст. – з латинською (“Лексикон латинський” Є. Славинецького і “Лексикон словено-латинський”, створений ним у співавторстві з А. Корецьким-Сатановським; опубліковані В. В. Німчуком аж у 1973 р.)
1751 – з польською (Почаїв) 1838–1843, “Словник української мови” П. Білецького-Носенка (опублікований лише 1966 р.) – з російською (а фактично першим у 1861 р. видрукувано словник Каленика Шейковського “Опыт южно-русского словаря”)
1849 – з німецькою (вже після “Весни народів” 1848 р.)
1881 – з угорською 1900 – з давньогрецькою (словник
І. Огоновського до Гомерових поем)
1922 – з есперанто (видано в Коломиї) 1948 – з англійською (Зх. Україна – з 1926
р.: Календар на рік 1927 і слівничок українсько-англійський, котрого повинен научитися кождий українець, котрий емігрує до Канади. – [Львів]: Накл. департаменту кольонізації і розбудови, 1926. – 24 с.)
1951 – з французькою 1957 – зі старослов’янською 1988 – з болгарською, молдавською і
1993 – з верхньолужицькою, івритом, іспанською, румейською та урумською (розмовник у Донецьку)
1995 – з арабською (в 6-мовному словничку медико-біологічних термінів, Одеса) і кримськотатарською (розмовник, Київ)
1996 – з румунською (втім, 1964 р. вийшло “бухарестсько-чернівецьке” видання бухарестського видавництва “Didactica şі реdаgоgіса”, але це видання важко віднести до категорії українських з огляду на його румунське місце народження) та їдиш
1997 – з новогрецькою та японською 1998 – з італійською 1999 – з португальською і хорватською 2000 – з давньоруською (чи не запізно?!)
(Василь Денисюк, словник скорочень)
2001 – із сербською 2002 – з ромською (циганською), словацькою (тоді як у Словаччині 1985 р. вийшов величезний словник П. Бунганича) і готською (автор словника – В. В. Євченко, вінницьке видавництво “Фоліант”)
2004 – з давньоанглійською, китайською, литовською, шведською
2005 – з македонською 2006 – з білоруською (!!!), перською, татарською та фінською
2007 – із санскритом (лише езотеричні
2008 – з караїмською
Таблиця 3
до
В всього
1991
1992–
включ.
2018
2009 – з данською і корейською 2010 – з вавилоно-ассирійською [аккадською] (словник Андрія Карнауха, Дніпропетровськ)
2011 – з норвезькою 2012 – з азербайджанською, турецькою та гінді
2013 – з індонезійською і туркменською
(тримовний словник на 111 с.)
2014 – з грузинською 2015 – зі словенською 2017 – з вірменською Чи можна сьогодні, констатуючи майже революційні зміни в українській перекладній лексикографії, назвати її стан ідеальним? Та в жодному разі! Деколонізація нашої лексикографії все ще йде дуже важко. Найперше тому, що бракує державної стратегії та державної допомоги в цій надважливій сфері творчого життя. Часто нас не можуть влаштовувати обсяг, якість і парадигма різновидів наявних словників.
Дуже рідко можемо визнати комплекс словників з конкретної мови достатнім для забезпечення перекладацької роботи. Для багатьох користувачів існування електронних інтернет-словників, на жаль, не компенсує відсутності паперових видань.
Україна досі не має ніяких паперових словників із дуже багатьох мов, зокрема, з таких, як абхазька, аварська, албанська, арагонська, баскійська, валенсійська, гагаузька, галісійська, естонська, ірландська, ісландська, каталанська, ладинська, латиська, люксембурзька, нижньолужицька, нідерландська,
окситанська, осетинська, провансальська, ретороманська, фризька, з багатьох мов Азії, зокрема бенгалі, бурятської, в’єтнамської, дарі, індонезійської, казахської, калмицької, каракалпацької, киргизької, курдської, кхмерської, лаоської, малагасійської, малайської, маратхі, монгольської, непальської, пенджабі, пушту, сингальської, тайської, тамільської, телугу, узбецької, урду, філіппінської, чуваської, якутської, із жодної з мов Африки та з мов корінних народів Америки.
Як не дивно, досить скромні наші лексикографічні зв’язки з Білоруссю, а ще скромніші – з Литвою. Скажімо, у Литві, де 1596 р. з’явився перший друкований український словник (“Лексис” Лаврентія Зизанія), за роки Незалежності України не видрукувано жодного литовсько-українського чи українсько-литовського словника або ж розмовника, хоч тема балто-слов’янських зв’язків протягом останнього півстоліття в Україні активно досліджувалася.
Важлива й актуальна для України проблема – створення й видання багатомовних словників. Яка тут ситуація?
У 3203 перекладних словниках України, що вийшли на її теренах в 1627–2018 рр., зафіксовано від двох до сімох мов (тут мною не враховано позицію № 7275. – Д. П.). Двомовні словники (2695) становлять 84,1 % цієї групи словників, тримовні – 12,3 %, чотиримовні – 2,4 %, а 5-, 6- і 7-мовні словники разом становлять у вказаному історичному періоді 1,1 % від кількості назв перекладних словників.
За 27 років Незалежності України (1992–
2018) у 2688 виданнях її словників представлено дві або більше мов (див. таблицю 4).
Якщо виокремити групу тільки “найбагатомовніших” словників України, в яких подано п’ять–сім мов, то, окрім української мови, в них найчастіше бувають представлені англійська (майже завжди), російська, німецька і французька, значно рідше – іс
Категорія словників
Період до Незалежності
(1627–1991), назв
Далі буде.
графіки!
2020 рр.
Випуск в Україні двоі багатомовних словників
Період Незалежності
(1992–2018), назв панська, латинська і польська, і зовсім рідко – арабська, білоруська, болгарська, грузинська, есперанто, румунська, китайська і японська мови. На жаль, у багатомовних словниках України зовсім не представлені азербайджанська, бенгальська, в’єтнамська, вірменська, гінді, данська, естонська, іврит, італійська, казахська, кримськотатарська, португальська, корейська, нідерландська, литовська, латиська, норвезька, сербська, турецька, угорська, чеська8, шведська та інші мови Європи, Азії та Африки, важливі з погляду міжнародних відносин України.
Історичним непорозумінням та актом колоніалістичної культурної безтактності й нашого “пізнеіванства” (слівце Павла Штепи) досі є брак в Україні великого перекладного словника з давньогрецької мови (сором бере перед освіченими українцями XVII століття!). “Енциклопедичний словник класичних мов” за редакцією проф. Л. Л. Звонської – це дуже добре, але він за своїм статусом та обсягом словників Генрі Лайдела і Роберта Скотта (Великобританія), Анатоля Бейї [Ваіllу] чи П’єра Шантрена (Франція), Роберта Бікса (Нідерланди), Вільгельма Гемолля (Німеччина), Йосифа Дворецького (Росія) замінити, на жаль, не може.
1 Фаріон І. Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV–XVII століттях : мовна свідомість, мовна ійсність, мовна перспектива. – Вид-во Львівської політехніки, 2015. – С. 148.
2 Мої пошуки бібліографічних покажчиків про словники інших національних мов, які перевищували б за кількістю зареєстрованих видань цей покажчик, виявились марними. – Д. П.
3 Це варто було б зобразити засобами інфо
4 Логічно, що без урахування видань 2019–
5 У Франції в електронному каталозі бібліотеки Сорбони я знайшов лишень один солідний словник української мови: Dісtіоnnаіrе frаnçаіs-uкrаinіеn [Техtе іmрrіmé] / О. Andriеvskа, L. Jаvоrskа. Раrіs : РIUF, 1994. 1 vоl. (792 р.) ; 21 х 13 сm. Рrеmіѐrе Imрrіmerie Ukrаіnіеnnе dе Frаnсе (РIUF) [Перша українська друкарня Франції], ISВN 2-900419-05-0. Тобто 60-річної давності українське видання через 38 років передрукувала у Франції українська діаспора. А що зробили для представлення французам української мови французький уряд, французьке міністерство освіти, французькі славісти, університети, Французька академія наук (Aсаdémіе des sсіеnсеs)? У Національній бібліотеці Франції імені Ф. Міттерана в ролі словників з української – лишень невеличкі французькі видання типу брошур.
6 Тільки за моїми спостереженнями в електронних каталогах бібліотек світу, 42 бібліотеки із чотирнадцятьох країн світу придбали або отримали як подарунок СУМ-20 (в переважній більшості випадків – перші два томи). А далі томи Словника перестали надходити – до трьох національних бібліотек інших країн: Бібліотеки Конгресу США, Британської бібліотеки і Національної бібліотеки Чехії; до тридцятьох п’ятьох бібліотек найшанованіших університетів світу в Європі, Америці, Азії; до таких всесвітньо відомих книгозбірень, як Нью-Йоркська публічна бібліотека, Публічна бібліотека Торонто, Баварська державна бібліотека, Центральна бібліотека Цюриха.
7 http://files.nas.gov.ua/PublicMessages/Doc
uments/0/2019/12/200429172445665-1302.pdf
8 Подібним-таки чином у Чехії в численних багатомовних словниках бракує української мови, що свідчить, либонь, про відсутність взаємних контактів на цю тему між лінгвістами обох країн.
Таблиця 4
Разом,
назв
Рейтинг мов за кількістю виданих в Україні перекладних словників
Видано словників, назв Видано словників, назв
Російська 387 1110 1497 Арабська – 13 13
Англійська 32 1140 1172 Турецька – 13 13
Німецька 67 306 373 Есперанто 1 11 12
Французька 16 149 165 Китайська – 12 12
Латинська 27 135 162 Давньогрецька 51 6 11
Польська 20 119 139 Молдавська 1 7 8
Іспанська – 61 61 Португальська – 8 8
Італійська – 48 48 Білоруська – 7 7
Двомовні 491 2204 2695
Угорська 6 33 39 Старослов’янська 2 4 6
Тримовні 22 372 394
Румунська 1 25 26 Словацька – 6 6
Чотиримовні – 76 76
Чеська 2 16 18 Хорватська – 6 6
П’ятимовні 2 18 20
Японська – 18 18 Корейська – 6 6
Шестимовні – 12 12
– 17 17 Перська – 5 5
Семимовні – 6 6
Всього словників 515 2688 3203
Новогрецька – 14 14 Сербська2 – 5 5
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
